Викидень та збереження вагітності: що важливо знати, щоб виносити дитину та не нашкодити собі
Тема втрати вагітності дуже важка та табуйована. Є досі багато міфів і на медичному, і на суспільному рівнях, які ще більше обтяжують такий досвід як природне переривання вагітності.
Багато жінок звинувачують у втраті дитини себе, адже є думка, що "не берегла", не так харчувалась, займалась спортом або "перенервувала".
Що важливо знати про природне переривання вагітності та чому в більшості випадків ми не можемо запобігти викидню?
Для цього ми поговорили:
З гінекологинею Оленою Павловою та гінекологинею, генетикинею та репродуктологинею Ксенією Хажиленко.
Що таке викидень, які його ознаки та чому це стається?
Викидень – це переривання вагітності протягом перших 22 тижнів.
Основними ознаками викидня є вагінальна кровотеча, біль, який нагадує перейми в нижній частині живота. Утім, не завжди кровотеча означає викидень.
Помірні кров'янисті виділення можуть бути різновидом норми протягом першого триместру вагітності (перші 12 тижнів) і зовсім не означають, що є ризик втрати плода.
Як пояснює репродуктолог Ксенія Хажиленко, близько 20% жінок зазнають більших чи менших кровʼяних виділень при вагітності. Інколи це може бути поганою ознакою, а інколи – ні.
"У моїй практиці неодноразово траплялися історії, коли кровотеча при ранній вагітності була настільки рясною, що ніхто і не сподівався на успіх. Крім дитини, як зʼясовувалося, адже вона потім народжувалася вчасно цілком здоровою. Так теж буває. Але кожна така ситуація – унікальна, тож важливо не панікувати, а звернутися до лікаря, лише він може внести ясність", – каже вона.
Акушер-гінеколог Олена Павлова також наголошує на тому, що з будь-якими симптомами під час вагітності, які вас турбують, варто звертатись виключно очно до лікаря.
"Чому очно? Бо лише лікар вам точно зможе відповісти на ці питання. Наприклад, у жінки можуть бути незначні шийкові виділення через наявність дисплазії й це не говорить про загрозливий викидень.
Можуть бути маткові виділення через низько прикріплену плаценту (ми не говоримо про повне передлежання плаценти, тим паче на ранніх термінах!) – тоді ми знову ж таки говоримо більше про режим дня і навантаження, ніж про необхідність стаціонару на весь період вагітності. Може бути евакуація гематоми (усунення крововиливу), тоді такі виділення дійсно супроводжуватимуть жінку тривалий час, поки гематома повністю не зникне, і це також зовсім не обов’язково про госпіталізацію", – пояснює лікарка.
За статистикою, від 10 до 20% вагітностей завершуються викиднем. Але це дані, які змогла зафіксувати медична система. Насправді показники можуть бути вищими, оскільки часто викидень стається до того, як жінка усвідомила, що вагітна.
Саме жінку звинувачують в тому, що вона не змогла виносити вагітність.
І це перший й найнебезпечніший міф. Насправд більшість викиднів стається через те, що з розвитком ембріона щось пішло не так.
Приблизно 50% викиднів стаються через хромосомні аномалії.
Наприклад:
- анембріонія (ультразвуковий феномен, коли ембріон "відсутній" в порожнині плідного яйця). Ксенія Хажиленко пояснює, що насправді ембріон завжди формується, лише у випадках анембріонії він припиняє розвиток надто рано, до того як ми можемо його побачити";
- молярна вагітність. "Молярна вагітність, або міхурцевий занесок – аномальне переродження плацентарної тканини з частковим або повним витісненням плоду", – пояснює Ксенія Хажиленко.
- внутрішньоутробна загибель плода. В цьому випадку ембріон формується, але "завмирає" до того, як з'являться ознаки викидня.
 |
| Фото: iakovenko123/Depositphotos |
Стани, які можуть підвищити ризики втрати вагітності або спровокувати її
Звичайно, занадто категорично казати, що стан здоров'я матері чи батька не мають жодного стосунку до викидня.
Є стани, які можуть підвищити ризики втрати вагітності або спровокувати її.
Наприклад, діабет, який ніяк не контролюється терапією.
Але також:
- інфекції;
- гормональні проблеми;
- патології матки або шийки матки;
- захворювання щитоподібної залози тощо.
Окремо варто проговорити питання інфекцій.
Є дані, що певні інфекції, які можна попередити, спричиняють до 15% викиднів на ранньому терміні вагітності й до 66% на пізньому (від 12 до 23 тижнів).
Інфекції, які можуть підвищити ризики викидня:
Іноді викидні спричиняють і важкі харчові отруєння, як, наприклад, лістеріоз, на який можна захворіти, поївши сиру з пліснявою, сальмонельоз або токсоплазмоз, який часто міститься в непросмаженому м'ясі.
Саме тому під час вагітності радять утримуватись від термічно необроблених продуктів.
