Життя, вплетене в музику. Як відбулася українська прем'єра фільму про Шарля Азнавура
10 грудня у кінотеатрі "Оскар" було людно: кіномани зібралися, щоб першими в Україні переглянути байопік "Месьє Азнавур". Фільм знято до 100-річчя від дня народження зірки. Для старшого покоління це був своєрідний сеанс ностальгії, а молодь могла надихнутися історією self-made man.
Чим розчулив публіку фільм про французького шансоньє вірменського походження – розказує оглядачка УП. Культура Наталка Писанка.
Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!
Прем'єра "Месьє Азнавура" почалася вельми оригінально: не оповіддю-презентацією фільму, а виступом зіркового гостя, українського співака Олега Скрипки. Він почав з хітової пісні французькою "Tombe la Neige", інші пісні виконував українською. Звучала і лірична народна "Не питай, чого в мене заплакані очі", і запальна "Там на пляжі, на Маямі", і колискова "Ой, ходить сон…"
Олег Скрипка понад п'ять років жив у Франції, в Парижі виступав у різних кабаре, тож поділився своїми спогадами:
"Шансон у Франції – базова музична культура. У них шансоньє були сто років тому, є вони і зараз, це така неперервна традиція. Але пік і розквіт припав якраз на 60-ті роки – коли співали Шарль Азнавур, Серж Гензбур… У Радянському союзі був невеличкий культ французького шансону через політичні мотиви. Але це приклад хорошого впливу. Ми були обмежені у музичній культурі, а тут з'явився такий промінець гарної музики з Франції"
Після музичного аперитиву Олега Скрипки почався показ "Месьє Азнавура". Фільм створили французський слем-поет Grand Corps Malade і режисер Мехді Ідір. А головну роль виконав актор алжирського походження Тахар Рахім.
Фільм поділений на п’ять розділів, кожен з яких названий однією з пісень Азнавура. Перший, найкоротший – Les Deux Guitares ("Дві гітари") – про дитинство головного героя: будні сім’ї небагатих вірменських емігрантів у Парижі, перші ролі Шахнура на сцені. Саме таке ім’я майбутній Шарль отримав при народженні.
Другий – Sa jeunesse – про перші проби як співака, початок співпраці з Едіт Піаф. Про критику своєї зовнішності, хриплого, скрипучого голосу "схожого на наждак" і "неправильне" походження.
Едіт Піаф хоча й співала пісні Шарля, але брала найактивнішу участь у цій критиці. З її подачі він зробив ринопластику, аби мати більш "привабливий" образ. Врешті, шляхи двох зірок розійшлися, але з Азнавуром від Едіт, крім зміненого лиця залишились і фірмові сценічні рухи руками.
Далі розвиток героя проходить випробування славою і сильною особистою трагедією.
У фільмі багато музики, звучать найвідоміші хіти Азнавура, і що важливо – з українськими субтитрами. Тому розумієш наскільки його пісні чуттєві і життєві.
Важливу роль у фільмі відведено вірменській сім’ї Азнавура. Серед глядачів "Месьє Азнавура" було чимало представників вірменської громади.
Не оминули у фільмі і тему Другої світової війни: під час нацистської окупації Парижа сім’я Азнавурів переховувала у своїй квартирі євреїв.
Наприкінці фільму показано документальні кадри, наприклад, руйнівний землетрус у Вірменії 1988-го року, тоді Азнавур фінансово допомагав постраждалим.
Прем'єра фільму в Україні завершилася оплесками розчуленої публіки. "Я у сльозах", — можна було почути на виході з кінотеатру. Юна дівчина Олександра, з якою я познайомилася перед показом стрічки, зізналася, що плакала разів сім:
"Я раніше не слухала пісні Азнавура, не цікавилася його біографією. Сприймала цей фільм не як історію про співака, від якого фанатію я чи мої батьки, а як історію людини: як вона бачить і сприймає цей світ, наскільки її світогляд відрізняється від мого. Було цікаво спостерігати спектр емоцій, коли у героя відчуття порожнечі, бо всього досягнуто і не зрозуміло, що робити далі…"
Наприкінці показу глядачі аплодували, і це були оплески не лише видатному шансоньє, а й творцям фільму. Кандидатури режисерів Мехді Ідіра і Ґрана Кора Маляда схвалив сам Азнавур. Виконавець головної ролі Тагар Рахім буквально вжився у роль свого героя, для цього він ретельно вивчав біографію Азнавура, інтерв’ював його рідних, упродовж 6-8 годин щодня займався вокалом і грою на фортепіано.
Сценарій писався і переписувався, початкова версія фільму тривала чотири години, глядачам же представили двогодинну. Можливо, тому деякі лінії здавалися обірванними: наприклад, французький співак Джонні Голлідей раптово з'явився на екрані і так само швидко зник.
Після перегляду залишаються у пам'яті цитати героїв. А деякі можуть стати життєвим кредо: "Шарль раніше їв бутерброди, бо не мав грошей, а тепер їсть їх, бо немає часу".
В одному з епізодів після трагедії, що спіткала Азнавура, його сестра пропонує йому зробити паузу. "Ні, – відповідає Шарль. – Якщо я зупинюся, то помру!"
Фільм "Месьє Азнавур" виходить в український прокат вже завтра, 12 грудня, і може стати фільмом, що поєднає одразу кілька поколінь вашої родини. Ходіть на нього разом із дітьми та батьками.
