Як козаки у боксі перемагали. Шлях шаблі Мазепи від Чернігова до Саудівської Аравії

Реванш між Олександром Усиком і Тайсоном Ф'юрі, беззаперечна перемога українця після 12 раундів бою. Боксер досі на рингу ділиться успіхами власних синів, дякує дружині та мамі. Цей поєдинок він присвятив усім матерям України.

З-за канатів раптово з'являється футляр. На червоному оксамиті за склом лежить холодна зброя - шабля XVII століття, уздовж якої є напис: "Всю надію свою на тебе покладаю, Мати Божа, захисти мене під покровою своєю!". Вона належала українському гетьманові Івану Мазепі, й була подарована осавулу Савичу за гарну службу. 

Вже його нащадки передали шаблю меценату й колекціонеру Василю Тарновському. Після такого шляху артефакт опинився в Чернігівському обласному історичному музеї.

Досі у російському дискурсі Мазепу називають зрадником, адже той після років вірної служби російському імператору перейшов на бій шведської армії у 1709 році. Це рішення він прийняв для того, щоб українська автономія стала незалежною державою. Об'єднане військо програло й Петро І наказав відлучити гетьмана від православної церкви, спалив Батурин.

Журналістка УП.Культура Анастасія Большакова поговорила зі співзасновницями креативної агенції Ukraine WOW Ярославою Гресь та Юлією Соловей про шлях мазепинської шаблі з Чернігівського історичного музею Тарновського до столиці Саудівської Аравії Ер-Ріаду. А ще про відновлення імені українського гетьмана у світі.

Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!

Ще в травні цього року з’явилася інформація про реванш між Усиком та Ф’юрі. У який момент відтоді виникла ідея проєкту, в якому українець продемонструє один з українських артефактів? 

Ярослава: Ідея цього проєкту з'явилася, коли ми з Юлею Соловей пішли  UNITED24 в серпні цього року. За 2,5 роки в платформі ми створили понад 100 креативних проєктів на підтримку України і розуміли, що світ з одного боку втомився від війни і дуже складно приймає спроби поговорити про війну через класичні комунікації. Водночас було очевидним, що креативні ідеї, які викликають співпричетність, знаходять хороший відгук. 

Так ми вирішили, що будемо займатися проєктами, які популяризують українську культуру у світі, розповідають історії, які мотивують дізнаватися про Україну більше. І створили громадську організацію Ukraine WOW.

Один з підходів, який ми одразу розглядали, – це підхід через великих зірок, з якими ми доволі успішно співпрацюємо багато років. Символічно, що наша перша взаємодія з Олександром Усиком відбулася рівно пʼять років тому, на інтерактивній виставці Ukraine WOW [інтерактивна виставка організована в співпраці з Укрзалізницею для популяризації української культури – прим.], яка і дала назву ГО. 

Бій Усика стояв у графіку, як одна з подій, на яких можна робити дуже помітні активації. Почалися роздуми про те, що саме це може бути. 

Юлія: Ми розуміємо, що Росія має шалені ресурси і фінанси на те, аби вкладатися у формування і посилення бренду “вєлікой русской культури”. Вони продовжують робити великі культурні активації за кордоном. В України ж наразі немає змоги на це, бо все направлено в першу чергу на нашу оборонну здатність. Тому кожну можливість, коли весь світ дивиться на Україну, як в цьому випадку це були мільйони глядачів реваншу Фʼюрі та Усика, ми не маємо права втратити.

Олександр Усик від початку своєї кар'єри інтегрував у власні виступи елементи козацької культури. Є дуже ранні відео, де він виходить з булавою, характерною зачіскою, з музичним супроводом. І ми сіли вигадувати, що може бути креативнішим за образ, відтворення костюма.

