Часто мрієте про майбутнє? Вчені пояснили, чому мозок любить такі "подорожі в часі"
Мабуть, більшість людей часом уявляє захопливі або навпаки жахливі сценарії майбутнього, особливо перед сном. Вчені вирішили зʼясувати, чому ми так любимо витрачати години на фантазії і плани.
Виявилося, що мозок виділяє дофамін, винагороджуючи нас за когнітивні зусилля, коли ми уявляємо майбутнє. Відповідні висновки дослідників опублікували в Psychological Review, пише Neuroscience News.
Професор Екрем Дере з Рурського університету Бохума в Німеччині та Сорбонського університету в Парижі розробив теорію, чому люди фантазують про майбутнє. Він вважає, що "ментальна подорож у часі" активує систему винагороди в мозку та підсилює таку поведінку людини.
Тобто, коли ми уявляємо собі успішне майбутнє та фантазуємо про вирішення проблеми, наш мозок виділяє дофамін, "винагороджуючи" нас за когнітивні зусилля.
За словами науковця, його теорію можна перевірити за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії: люди, які частіше "подорожують у майбутнє" подумки, повинні мати більш реактивну систему винагороди – тобто чутливішу мезолімбічну дофамінову систему.
Думки про майбутнє не лише допомагають у його плануванні, а й перетворюються на засвоєну поведінку через оперантне навчання. Це метод формування поведінки, заснований на наслідках: тобто дії, які винагороджуються, згодом проявляються частіше, а дії, які караються – рідше.
"Користь ментальної подорожі в майбутнє очевидна. Вона дозволяє нам бути успішнішими та менше стресувати у повсякденному житті, оскільки майбутнє стає передбачуванішим і легшим для планування", – каже дослідник.
Однак виникає питання, чому люди витрачають час на таке складне когнітивне завдання, яке не дає миттєвої винагороди та не гарантує успіху.
У відповідь на це Дере сформулював гіпотезу про самопідсилення ментальної подорожі в майбутнє. Він припускає, що цей процес відповідає оперантному навчанню.
Якщо ментальна подорож у майбутнє здається перспективним способом вирішення соціальної або професійної проблеми, у мозку активується система винагороди. Це полегшує запам'ятовування плану дій ще до його реалізації та підсилює таку поведінку, змушуючи повторювати її частіше.
Водночас схильність до фантазій про майбутнє може зіграти людині не на користь, особливо якщо вона має психічні розлади. Корисне планування може перетворитися на хронічне катастрофізування, коли людина уявлятиме найгірші сценарії.
"У патопсихологічному контексті когнітивна функція ментальної подорожі у часі також може бути "перехоплена" процесами, що підтримують хворобу", – каже Дере.
Людина може зациклитися на негативному досвіді з минулого, а потім проєктувати його на майбутнє. Песимістичні думки викликатимуть негативні емоції, сприятимуть формуванню негативного уявлення про себе, провокуватимуть неадаптивну поведінку, спрямовану на самозахист та уникнення.
Внаслідок цього психічний розлад може набувати гостріших ознак.
"Тому важливо психотерапевтично розвивати конструктивні та адаптивні ментальні подорожі в часі, та вміти розпізнавати і зупиняти катастрофічні уявлення щодо майбутнього", – підкреслив дослідник.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, чим шкідлива дезадаптивна мрійливість – уявлення ідеального життя.