Суперзірка з пробірки. У чому феномен нової "Фабрики зірок"?

Останній сезон талант-шоу "Фабрики зірок" завершився у 2011 році. Тоді шоу з елементами реаліті дивилися школярі всієї країни, а кілька сезонів "Фабрики" принесли Україні імена, які закріпилися на виднокраї локального шоубізу: Володимир Дантес, MamaRika, Світлана Тарабарова, Паша Лі, Коля Сєрга, Даша Астаф'єва та багато інших вийшли з "Фабрики".

У вересні 2026 компанія Sweet.tv Originals оголосила про повернення формату. Культурний оглядач УП.Культура Вінстон Вон подивився нову "Фабрику зірок" і аналізує те, як оновлене телешоу відображає зміни, що сталися з телебаченням за цей час.

Що ви дивитеся?

Формат талант-шоу довго був одним із найпопулярніших на українському телебаченні. Драму між учасниками обговорювали на шкільних перервах, на роботі та за сімейними вечерями. Певною мірою вибір фаворита на талант-шоу був чимось на кшталт політичної позиції – вподобання щодо тем і творчих підходів різних конкурсантів визначали характер глядачів. Кажучи простіше, ти – той, за кого вболіваєш.

Талант-шоу давали людям архетипи, у яких вони бачили себе або у чиєму творчому вираженні вбачали бажаний вектор розвитку культури. Характери та погляди персонажів були настільки важливими для талант-шоу, що в якийсь момент телебаченню вдалося побудувати цілий цикл програм, у яких глядач навіть не мав змоги оцінити талант учасника на власні очі.

Наприклад, "МастерШеф". Якщо танцювальні або музичні номери можна передати на телеекрані, то смак страви – ні. Тому під оцінку глядача могла потрапити хіба що техніка кухаря, але найчастіше все ж харизма та характер.

Але навіть попри те, що музичний талант, на якому і зосереджена "Фабрика зірок", можна легко передати засобами телебачення та інтернету, артистичні навички та творчі експерименти все одно не є основною рушійною силою цього шоу.

Хоча сюжет "Фабрики" і зосереджений на створенні нової попзірки, а ще краще – кількох, це насправді не є кінцевою метою. Фабриканти не працюють над майбутнім хітом – вони працюють над історією про створення себе як хіта.

Якоюсь мірою "Фабрика зірок" – це дреґ-шоу, в якому учасники відіграють гіперболізовані версії вже існуючих у культурі персонажів. З виступами дреґ-артистів учасників талант-шоу обʼєднує також наявність журі, яке оцінює виступи за своїми власними критеріями.

Принципово "Фабрику" і навіть те саме "Євробачення" від "Королівських перегонів РуПола" (RuPaul's Drag Race) відрізняють лише естетика та історія – якщо шоу РуПола працює з практиками і традиціями квірного мистецтва американського зразка, то "Євробачення" і "Фабрика зірок" охоплюють консервативніший культурний контекст – тут ми бачимо образи мачо з романтичних серіалів, фатальних жінок або інших.

Але в їхній основі все одно лежить одна й та сама філософія – виконавці виходять на сцену і мають вразити суддів своїм номером, узгодженим із темою випуску або балу.

Втім, різниця між дреґ-квінс/дреґ-кінгами та конкурсантами талант-шоу полягає у тому, наскільки вони самі та їхня аудиторія усвідомлюють гру, яка відбувається перед камерами. Дреґ часто має пародійний характер, риси конвенційної привабливості, естетики та сексуальності в ньому є перебільшеними. Дреґ-артисти постійно називають себе і одне одного "суперзірками" та подібними словами, але для справді масового глядача їхні образи та творчість знаходяться десь за межею гротеску. Артисти це усвідомлюють, і ця гра є їхньою метою.

У той же час конкурсанти талант-шоу часто щиро думають, що їхні образи та методи подачі зможуть прокласти їм шлях до реального шоубізнесового ринку, і здебільшого їхні надії не справджуються. Адже, як і у дреґ-артистів, суперзірковий образ учасника талант-шоу також живе лише в межах сцени проєкту.

Відбиток пандемії

З тим, що талант-шоу – це карикатура актуальної культури, ми наче розібралися. Тому далі цікаво подивитися на те, що саме відбивається у викривленому дзеркалі "Фабрики зірок".

Під час перегляду нового сезону мене не покидало відчуття постковідної пустоти. Усі – учасники, журі, зіркові тренери та ведучі – ніби тримають між собою ту саму безпечну дистанцію у півтора метра. Велику роль у програмі відіграє хореографія, як і в будь-якому талант-шоу. Але якщо в тому ж самому "Шансі" йшлося про вивільнення чогось, що вже є в учасниках, то на "Фабриці" режисери-постановники Руслан Махов та Алан Бадоєв все частіше говорять про те, аби учасники знайшли звʼязок із власним тілом.

"Я не думала, що вона взагалі може так рухатись", – каже хореографка Яна Цибульська про одну з учасниць. І в тому, яке місце хореографія займає на "Фабриці зірок", можна чітко побачити наслідки локдауну.