Як вирішили обирати серед символів саме Чернігівського історичного музею – шаблю Мазепи, пернач Семена Палія, срібне Євангеліє…

Юлія: Мені пощастило познайомитися з Олексієм Сокирком. Він потужний український історик, який якраз випустив величезне дослідження “Козацький Марс” [книга видавництва Темпора про державу та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції, 1648–1764 – прим.].

І в ході розмови виникла ідея. А що як це буде артефакт? Раптом Олександр не просто вийде на ринг в костюмі, а покаже всьому світу щось, що говоритиме саме за себе. Річ, що змусить всіх почати шукати її та значення цього артефакту.

Олексій порадив звернутися в Чернігівський історичний музей Тарновського. Директор музею Максим Блакитний дуже прихильно поставився до ідеї. Він запропонував перелік з музейного фонду: пернач, рукавиці, пояс, шабля… І звісно, коли ми побачили шаблю Мазепи, то зрозуміли з Ярославою, що це те, що потрібно. 

Ярослава: Дуже важливо було, щоб артефакт органічно поєднувався з героєм. І дійсно Олександр прийняв рішення за декілька хвилин. Я надіслала опис ідеї, фото шаблі, він одразу передзвонив і запитав: "А це взагалі можливо?”. Це ж питання ставили люди, долучені до проєкту на кожному етапі. Але кожен із них зрештою робив неможливе. 

Як вдалося об’єднати комунікацію між стількома різними інституціями, від фонду Усика й до міністерств України й Саудівської Аравії?

Ярослава: Я писала в пості на Facebook про 12 команд. Це не проста комунікація: дослідження, робота реставраційного центру, оцінки, висновки, підготовка документації… На кожному кроці супроводження експертів. 

На момент, коли українські фахівці і українське міністерство культури зробили все, що могли, ми зрозуміли, що ми впираємось в одну невеличку деталь. Тепер це мала погодити арабська сторона, яка не знає, хто такий Мазепа, що це за шабля. Треба сказати, що без включеності команди Олександра Усика нічого б не відбулося. Вони використали усі свої можливості.

І окремо ми хочемо подякувати Олександру Красюку [промоутер боксера, — прим.], який мав займатися боєм. В результаті, окрім мільйона питань щодо івенту світового рівня, він займався перемовинами з арабською стороною і мав переконати організаторів поєдинку дати дозвіл на винос шаблі на ринг. На пресконференції після бою саме він зачитав міжнародним журналістам детальний опис шаблі під їхні оплески: "Ви знаєте, я фахівець з боксу. Я не фахівець з шабель. Але я маю вам дещо прочитати”. Після слів “Росія століттями паплюжила ім'я гетьмана Мазепи. Сьогодні завдяки Олександру Усику він повертається у світовий медіапростір” у журналістів відбувся катарсис.

Юлія: Наші МКСК та МЗС, посольство України в Саудівській Аравії робили все можливе зі своєї сторони. Були залучені Міністерство культури, Генеральне управління з питань дозвілля Саудівської Аравії, яка відповідала за бій, до організаторів бою. 

Уявіть, шабля нарешті в Ер-Ріаді. Все готово, щоб винести її на ринг  у випадку перемоги. А потім пауза…

І справді цікаво, коли після поєдинку та перед показом шаблі виникла пауза у 9 хвилин…

Юлія: Олександру вносять пояси. Знімають рукавиці. Він фотографується для медіа. Шаблі все немає. Ми вирішили, що один з кордонів охорони таки не випустив її на ринг. Бо там, нагадаю, чоловіки, які тільки що один одного бороли з усіма силами 12 раундів. І на 9-й хвилині, коли побачила знайомий футляр, на емоціях застрибнула на стілець і не переставала фотографувати її. 

Ярослава: У нас напоготові були усі. В трансляції Мегого були попереджені всі коментатори, під ембарго про шаблю знали великі міжнародні медіа. 

