Історія як виклик навчального року. Присвята святковим шкільним лінійкам
Днями я вичитувала текст про складну і до кінця нерозгадану постать – Юрія Горліса-Горського, повстанця з Холодного Яру, письменника, мандрівника і шпигуна. І весь час думала, що десь одночасно зі мною тисячі українських вчительок і вчителів готуються до зустрічі зі своїми учнями.
Для них цей навчальний рік несе неймовірні виклики, і масовані обстріли напередодні святкових шкільних лінійок яскраво це засвідчили. Проте не змогли скасувати їх: стрічки соцмереж переповнені святковими фото батьків і учнів.
Окрім вже відомих викликів – замалі бомбосховища, навчання в дві зміни, відключення електроенергії, повітряні тривоги і підвищення загальної напруги, втоми і агресії, є ще і важливий інтелектуальний виклик – вести відверту розмову з учнями про нашу історію.
Не запакувати їх бачення в оновлені шаблони, а саме навчити розуміти те, що відбувалося. Навчити шукати відповідь на питання: чому наша нинішня реальність сконструйована саме так і що в минулому повпливало на її архітектуру. Інакше ми не скинемо цей аркан насилля, накинутий на нас з північного сходу, а лише послабимо ненадовго його тиск.
Цей виклик, в першу чергу, постає для вчителів історії і літератури.
Я думала саме про них, коли редагувала текст про історію створення роману "Холодний Яр". Прямо перейнялась співчуттям до всіх, хто розповідає нині учням про коловерть подій І Світової, Визвольних змагань, більшовицького перевороту і терору, ІІ Світової. Треба мати неабияку інтелектуальну сміливість, щоб відверто говорити з підлітками про ті події, про неоднозначність тих героїв, про ризики шаблонної героїзації як такої.
З точки зору історії, українська література 20-х років ХХ століття – це ветеранська і поствоєнна література. З усіма похідними – відпрацюванням травм, завищеними надіями і болісними розчаруваннями, агресією і несприйняттям всередині літературного процесу.
Візьміть хоча б героя такого популярного нині роману "Місто" Валер'яна Підмогильного. Його герой Степан Радченко – молодий, але вже ветеран. Але якої війни? Він міг би перетинатись з дієвцями роману "Холодний Яр", та вже як антигерой, бо був по той бік – на більшовицькому боці.
Для УП.Культура я замовляю багато історичних розвідок про письменників, науковців і митців ХХ століття, історію яких приховувала або перекручувала радянська пропаганда. І часто це найпопулярніші наші тексти. Та запит на них лише зростає.
Нещодавно ми провели опитування серед наших читачів. Майже третина опитаних зазначила, що хоче читати ще більше таких історичних розвідок на наших шпальтах.
Я переконана, що запит на цю інформацію неймовірно високий і серед українських підлітків. Подивіться на цього юного хлопця в ошатному військовому вбранні. Він тут такий самий підліток, як і ті, хто сидять за партами останніх класів школи. Яким прикладом для них може бути цей герой ще ненаписаного роману?
Міркуючи про вчителів історії і літератури, я вирішила зібрати найцікавіші і найпопулярніші з наших текстів про людей і події, яких ми лише розкриваємо для себе. Якщо вони допоможуть хоча б кільком вчителям, наштовхнуть на якісь ідеї і тематичні заняття з учнями – я буду дуже щаслива.
В першу чергу мені пощастило з авторками цих текстів – дослідницею Анною Лодигіною та літературознавицею Аріною Кравченко.
- Чому я не хочу вертатись в СРСР: памфлет Івана Багряного, що врятував життя сотням тисяч українців
- Плюс–мінус п’ять мільйонів: як маніпуляції довкола кількості жертв Голодомору шкодять Україні?
- Малевич, якого ми ледь не втратили: історія порятунку спадщини зірки світового авангарду
- А ось і текст до теми Холодного Яру: Пушкін, Чайковський, декабристи: чому Кам'янка на Черкащині досі є твердинею російської культури?
- Архітектор Олександр Довженко: як видатний режисер фільмував ГЕС і будував Нову Каховку