Феномен бразильського джиу-джитсу. Пояснює майстер Артем Сидоров

В Україні та у світі шаленої популярності набуває відносно молоде бойове мистецтво з японським корінням – бразильське джиу-джитсу.

На відміну від багатьох інших традиційних єдиноборств у ньому наголос зроблено на боротьбі в "партері" (на землі).

Здавалося б, що можна робити, коли супротивник опинився на землі?

Багато хто б таку ситуацію прирівняв би до програшу чи поразки, а насправді ж в бразильському джиу-джитсу – це лише початок боротьби.

Президент Федерації бразильського джиу-джитсу України Артем Сидоров, один з родоначальників цього спорту в нашій країні, володар чорного пояса та чемпіон Європи IBJJF-2017 (brown belts) розповів "Українській правді. Життя" про специфіку цього спорту, його міфи та популярність.

Артем Сидоров – один з родоначальників цього спорту в нашій країні

ВРАЗИЛА ПОВНА БЕЗПОРАДНІСТЬ

Якось у Київ приїздив польський майстер Славомир Шевчик (айкідо стилю Кобаясі ‒ ред.), і в рамках семінару він провів ввідне заняття з бразильського джиу-джитсу.

Саме так Артем Сидоров познайомився з цим спортом.

До цього він чув та читав про бразильське джиу-джитсу, але не мав нагоди спробувати. Спробувавши, зрозумів, що це його…

Сподобалось те, що, маючи за плечима доволі впевнений досвід в інших бойових мистецтвах, в партері він був повністю безпорадним проти людини, яка цим займається всього лише як хобі.

З другом Іллєю Пачковським Артем почав практикувати окремі елементи бразильського джиу-джитсу і остаточно, впевнено і безповоротно "захворів".

Знайшовши однодумця в особі Вадима Пузанова, чоловіки вирішили запросити в Україну інструктора ‒ володара чорного пояса, який би їх навчав і курував. Тож якщо говорити про офіційну дату зародження бразильського джиу-джитсу в Україні, то це 2008 рік, коли був проведений перший семінар Макса Карвальо.

Це був перший офіційний приїзд представника школи "Gracie Barra" в Україну.

Маючи за плечима доволі впевнений досвід в інших бойових мистецтвах, в партері Артем спочатку був повністю безпорадним

З’ЯВЛЯЄТЬСЯ БІЛЬШИЙ ТЕХНІЧНИЙ АРСЕНАЛ

Артем пояснює шалену популярність бразильського джиу-джитсу його ефективністю.

Це мистецтво довело і продовжує доводити свою ефективність у прикладному аспекті на турнірах зі змішаних єдиноборств.

"Коли ти знаєш, як виглядає робота знизу в партері, твоя техніка в стійці посилюється. З’являється більший технічний арсенал, і покращується загальне бачення ведення бою", – пояснює майстер.

Бразильське джиу-джитсу постійно розвивається в технічному плані. Це як шахи. З’являються все нові й нові комбінації і ходи. Саме через це воно людям і подобається, своєю інтелектуальністю.

Освоївши певний арсенал технік і комбінацій, ви зможете відносно легко перемогти опонента, не лишаючи йому жодних шансів.

Як приклад, на тренування до Артема приходили в тому числі штовхачі ядра, хлопці 100+ кілограмів чистої м’язової маси, і вони самі були здивовані, що з ними відбувалося в результаті поєдинку.

І ще один із чинників популярності бразильського джиу-джитсу ‒ вас не б’ють в обличчя. Це величезний плюс, якщо людина обирає для себе прикладний вид бойових мистецтв як хобі, й при цьому щодня спілкується з людьми по основній своїй роботі.

Один із чинників популярності бразильського джиу-джитсу ‒ вас не б’ють в обличчя

ГІЛКА, НЕ ЗЛАМАНА ПІД ТЯГАРЕМ СНІГУ

В основу бразильського джиу-джитсу закладено ідею, згідно якої людина невеликої комплекції і сили, використовуючи принцип важеля і застосовуючи больові та задушливі прийоми, може успішно захистити себе від супротивника, набагато більшого за силою і розмірами.

Це мистецтво може практикуватися як система самозахисту (в тому числі й у силових підрозділах спеціального призначення), спортивне єдиноборство або як розділ підготовки бійця до змагань зі змішаних єдиноборств (ММА).

Особисто для Артема Сидорова філософія бразильського джиу-джитсу дуже схожа на філософію традиційного дзю-дзюцу.

Навіть основну ідею традиційного дзю-дзюцу – гілки, не зламаної під тягарем снігу – він вважає більш розкритою саме в сучасному бразильському джиу-джитсу.

Пропустивши через себе весь арсенал техніки борець починає розуміти, чого вартий він та його опонент, звісно суто в технічному плані.

Мабуть тому, ті, хто практикують це бойове мистецтво, стають найдобрішими людьми у світі. Вся агресія переходить з емоційного і м’язового рівня на рівень інтелекту – ти намагаєшся обіграти опонента, а не зламати його.

До речі, саме це – інтелектуальність, – й стало причиною назви академії "Intelligent Jiu-Jitsu Academy", очолюваної Артемом.

Не останню роль в популярності бразильського джиу-джитсу відіграє демократизм та естетика спортивної форми та зіркові адепти Гай Річі, Ештон Катчер, Майкл Дункан, Ед О’Нілл, Пол Вокер, Джейсон Стейтем і Мел Гібсон.

