Я виросла в маленькому місті, де дівчатка ходили на танці, а хлопчики на боротьбу. Нікому не спадало на думку міняти цей звичний порядок життя. Але одного дня я сходила за компанію з братами на боротьбу. Це було прозрінням. Тренер терпляче демонстрував техніки і прискіпливо перевіряв їх виконання. Мені завжди хотілося приєднатися до тренувань, але він не дозволяв. Уже в Києві в 19 років, коли я навчалася на юридичному факультеті, я почала практикувати японське бойове мистецтво (БМ) айкідо. Я довго жила паралельним життям. З одного боку студенти і робота на кафедрі, з іншого – робота на татамі і дитячі тренування. Мені подобалися обидві сторони. Але часу катастрофічно не вистачало. Ключовим моментом став експеримент викладання айкідо діткам в центрі психологічної реабілітації. Вперше я бачила таку шалену мотивацію. І тоді я зрозуміла, що маю зробити вибір. Науковців в Україні вистачає і без мене, а от цим діткам я потрібна. Так з’явився Центр "АйКіКамі". Потім у переломному 2014 році мені, як жінці хотілося по-своєму вплинути на ситуацію. Я не була готова до активних військових дій, тому з’явилася ідея проведення Фестивалю бойових мистецтв "Воїн світла". Я зрозуміла, що люди мають вміти постояти за себе та своїх близьких. І що, насправді, у нас не сформована культура БМ. Як логічне продовження на шляху до популяризації БМ виникла ідея створити спеціалізоване видання – журнал про бойові мистецтва "Воїн світла". Крок за кроком і про українських майстрів і бойові мистецтва дізнаються у всьому світі.