Помогти з органами: хто такі трансплант-координатори і навіщо вони Україні
Про важливих фахівців, потрібних для системи пересадки органів в Україні
У світі проживає понад 1 мільйон людей з пересадженими органами.
Щоб процесс трансплантації від пошуку донора до реабілітації після операції пройшов успішно, необхідним є супровід медпрацівника зі спеціальною кваліфікацією – трансплант-координатора.
Цьогоріч в Україні на базі Запорізької медичної академії післядипломної освіти нарешті розпочали навчання медиків, які бажають такими фахівцями стати.
 |
| Трансплант-координаторам в Україні потрібно спілкуватися з донорами та їхніми родинами і людьми, які очікують на трансплантацію. Фото: photographee.eu/Depositphotos |
***
Виклики, які виникають під час забезпечення трансплантації, мають різний рівень складності через можливі клінічні та логістичні проблеми.
Аби оптимізувати процес та вчасно виявляти та вміти передбачати можливі складнощі, ще у 60-х роках минулого століття у США була запроваджена посада трансплант-координатора.
Україна до цього дійшла у 2019 році.
Залежно від впровадженої системи охорони здоров’я та медичної освіти в кожній країні, вимоги до трансплант-координаторів дещо відрізняються. В українському законодавстві основні обов’язки трансплант-координатора визначені законом "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині" (від 31 березня 2019).
Національні особливості професії трансплант-координатора
На відміну від норм, які діють у багатьох країнах Європи, трансплант-координатору в Україні прямо заборонено:
💓 брати участь у консиліумі лікарів, який здійснює констатацію смерті мозку людини,
💓 брати участь у вилученні анатомічного матеріалу та безпосередньо у проведенні трансплантації,
💓 представляти інтереси того, хто отримує орган (реципієнта), пов’язані з застосуванням трансплантації.
Такий фахівець має лише забезпечити зв’язок між учасниками процесу трансплантації, зокрема, перевіркою і отриманням згоди на донорство, вчасним та систематичним оновленням даних в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації (ЄДІСТ), організацією оперативного та безпечного транспортування органів.
При цьому, трансплант-координаторам в Україні потрібно спілкуватися з донорами та їхніми родинами і людьми, які очікують на трансплантацію.
Враховуючи етичні норми, в багатьох країнах трансплант-координатори можуть працювати або з донорами, або з отримувачами органів.
Наразі в Україні такого розділення немає. А трансплант-координатор, який забезпечує безперервність догляду за пацієнтом після трансплантації, є медпрацівником. І до нього найперше звертається пацієнт, який живе з донорським органом.
Саме цей фахівець забезпечує належну меддопомогу, дотримання етики і для людини, яка згодом стане донором, і для людини на термінальній стадії хвороби.
 |
| Медустанови України, які проводять трансплантації, мають забезпечити цілодобове перебування трансплант-координатора на робочому місці (чергування). Фото: kalinovskyDepositphotos |
Основні обов’язки трансплант-координатора в Україні
Медустанови України, які проводять трансплантації, мають забезпечити цілодобове перебування трансплант-координатора на робочому місці (чергування).
Бо ж невідомо, в який саме час відбудеться подія, яка є стартовою для виконання комплексу заходів з проведення трансплантації (коли настає мозкова смерть людини, яка дозволила використати свої органи для порятунку інших – УП).
Крім того, трансплант-координатор зобов’язаний:
💓 Мати усю інформацію про пацієнта/донора – створити досьє донора/реціпієнта;
💓 Забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень;
💓 Отримати підписану згоду і гарантувати відсутність заперечень донора (які могли бути висловлені за життя) та поговорити з родичами (відповідальними особами);
💓 Забезпечити роботу мультидисциплінарної групи лікарів, яка має розглянути кандидатуру претендента на трансплантацію;
💓 Провести освітній курс для претендента на трансплантацію щодо життя з пересадженим органом;
💓 Регулювати надходження інформації про пацієнта у реєстр (ЄДІСТ);
💓 Організувати надходження пацієнта, здійснювати контроль за підготовкою до операції;
💓 Забезпечити засідання комісії щодо пошуку найбільш сумісних з донором реципієнтів;
💓 Вести координацію з клініками, в яких відбуватиметься трансплантація;
💓 Організувати роботу операційної зали та хірургічної бригади з трансплантації, погодити час, забезпечити наявність ліжка у відділенні інтенсивної терапії;
💓 Взяти участь в операції з забору органів виключно з метою контролю часу ішемії органів та їх консервації;
💓 Організувати та забезпечити транспортування донорського органу (органів) до клініки, де буде відбуватись трансплантація, у якомога коротший термін;
💓 Контролювати стан реципієнта після трансплантації;
💓 Забезпечити супровід пацієнта після пересадки щодо будь-яких медпитань в умовах стаціонару та амбулаторно.