Через те, що шабля мала перебувати під постійною охороною, її не могли тримати біля рингу. Вона знаходилась в окремому приміщенні, з якого треба було пройти хвилин 5. Тільки на цьому шляху також стояли 4-5 ліній охорони. І на кожній із них тебе зупиняють. І так роблять абсолютно з усіма. Нехай це буде голлівудська зірка, але якщо вона не має пропуску, то нікуди не пройде. Це теж додавало часу.

Розповідати про це дуже захопливо. Але тоді 9 хвилин ми відчували таку неймовірну напругу і, звісно, розчарування, невже не вдасться. Але вдалося.

Цей момент був таким саме захопливим, як і перша мить, коли Олександр побачив шаблю – в кімнаті просто запала тиша, було відчуття, що сам Мазепа, його дух, історія, вони всі тут поруч. 

Щодо постаті Мазепи. Вже понад триста років постать Мазепи сприймають контроверсійно через російський історичний дискурс. За наказом царя Петра I російська православна  церква оголосила йому анафему і відлучила від церкви. Досі анафему вважають дійсною. Олександр Усик є вірянином Української православної церкви, вважається близьким до метрополита Онуфрія. Як боксер поставився до цього символа й що для нього означала ця шабля?

Ярослава: Я не в праві нічого коментувати за Олександра, та в нашій комунікації не відчувалося жодних вагань. Ми багато разів говорили про цю шаблю,  декілька разів обговорювали анафему, факт, що досі її не зняли. 

Можу сказати про його реакцію вже після. Я побачила Усика о 5 ранку, позаду 12 раундів бою, пресконференція, стільки напруги, уваги, втоми, а він сидить і підписує прапори, рукавиці і листівки для українських військових. Тоді ми зовсім коротко поговорили і ще не знали наскільки ж значущим буде вплив цього жесту із шаблею. 

Саша подивився на перші відео виходу на ринг, я показала його фотографію на New York Times, шаблю. І він усміхнувся. Сказав: "Оце пригорає у москалів".

Ми ще не знали, яким вийде цей жест. На деяких великих медіа новину про шаблю читали частіше, ніж про сам бій. Наступного дня ми отримали повідомлення від людей, які “працюють з російською внутрішньою аджендою”. Нам подякували і сказали, що не очікували такої істерики серед російських патріотів. Попросили робити такі проєкти частіше.)

Мазепу гуглили з Москви, Санкт-Петербурга. Головне, що пошук в англомовному гуглі виріс в тисячі разів всього за одну добу. 

Що буде далі і як Олександр діятиме з цього приводу? Він скоро повернеться  додому. І сподіваюсь, висловиться з цього приводу сам.

У своїх попередніх проєктах, зокрема й в UNITED 24, ви розповідали що часто міжнародні партнери виступають проти української символіки та акцій, як це, наприклад, було з євро 2024 і банером Назарія “Грєнки” Гринцевича. Як міністерство культури Саудівської Аравії та організатори боксерського поєдинку погодилися на образ Усика, плакат із закликом звільнити полонених азовців та показ шаблі?

Ярослава: Організатори мають ексклюзивні права, можуть все заборонити і все дозволити. У травні цьогоріч, під час першого бою між Усиком та Ф’юрі, було дуже жорстко. 

У травні ми мали винести на ринг український прапор. Це заборонили категорично. І нічого б не відбулося, якби завдяки Андрію Шевченку я не потрапила до Усика за пару годин до бою. Ми заходимо,  я розповідаю, що прапор не дають винести. Він питає: “Як це не дають? Давай його сюди”. Отак стяг потрапив на ринг, але тиск був великий.

Мені здається, цього разу організатори значно краще зрозуміли, хто такий Олександр Усик. І що забороняти йому робити щось немає жодного сенсу. Він все одно це зробить.

Юлія: Коли думали над самою ідеєю, враховували теж контекст місця, куди ми їдемо. Треба згадати, що Саудівська Аравія навіть на своєму прапорі має шаблю і цей символ дуже круто поєднував в собі перетин двох культур, в тому числі зброярства української і мусульманської традиції. Тому це важливий кейс культурної дипломатії, де ми говоримо не тільки про класичні види мистецтв, а ще й про історичну, мілітарну складову. 

