Протез – не панацея. Що треба знати про штучні руки та ноги

Легка штучна нога стоїть біля кушетки, на якій військовий з ампутацією укріплює м'язи спини. За ним ще десяток бійців, які теж старанно виконують вправи фізичного терапевта. На когось чекають милиці, а на когось – крісло колісне. Кожен з них мріє встати на ноги так, як це було до поранення.

Це не так легко: втрата нижньої кінцівки вимагає роботи над балансом, укріплення м'язового корсета, банальної звички, розподілу ваги та навантаження. Однак протез лишається засобом для адаптації в побуті.

Це стосується й протезів рук – вони ніколи не замінять тактильності та відчуттів, але можуть бути корисними у побуті.

Загалом кількість різновидів та комплектації протезів можна порівняти з "начинкою" комп'ютера. Навіть ключові деталі можуть мати різну потужність, відрізнятися за функціональністю та вартістю.

Спеціалісти реабілітаційного центру "Незламні" (UNBROKEN Ukraine) пояснили, чому біонічні руки – не панацея, а з протезом ноги не варто водити авто на механіці. Про адаптацію до життя з новими кінцівками розповіли керівник напрямку протезування Назар Багнюк та фізична терапевтка Роксоляна Шміло.

Багатофункціональний гак

Перш за все, протезист Назар Багнюк каже, що порівняти свою руку і протезовану (навіть біонічну) – неможливо.

"Руками ми здійснюємо багато функцій, про які не замислюємося. Наприклад, про тактильну, прецептивну (тобто при комунікації), знаємо, в якому положенні вона перебуває тощо.

А протез чутливості немає. Отже, його постійно треба контролювати зором.Тому протез – допоміжний засіб, який допомагає людині в повсякденному житті. Водночас функціонал залежить від людини, її винахідливості і здатності адаптуватися", – розповідає він.

Назар у майстерні, де виготовляють протези. Фото: "Незламні"

Протезист пояснює на прикладі: є пацієнт з механічним протезом, у якого основна насадка – це гак. Цей чоловік навчився тримати тим гаком моркву, а здоровою рукою – чистити.

"Треба пам'ятати, що немає меж адаптації людського організму. І це більше залежить від фантазії та від того, як пацієнт сприйматиме "девайс", – зазначає Назар Борознюк.

На думку фахівця, найбільш функціональним у побуті та господарстві є гак на механічному протезі.

"Косметично він виглядає не дуже, але функціонально покриває безліч потреб. Ним можна клямку відкрити, навіть не задіюючи його. Також можна притримати, підняти, зачепити щось.

Він не боїться взагалі нічого – ані вологи, ані бруду, ані гострих чи важких предметів. По ньому навіть гепнеш молотком – і нічого не станеться", – перелічує переваги протезист.

За конструкцією механічний протез – це система тросів та важелів. Її одягають на спину та плечі. Спеціальна петля йде через протилежне плече, тому коли людина витягує руку, він "відкривається" завдяки натягуванню троса.

Тренування в реабілітаціному центрі

"Найстрашніше, що може статися в механічному протезі – це обрив троса. В такому випадку людина не зможе його тілом відкривати, але це можна буде зробити іншою рукою", – пояснює протезист центру "Незламні".

Додатково, крім гака, можна зробити й інші насадки на механічний протез. У практиці лікаря вже були пацієнти, які звернулись до ковалів та зробили собі потрібні "тримачі", специфічні гаки для роботи.

Біонічна рука – не "чарівна пігулка"

Біонічні протези рук зараз користуються великою популярністю, а пацієнти часто вважають їх панацеєю. Однак, протезист Назар зазначає, що пацієнти ігнорують недоліки міоелоектричних протезів.

Біонічна рука має 5 моторів, низку датчиків, різні тяги та "мозги", тобто певні алгоритми рухів у маленькому "бортовому" комп'ютері.