І тут Ксенія Хажиленко наголошує на тому, що важливо чітко розділяти "викидень" та "викидні", тобто повторювальні втрати вагітності:
"Будь-яка здорова жінка може втратити вагітність через повʼязані із самою дитиною проблеми або через зовнішні обставини. Такі (спорадичні) втрати спричиняють шкоду психологічному стану, проте переважно не впливають на подальші вагітності. А ось повторні втрати – це часто (але також не завжди!) певна система, коли дійсно щось не так з процесом запліднення, прикріпленням ембріона в матці або його розвитком.
Відповідно, будь-які стресові ситуації, як фізичні, так і психічні, вони можуть спричиняти раптову втрату вагітності. Але "хронічно" це зазвичай не працює", – акцентує лікарка.
Вона наголошує, що пари, які мали дві та більше втрати вагітності, потребують спеціального обстеження. Але "універсальні" схеми не працюють, якщо ми не хочемо здавати 100500 аналізів, більшість з яких не потрібна.
"Раціональний підхід включає дуже уважну розмову з парою, щоб з'ясувати можливий напрямок проблеми: генетичний, матковий, автоімунний, чоловічий тощо. Універсальним завжди є лише тривимірний ультразвук матки, він виконується всім. Все решта має бути за показами, тоді це буде персоналізована медицина", – пояснює репродуктолог.
І додає, що жінки дуже схильні одразу карати себе та вважати оце: "не те зʼїла, підняла важке, поїхала відпочивати" тощо, а це точно не причина втрати, адже переважна більшість їх трапляється через так званий природний відбір, коли природа припиняє розвиток аномального ембріона.
Чи можливе збереження вагітності?
Можливо, ви чули фразу "лягти на збереження", тобто отримати лікування, яке може зберегти вагітність та нібито "зупинити" викидень, який почався.
Проте в наразі в Україні та багатьох інших країнах Європи не зберігають вагітність до 12 тижнів (якщо йдеться не про повторний викидень).
Ксенія Хажиленко каже, що це не завжди подобається нашим пацієнткам, котрі досі можуть читати "прорадянські" ресурси. Але за її досвідом – якщо не поспішати, приділити час поясненню, то більшість українок погоджується на таку тактику:
"І, знаєте, як потім круто вдвох з пацієнткою бачити, що вагітність, попри всі негаразди, прекрасно розвивається сама!. Але підкреслюю ще раз – це не питання систематичних викиднів. Там практикують інший підхід".
Звичайно, багато жінок будуть пов'язувати втручання за радянськими протоколами, як щось, що врятувало.
Але лікарка Хажиленко зазначає, що природа не підпорядковується нікому і нічому, інакше завдяки такому "збереженню" кількість народжених дітей з генетичними проблемами була б на порядок вищою.
Олена Павлова також додає, що деякі радянські практики можуть нашкодити та травмувати жінку. В тому числі психологічно:
"Постійне вимушене (і бездоказове) положення лежачи призводить до дистрофії м’язів та є ризиком тромбозів. Це також вкрай важко психологічно, особливо, коли ще є заборона на відвідування санітарної кімнати, й жінці вручають судно. В умовах загальної палати на 4-5 людей".
Якщо говорити за ризики від медикаментів, то лікарка зауважує, що це, власне, ті ризики, які перелічені серед побічних ефектів: гемолітична анемія, головні болі, мігрені, депресивні розлади, порушення функції печінки, дерматити та ін. Якщо ж мова про поєднання 5 і більше препаратів та ще й тривалий час, тоді можливі наслідки їхньої взаємодії в організмі просто неможливо передбачити.
Викидень таки стався. Що далі?
Якщо ви відновились фізично, адекватно перегорювали з партнером цю втрату та хочете спробувати знову зачати дитину – можете робити це хоч в наступному циклі, після того, як ухвалили таке рішення, каже Олена Павлова.
Поради вичікувати після втрати 6-12 місяців також не мають під собою доказової бази.
Проте лікарка наголошує: ключове – це ваша готовність:
"Лікувати душевні рани швидкою новою вагітністю – не зовсім правильна тактика. Це часто породжує надмірну тривожність, зайві стреси, гіпердіагностику та недоцільне лікування.
Тому потрібно бути чесним із собою і відверто собі відповісти чи готовий ти до нової спроби. Як ні – дати собі час. День, місяць, рік – в кожного свій період. Необхідно розуміти, що над жінкою не чиниться репродуктивне насилля з релігійних чи ще якихось точок зору, що це не спроба врятувати шлюб чи інша якась підміна понять і що вагітність дійсно є її бажанням".
Звісно, якщо фізичний стан жінки потребує дообстеження, була пропущена вакцинація живими вакцинами (бо інші дозволені під час вагітності) або це вже друга поспіль втрата вагітності, тоді дійсно потрібен час для діагностичних заходів для попередження майбутніх негараздів. Скільки точно це займе – знов же таки в кожного це буде індивідуально.
А головне пам'ятайте – у втраті вагітності немає вашої провини. І ніхто не має права вам цю провину нав'язувати.
Наталя Бушковська, спеціально для УП. Життя