💓 Координувати звернення пацієнта до лікарів в інші клініки та брати участь в призначенні ліків;
💓 Забезпечити інформсупровід пацієнтів після трансплантації та членів їхніх сімей (зазвичай телефоном), в тому числі у вихідні та святкові дні;
💓 Брати участь у інформуванні населення щодо переваг трансплантації, щоб її популяризувати.
💓 Долучатися до розробки протоколів та рекомендацій щодо ведення пацієнтів; розробки та впровадження комплексної освітньої програми пацієнтів; розробки та впровадження програміз забезпечення та оцінки якості.
Що змусить запрацювати трансплантологію в Україні?
При вдалому впровадженні системи трансплантації в Україні можна очікувати на виникнення тих же проблем, як і в інших країнах, основна з яких – недостатня кількість донорських органів.
 |
| Трансплантація органів в Україні може не розпочатись і у 2020 році. Фото: VitalikRadko/Depositphotos |
Популяризація трансплантації органів і донорства серед громадян є довготривалим процесом, який, за досвідом інших країн, може тривати десятиріччя. Тому створення і розвиток трансплант-координаційної служби має першочергове значення.
Задля цього потрібно здійснити ще немало технологічних та організаційних кроків, найпершими серед яких мають бути:
💓 Введення трансплантаційних методів лікування в протоколи та клінічні настанови лікування внутрішніх органів;
💓 Введення діагностики смерті мозку як обов’язкової медпроцедури в стандарти меддопомоги;
💓 Остаточне впровадження Єдиної державної інформаційної системи трансплантації в Україні;
💓 Завершення розробки та затвердження професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик трансплант-координаторів;
💓 Створення відповідної логістичної служби для забезпечення доставки органів від баз їх забору до центрів трансплантації в якомога коротший строк;
💓 Створення кафедр і навчальних циклів з трансплантології у медвишах для підготовки відповідних фахівців та лікарів суміжних спеціальностей;
💓 Розробка кошторису впровадження системи трансплантації в Україні, затвердження алгоритмів та механізмів її фінансування.
Частина перелічених кроків запланована до виконання у наступному році, наприклад, ЄДІСТ має бути затверджений Кабміном до 1 січня 2020 року.
Втім, відсутність таких ключових деталей як національний протокол та клінічні настанови щодо трансплантації органів та, зокрема, для діагностики смерті мозку, а також офіційного затвердження кваліфікаційних характеристик трансплант-координаторів, викликає насторогу, що трансплантація органів в Україні може не розпочатись і у 2020 році.
До того ж, нема достатньої інформаційної кампанії для попопуляризації донорства серед українців.
За відкритими даними МОЗ, показник посмертного донорства в Україні є найнижчим серед країн Європи і складає 0,15 випадків на мільйон населення.
Наприклад, при розрахунковій потребі у понад 13 тисяч транплантацій нирок на рік, в нашій країні роблять трохи більше сотні таких операцій.
А це робить гемодіаліз пожиттєвою процедурою для людей з нирковою недостатністю.
Більшості таких пацієнтів в Європі гемодіаліз проводять лише протягом часу, необхідного для пошуку донорської нирки.
Успішно проведена трансплантація може подовжити життя людини іноді більше ніж на 25 років.
МОЗ виділяє величезні кошти для операцій з трансплантації за кордоном (майже всі – в Білорусі та Індії).
Собівартість трансплантації різних органів в Україні є меншою, ніж в Європі в 7-10 разів.
Запровадивши дієву систему трансплантації в Україні за ті ж кошти, які витрачають на лікування пацієнтів за кордоном, можна забезпечити розрахункову потребу в таких операціях майже в повному обсязі.
Першим кроком і, поки що, головним досягненням, стало впровадження посади трансплант-координатора в Україні.
Дмитро Коваль, виконавчий директор Асоціації серцево-судинних хірургівУкраїни, Катерина Потапенко, ГО "Український центр європейської політики", для УП.Життя
[BANNER3]
Титульне фото: photographee.eu/Depositphotos
Більше про трансплантацію:
💓 Адам віддав Єві ребро, а ви готові стати донором органів? 8 міфів про трансплантацію
💓 Не лікарі мають просити віддати органи: як Індії вдалося створити систему трансплантації