"Європейка, яка стала українкою": видадуть щоденники німкені, що служила на фронті
Видавництво Олександра Савчука завершило переклад фронтових щоденників німецької бойової медикині Діани Савіти Ваґнер, яка понад два роки воювала у складі українського підрозділу і загинула 31 січня 2024 року.
Про це повідомив видавець Олександр Савчук, чия команда працює над підготовкою видання.
За словами Савчука, ідея видати щоденники з'явилася після знайомства на Франкфуртському книжковому ярмарку з матір'ю загиблої, Урсулою Ваґнер. Саме вона наполягла, що записи доньки мають побачити світ українською мовою. "Ви маєте видати фронтові щоденники моєї доньки!" – впевнено сказала Урсула, згадує Савчук.
Він також зазначає : "Глибокі екзистенційні рефлексії та неймовірна емпатичність Савіти народжують сильні тексти – тексти європейки, яка стала українкою.".
У щоденниках Савіта розповідає про те, чому вирішила приїхати до України і свідомо обрала службу на передовій, хоча мала можливість залишатися в тилу.
Нотатки у щоденнику містять особисті рефлексії, філософські роздуми та емоційно насичені спостереження з життя на війні. У книжці також покажуть ілюстрації та замальовки самої авторки.
Упорядкуванням українського видання займається чоловік Савіти – Карл.
Після загибелі медикині її відспівали в Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві, а поховали на Лук'янівському цвинтарі 14 лютого 2024 року.
Видавництво планує оголосити дату виходу книжки найближчим часом.
Хто така Діана Савіта Ваґнер
Діана Савіта Ваґнер (Savita Diana Wagner, позивний Snake) – німкеня та бойова медикиня Збройних сил України. Народилася 21 червня 1987 року, загинула на фронті, рятуючи поранених воїнів. Служила бойовою медикинею третьої штурмової сотні батальйону "Карпатська Січ" імені Олега Куцина. Була першою загиблою жінкою-військовослужбовицею цього підрозділу.
До України Діана переїхала ще до початку повномасштабного вторгнення. Почала вивчати українську мову, захопилася культурою й традиціями, подала документи на отримання громадянства та називала Україну місцем, де хоче жити після перемоги.
У складі "Карпатської Січі" Діана воювала понад два роки. Побратим батальйону Руслан Андрійко згадує, що вперше побачив її у підвалі Вірнопільської школи, де підрозділ тримав оборону: "До підвалу зайшла тендітна дівчина, вся в окопній грязюці після бойового чергування. Стомлена, але усміхнена – її очі сяяли від щастя".
За його словами, Діана часто говорила, що в Німеччині почувалася чужою, тоді як український батальйон став для неї справжньою сім'єю. "Після перемоги Діана мріяла будувати своє життя і майбутнє в суверенній Україні, без русского міра та єврокомунізму. Це і було її мотивацією в цій війні", – ділиться Андрійко.
Діана загинула на полі бою, рятуючи поранених колумбійських воїнів, які служили в складі української армії. Її побратими називають її "сонечком батальйону".
"Ти назавжди в пам'яті української нації. Ми не здамося. Gott mit uns. Слава перемозі. Вічна слава Діані Вагнер", – написали в батальйоні.