Середній вік учасників – від 17 до 24 років, тобто їхнє дитинство та підлітковість припали на час карантинних обмежень. Дистанційний спосіб життя забрав у них ті тілесні способи комунікації, які були чимось звичним для доковідного світу. Тому старшим експертам доводиться вчити їх цього. Тіло – це незвичний інструмент творчого самовираження для артистів-зумерів, адже свою творчість вони здебільшого поширюють через SoundCloud, YouTube та TikTok, де здобути успіх легше дотепними відсилками та впізнаваною мудбордною естетикою, аніж звичними харизмою та пластикою.

Куди подівся зірковий дім

Учасники оригінальної "Фабрики зірок" з нульових жили в одному будинку, і їхній побут та драми ставали такою ж повноцінною частиною шоу, як і виступи та підготовка до них. Нинішня "Фабрика зірок" не може собі такого дозволити через безпекову ситуацію. Але учасники все одно мають власний спільний простір – для підготовки до номерів їм виділили приміщення освітнього холдингу "А+".

Хоча ми й бачимо трохи їхнього спільного побуту в відеощоденниках, які показують перед виступами на праймах та які окремо публікують на YouTube-каналі програми, побутової драми новій "Фабриці зірок" все ж бракує. Тут немає кадрів, які б можна було порівняти зі сценами, де Світлана (тоді ще Аліса) Тарабарова тягає іншу фабрикантку за волосся у зірковому домі або як Гурген відмовляється мити посуд за своїми колегами.

Через те, що тепер відеощоденники записані у HD, а на кадр наліплені несправжні інтерфейси соцмереж, відчуття того, що все, що ми бачимо, – це гра, підсилюється ще більше. Менше з тим, команда "Фабрики" всіляко намагається створити драму між конкурсантами, які ніби тримають дистанцію одне від одного.

З Bereza, наприклад, намагаються зробити героя-коханця – спочатку у щоденниках кажуть про його роман з Xstatty, який встиг розпочатися між кастингами і закінчитися на момент другого прайму. І вже в щоденниках другого прайму Bereza фліртує з Nana Solis, принаймні нам про це кажуть у своїх коментарях інші фабриканти. На чутки про можливий роман Берези та Нани Xstatty каже, що не вірить у це, і награно ховає обличчя в капюшон свого худі.

Телефон і телевізор

Нова "Фабрика зірок" постійно шукає баланс між класичними шоубізнесовими методами та потребами аудиторії соцмереж. Тому у кожного фабриканта є блогер-наставник. У Myro це ексфабрикант та блогер Женя Білозеров, у Dykyy – співачка та блогерка Маша Кондратенко, у Jezusman – друг та колега OSTROVSKYI.

Ці блогери представляють фабрикантів перед їхніми виступами, іноді знімають бекстейдж-влоги, які потрапляють на YouTube-канал "Фабрики зірок", та курують контент фабрикантів у соцмережах. Здавалося б, такий підхід мав би зробити з фабрикантів не просто героїв телешоу, а й фактурних інфлюенсерів. Але за великим рахунком контент в особистих соцмережах конкурсантів схожий як за формою, так і за стратегією.

Образам Disha або Анни Сімон личили б загадковість, рандомні фотодампи на камеру телефону тощо. Натомість вони вимушені так само спамити у сторіс та знімати ліпсінки, аби не загубитися на тлі інших, більш "популярних" фабрикантів. Ці дві учасниці в драматургії шоу є "темними конячками", аутсайдерками, яким нібито й не місце у конвенційному шоубізі. І подати їх у соцмережах теж варто було б відповідно до їхнього образу. Натомість, прогортавши інстаграми фабрикантів, ми побачимо грамотні та ефективні контент-стратегії, а не персонажів.

Мораль і Threads

Як не дивно, найяскравішим персонажем за усі ті ефіри, які я встиг подивитися, виявилася учасниця, яка навіть не пройшла до основного складу фабрикантів. Мова про модель та музичну артистку Сашу Кугат, відому як Kugatessa. В драматургії цього шоу вона відіграє роль непередбачуваної та контроверсійної особи.

У неї був шанс потрапити до тринадцятки фабрикантів за результатами онлайн-голосування, але зрештою місце дісталося артистці під псевдонімом Povin. Коли Povin оголосили обраницею публіки, Kugatessa вирвала у неї мікрофон і сказала, що журі та глядачі роблять помилку, не зараховуючи її до складу фабрикантів.

І це можна розцінити як сценарний трюк, можна навіть припустити, що творці "Фабрики" надихалися випадом Каньє Веста у бік Тейлор Свіфт на MTV Video Music Awards у 2009 році. Але скандал, який послідував далі, був іще цікавішим – Кугат звинуватили у крадіжці дизайнерських прикрас на понад 40 тис. грн. Бренд à propos запостив у своїх мережах заяву про те, нібито артистка позичила у них прикраси для одного зі своїх образів та не повернула їх згідно з домовленістю. У тих самих прикрасах Саша зʼявилася у одіозній сцені "Фабрики".