В якому ще виді бойових мистецтв ви зможете побачити рожеві, оранжеві чи пурпурні гі (спортивна форма)?

А міцно прилягаючі до тіла рашгарди? Цей тренд спортивної моди вже давно вийшов за рамки самого бразильського джиу-джитсу.

Навіть в невеличкому українському містечку Дубно Рівненської області налагоджено потужне виробництво спортивного одягу з європейською якістю Gera, яке може задовольнити смаки найвибагливішого джиу-джитсера і спортсмена.

Міцно прилягаючі до тіла рашгарди вже давно вийшли за рамки самого бразильського джиу-джитсу

ОКРЕМА "НАУКА"

Років 10 тому професійні бійці бразильського джиу-джитсу часто перевіряли свої сили в боях зі змішаних єдиноборств (ММА).

Борці бачили в ньому перспективу, але частіше за все, це було пов’язано з можливістю заробити гроші.

Сьогодні ж ситуація не кардинально, але змінилася. Комерційні шляхи цього бойового мистецтва та ММА починають розходитися і ці два види спорту розвиваються вже паралельно, хоча бразильське джиу-джитсу й залишається однією з основ змішаних єдиноборств.

Змагання в джиу-джитсу – це окрема "наука". Для перемоги спортсмен має володіти не лише технікою, але й навчитись долати багато інших перешкод для досягнення мети.

При всьому цьому, змагальне джиу-джитсу – це доволі весело. Уявіть, що вас викликають на зважування перед поєдинком, а у вас зайвих 100 грамів ваги.

Що ви робите?

[L]Правильно, скидаєте нижню білизну і потрапляєте у вагу.

Змагання в джиу-джитсу, як і саме це бойове мистецтво, вимагає від вас зібраності, сконцентрованості та вчить швидко знаходити правильне рішення для розв’язання тієї чи іншої задачі, й іноді це неординарні рішення, комусь навіть смішні, але саме завдяки таким рішенням досягається мета.

Перші змагання в Україні з бразильського джиу-джитсу відбулись в 2010 році. Вони були швидше клубного формату.

Зараз значну роль у розвитку та популяризації цього спорту в Україні, та у долях окремо взятих українських спортсменів, відіграє Федерація бразильського джиу-джитсу, яку очолює Артем Сидоров.

Він запевняє, що, не дивлячись на всі економічні та політичні труднощі в країні, він буде продовжувати підвищувати рівень організації та проведення змагань. Адже це дає результати – у перших змаганнях брали участь близько 80 учасників, на останніх в 2017 році їх вже було 650 з усієї України.

"Через пару років відбудеться справжній бум в бразильському джиу-джитсу в Україні, адже все більше і більше дітей починають ним займатись", – прогнозує майстер.

Що ж стосується світової арени, то хоча у нас й немає ще жодного чемпіона світу з бразильського джиу-джитсу, але українські спортсмени все частіше заявляють про себе на міжнародних змаганнях, збираючи все більшу колекцію таких бажаних всіма "шматочків металу".

ТРИ МІФИ ПРО БРАЗИЛЬСЬКЕ ДЖИУ-ДЖИТСУ

В ситуації групового нападу та ще й зі зброєю, каже Артем Сидоров, вам взагалі мало яке бойове мистецтво допоможе на 100%.

Він чесно каже людям, які приходять до нього з бажанням битися на вулиці, що вони помилилися адресою. А от якщо вони прийшли навчатися захищатися, тоді – ласкаво просить.

"Щоб уникнути конфліктної ситуації, потрібен інтелект. Не обов’язково битися до смерті, коли тобі до горла підставляють ніж і вимагають гаманець. Краще віддати гроші і не жертвувати заради них своїм життям і здоров’ям", – розмірковує майстер.

Знову ж таки статистика: хто частіше за всіх тоне? Професійні плавці.

Якщо людина, яка досить довго займається бойовим мистецтвом, щиро вважає, що вона точно впорається у вуличній ситуації, то її щиро шкода. Бо вулиця – це не спортивний зал, там нема правил і завжди є місце випадку.

Цей вид спорту не більш травматичний, ніж балет.

Питання в іншому. Бразильське джиу-джитсу змагальна дисципліна, і повністю уникнути травм не вдасться. Коли людина потрапляє на больовий прийом, вона терпить, намагається з нього вийти.

Можна займатися з мінімальним травматизмом. Але у змаганнях та при інтенсивних заняттях уникнути цього, на жаль, не вдасться.

Травми зазвичай трапляються або через несерйозне ставлення до того, що робиш, який рух виконуєш, коли переоцінюєш свої можливості, або від перевтоми.

Це всього лише формат змагань. Є інший формат ‒ до здачі. Там немає майже ніяких обмежень, лише по часу ведення поєдинку.

В залежності від формату змагань змінюється й тактика ведення поєдинку.

Коли правила змагань дають можливість перемагати за рахунок балів, то Артем Сидоров вважає правильним обирати тактику першочергового "збирання" балів.

Але якщо на змаганнях спортсмен відчуває свою значну технічну перевагу над опонентом, то він буде працювати до його здачі, без сумніву.

Тетяна Крижанівська, організатор Фестивалю бойових мистецтв "Воїн світла", шеф-редактор українського журналу про бойові мистецтва "Воїн світла", спеціально для УП.Життя