Це розповідь про те, що був видатний лідер, який 300 років тому боровся за єдність України. І дуже круто відреагував Сергій Плохій у своєму короткому дописі. 

Ми не можемо переписати історію ні великих битв, ні досягнень життя, але ми можемо розказати про інший бік цієї історії, яка завжди замовчувалася і яку Росія століттями намагалася знищити, спаплюживши ім’я гетьмана. 

Ви розповіли, що “шаблю охороняли більше людей, ніж самого Усика”. У чому полягав цей процес і хто до нього долучився?

Ярослава: На різних етапах по-різному, тому що це залежало від того, де саме була шабля. Вона ж проробила величезний шлях до Саудівської Аравії. 

До неї ставилися з величезним пієтетом, з величезною повагою в транспортуванні, демонстрації на рингу. Я вже казала, що її охороняли окремо під час бою і вона не знаходилася біля рингу. Саме тому ми не були впевнені до кінця, що вона може з'явитися. Я думаю, що корону королеви Єлизавети десь так охороняють.

В першу чергу через повномасштабне вторгнення проявилися прогалини в роботах музейних фондів, співпраці з МКСК(раніше МКІП) та транспортуванні різних експонатів. Як вдалося доставити шаблю Мазепи до Ер-Ріяду, які труднощі виникали на цьому шляху? Як про це вели перемовини з міністерством культури?

Ярослава: Перша розмова про транспортування шаблі відбулася восени. 

Юлія: Транспортування не відбувається, якщо є труднощі. Усі команди працювали як годинникова стрілка, повністю проінформований кожен орган на кожному етапі, в тому числі митниця, прикордонна служба, кордони інших країн, з якими ми зв'язувалися через посольства, міжнародна логістична компанія, спеціалізована на транспортуванні мистецтва. Ми слідкували за кожним рухом шаблі, де вона в режимі реального часу. 

Ми мали довірених осіб, величезну папку документації та міжнародне страхування. Це була не тільки демонстрація нашої давньої історії, але й те, як ми ставимося сьогодні до власних реліквій. За рекомендаціями Національного реставраційного центру ми виготовили спеціальний автентичний кейс для презентації. 

Що чекає на мазепинську шаблю далі й які проєкти з нею ви плануєте зробити?

Ярослава: Ми також зараз робимо спільний проєкт з музеєм Тарновського. Це внесок в 1 мільйон гривень від Ukraine WOW і мультимаркетів Аврора, який є операційним донором. У цьому проєкті мають створити сучасну вітрину для експонування шаблі. Її зможуть представляти у різних містах України та світу. 

Також в Аврорі буде створена дитяча іграшка "шабля Мазепи", яка з'явиться в усіх магазинах. Плануємо початок випуску на весну 2025, але покладаємося в першу чергу на виробничий процес. І частина прибутку від продажу цієї шаблі також буде йти на підтримку музею. 

Ця історія тільки починається, а головні хороші новини ще попереду. Але ми вам в тих сказати поки що не можемо.

Зараз шабля Мазепи повертає ім'я видатного гетьмана в світовий медіапростір, але й в український медіапростір також. Допомагає дізнаватися про те, хто ми. Ким був гетьман, який за понад 20 рік правління побудував десятки церков, і особливо символічно, що дуже вклався в оздоблення Києво-Печерської Лаври. Тому що без розуміння історії неможливо будувати майбутнє. Як каже наш великий друг Тіматі Снайдер…

Юлія: "Щоб мати надію на майбутнє, ми повинні знати минуле. І найкраще ― це почати з історії України". В Україні треба провести велику роботу по деміфологізації Мазепи, той самий музей Полтавської битви, який переробив експозицію. Це велика робота, але дуже важлива робота.