"Конструкція є достатньо "крихка", тендітна і вимагає обережного ставлення. Нагадую, що людина відчуття протеза не має, тому ним можна ненароком вдаритись об якусь поверхню чи "зігнути" пальці", – пояснює Назар.

Крім того, цей девайс примхливий: він боїться вологи, бруду, може розрядитися або ж поламатися. Тоді він вийде з ладу.

Біонічна рука

Фізична терапевтка Роксоляна Шміло додає, що з біонічним протезом заборонено підіймати важкі предмети та відтискатися.

Цікаво, що є ціла "розмірна сітка" кистей – як для жінок та і для чоловіків, а гумове покриття добирають індивідуально – до кольору шкіри. Ця рукавичка захищає протез від зовнішніх небезпек, однак не гарантує 100% захисту електроніки.

Крім того, біонічний протез не всім можна поставити. Це залежить від багатьох чинників, зокрема стану м'язів у пошкодженій кінцівці. Протипоказаннями є неврологічні захворювання або неможливість розвинути міоелектричний імпульс (тобто коли м'язи згиначі чи розгиначі пошкоджені).

Також варто зважати на вартість біонічного протеза – одна така рука коштує приблизно півтора мільйона гривень. У реабілітаційному центрі проводять збір на 50 таких рук, однак ставлять їх лише тим пацієнтам, які потребують цього рішення.

Читайте також: Щастя знову мати руку. Військовий про поранення, ампутацію та електричний протез

Адаптація до ходьби на протезі

Протез ноги компенсує головну втрачену функцію – він повертає людині мобільність.

"Інвалідизація людини без ноги значно більша, адже вона не може пересуватися. Це стосується як переміщення по квартирі, в туалет, на вулиці, походу в магазин. Постійно пересуватися на милицях – не варіант", – каже протезист Назар.

Кожен пацієнт індивідуально звикає до свого протеза.

"Є люди, від яких ти навіть не очікуєш, що вони можуть бути швидко адаптовані, а він просто бере протез, стає і йде.

Наприклад, був у мене 72-річний пацієнт. Він приїжджав у кріслі колісному, бо не мав сили спиратися на милиці. Але як тільки йому виготовили протез, він поставив куксу в протез, встав і пішов. Без допомоги – ані милиць, ані палиці, ані ходунків", – згадує фахівець.

Пацієнт на милицях адаптується до протеза

Основними критеріями адаптації є комфорт пацієнта.

"Важливо, щоб нічого не тиснуло, не підтирало. А ще – щоб пацієнт навчився розподіляти навантаження 50 на 50 на дві кінцівки.

Позитивною динамікою є коли, умовно, пацієнт починав ходити з ходунцями, перейшов на милиці, потім – на обернуті милиці, щоб мати меншу точку опору. Вже незабаром він ходитиме без них, і ми зможемо виписати його додому", – каже фізична терапевтка Роксоляна.

Навчитися ходити на протезі можна навіть так, щоб не помічали сторонні люди. Це залежить від трьох складових: рівня ампутації, компетентності протезиста й фізичного терапевта та бажання пацієнта.

"Якщо протез зроблено неправильно або некоректна довжина кінцівки, то відбувається деформація в м’язах спини, і людина постійно перекошує на одну зі сторін. Через це пацієнт не може контролювати рух згинання та розгинання коліна", – пояснює фізична терапевтка.

Фізичні вправи – невід'ємна частина відновлення

Причини дискомфорту

Протезист Назар додає, що процес адаптації можуть ускладнити шрами, обпечення, невроми (невеличка пухлина або патологічний ріст нерва) та остеофіти (кісткові розростання).

"Зазвичай об’єктивним бажанням пацієнта, є те, щоб ніде не тиснуло. Але поверхні, на яких "сидить" протез, ніколи раніше не мали такого навантаження. Тобто вага тіла розподілялась по всій нозі, і найбільше тиснуло на стопу, а тепер точкою опори є кукса", – пояснює він.

Іншою причиною дискомфорту є неправильне налаштування навантаження і протеза.