У соцмережах такий вчинок Кугат оцінили негативно, публікацій на її підтримку майже не було. Це не схоже на те, як на подібні ситуації реагують, наприклад, фанати закордонних знаменитостей. Коли на крадіжці ловили Ліндсі Лохан або Вайнону Райдер, вони мали певну підтримку фанів, а зараз про ці моменти у соцмережах згадують як про "іконічні". Чому такого не сталося з Кугат? Тому що вимоги до артистів в Україні 2026 року зовсім інші. Зараз сучасні українські артисти або артистки мають бути насамперед відповідальними.

Передусім такі вимоги виникають через війну – цілком справедливо очікувати від улюбленого артиста чи артистки проактивної позиції щодо мовної політики або допомоги війську. Втім, вимоги до соціальної відповідальності переносяться також і на інші сфери життя, не повʼязані з війною. Тому те, що видавалося б авантюрним та зухвалим у будь-який інший час, зараз стає неправильним і недоречним.

Основним каналом звʼязку між артистами та глядачами команда "Фабрики" обрала Threads. Ця соцмережа відома тим, що провокативні публікації там набирають найбільші охоплення, а коментарі часто мають моралізаторський характер. У розмові про успіх фабрикантів аргумент "а от у Threads пишуть" лунає ледь не в кожній ситуації. Тому можна без сумніву сказати, що сучасні фабриканти перебувають під найбільшим суспільним тиском за всю історію програми. Адже тепер кожен може написати "ну і куди воно так вирядилось" у Threads, і скріншот їхнього допису зʼявиться на екрані рейтингового телешоу.

Квірбейтинг чи репрезентація?

Велика кількість хейтерських та критичних коментарів до випусків "Фабрики зірок" стосується закидів про те, що шоу нібито "проштовхує ЛГБТ-повістку". Зокрема, такі претензії часто звучать у бік учасниці Анни Сімон. Її критикують за те, що вона нібито "ставить свою сексуальну ідентичність у центр образу".

Такі коментарі рідко витримують критику, адже за такою ж логікою можна критикувати і більшість гетеросексуальних артистів. Втім, інша частина коментаторів незадоволена не стільки наявністю ЛГБТІК+ конкурсантів, скільки тим, як різні ґендерні та сексуальну ідентичності репрезентовані в ефірі телешоу. Зокрема, образ Анни Сімон часто називають перебільшеним та навіть стереотипним щодо лесбійок.

За сценарієм телешоу Анна приїхала в Україну з Берліна, де "працювала у кавʼярні третьої хвилі", аби підкорити українську "Фабрику зірок". Берлін і повʼязана з ним клубна та музична культура дійсно часто асоціюються з ЛГБТІК+ людьми. Образ Анни багато в чому натхненний рейв-культурою, а тому її участь у талант-шоу може видатися чимось незвичним і нехарактерним. Але з іншого боку, чи суперечить причетність до рейв-культури бажанню отримати досвід у попмузиці?

Анна і справді місцями переграє. Але немає сенсу заперечувати її історію чи ідентичність лише тому, що в якихось точках її образ перетинається зі стереотипним образом лесбійки, рейверки тощо. Утім, цікавіше те, що цей образ загалом з'являється на телешоу, де ще кілька років тому годі було уявити квірний та нефемінний образ сучасної жінки.

Це свідчить про те, як сильно змінився баланс сил у медіа. Телебаченню тепер доводиться зважати на ті тенденції, які виникли в інтернеті, та вводити персонажів, які апелюють до прогресивніших середовищ, у свій ефір. А вже чи виглядають ці персонажі переконливо чи ні – зовсім інше питання.

Тож навіщо усі ці молоді артисти йдуть на "Фабрику зірок"? Магія телебачення, здається, вже давно розвіялася. Хто, як не сардонічні зумери, гучніше за всіх кричали про штучність телепрограм? До певної пори нові артисти трималися за міф про те, що можна отримати легку популярність через TikTok та інші короткі відеоформати в інтернеті.

Але з плином часу виявилося, що популярність у TikTok залежить не стільки від тебе самого, скільки від алгоритму. І як саме треба взаємодіяти з алгоритмом соцмережі – ніхто точно не знає, бо він завжди на крок попереду. Додаток TikTokʼу не дає тобі фідбеку про те, чому твоя пісня не набирає лайків, не дає порад, над чим працювати, і навіть не каже тобі: "Вибачте, але ви не підходите нам за форматом".

А отримати такий фідбек від суддів телешоу цілком реально. Можливо, теперішніх артистів тягне на кастинг навіть не мрія про славу, а скоріше потреба почути думку живої людини, бажано експерта в галузі або своєї рольової моделі. Саме для цього існують і "Фабрика зірок", і менш популярний "Мультитрек", і музична платформа "На її основі" з блогом на YouTube та лабораторними альбомами-компіляціями. Але чи надовго вистачить віри артистів у те, що подібні ініціативи – це справжній шоубізнес, а не гра та імітація – невідомо.