"Одразу цього можна й не помітити. Але якщо людина якийсь час ходить і швидко втомлюється, відчуває значний дискомфорт, то, ймовірно, порушена біомеханіка руху. Тоді тіло компенсує це", – додає фахівець.

Пацієнт з подвійною ампутацією

Також пацієнти часом скаржаться на вагу протеза – ніби заважкий.

"Вони забувають, скільки важила їхня рука чи нога. Тобто їм різко обірвали кінцівку, а до того часу, коли вони готові до протезування, вже забувають про цю вагу. Можна провести аналогію зі взуттям: взимку нам нормально у чоботах, а влітку вони здаватимуться надважкими.

Але це працює й в інший бік: коли пацієнт звикає до протеза, то без нього почувається, як без ноги", – з посмішкою пояснює Назар.

Також протезист наголошує, що раз на рік варто проходити діагностику та "технічний огляд" у протезиста, а раз на 3 роки варто міняти протез (якщо парна ампутація – частіше).

Читайте також: "Ноги мої назад несіть". Як 24-річний військовий з потрійною ампутацією вчиться жити

Неочевидні незручності з протезом

Попри те, що протез відновлює можливість рухатись, фахівці не радять займатися професійним спортом на протезі для ходьби. Вони мають різницю у своїй будові та біомеханіці. Однак про виготовлення спортивного протеза можна говорити не раніше, ніж через рік використання класичного.

Лікар каже, що це – як порівнювати шиповки для футболу і звичайні кеди. За м'ячем по полю варто бігати в бутсах. Так само і займатися спортом – у спортивному протезі. Для кожного виду спорту є свій тип протезів або комплектуючих.

"Біомеханічна фаза ходьби та бігу дуже сильно відрізняється. В ходьбі є двоопорний крок, тобто коли ми стоїмо на двох ногах, а в бігу цього немає. І навпаки: в ходьбі немає фази польоту, а в бігу вона є", – пояснює протезист.

Віднолвення роботи м'язів

Фізична терапевтка Роксоляна зазначає, що займатися у спортзалі зі звичайним протезом можна, якщо навантаження будуть адекватними. Крім того, під час виготовлення протеза медики завжди питають про спосіб життя та рівень активності.

"Якщо, наприклад, поставити чотиримісне коліно, то людина зможе їздити на велосипеді", – каже вона.

Краще навчитися падати і підводитись у кабінеті реабілітолога.

"У нас пацієнти чомусь бояться використовувати практику падіння, але у всьому світі це перше, чого вчать людей з ампутацією. Вони мають навчитися підводитись, бо ситуації бувають різними.

Наприклад, якщо заблокувати коліно (зафіксувати його положення для сидіння) і забути про це, ризик падіння зростає. Коли є свої дві кінцівки, можна швидше зреагувати на якусь певну ситуацію, але життя з протезом вносить свої корективи", – говорить Роксоляна Шміло.

Фізична терапевтка додає, що з протезом ноги не можна високо задирати кінцівку, бо тоді зростає навантаження на куксу. І це чи не єдине жорстке обмеження у заняттях спортом з протезом.

Заняття спортом з протезами та без

Допоки людина звикає до ходьби на протезі, вона може йти повільніше, аніж звикла. Але це є лише питання звички, нагадують фахівці.

Влітку тіло, зокрема й ноги, активніше потіють. Тому у силіконових лайнерах та куксоприймачах може накопичуватися сконденсований піт. Варто виливати його та протирати поверхню та кінцівку.

Роксоляна також наголошує, що з протезом ноги незалежно від рівня ампутації вкрай небезпечно водити авто на механіці.

"Механічна нога не має чутливості. В момент, коли треба загальмувати чи рушити, людина не завжди правильно може зреагувати. Тому ми радимо перевести авто на ручне кермування заради безпеки", – пояснює вона.

Вікторія Андрєєва, УП.Життя

Читайте також: Замість ампутованої ніжки – протез "Кеша". Як в Україні вперше протезують дитину, яка втратила кінцівку на війні