"Я не могла відкрити пляшку води": як укус кліща може призвести до хвороби Лайма та зіпсувати здоров'я

З приходом тепла парки та ліси стають улюбленим місцем для прогулянок, але для Анастасії Мельниченко одна така вилазка завершилася хворобою Лайма – небезпечним інфекційним захворюванням, яке передають кліщі.

Внаслідок хвороби в Анастасії сильно постраждали суглоби – біль був настільки сильним, що жінка банально не могла відкрити пляшку води. Це реальність, з якою може зіткнутися кожен.

Як розпізнати хворобу, якщо немає класичного червоного кільця на шкірі, чи є сенс нести самого кліща в лабораторію та як лікують хворобу Лайма?

"Українська правда. Життя" поспілкувалася з лікаркою-інфекціоністкою Іриною Святкою, щоб розібратися, як правильно діяти після укусу кліща та мінімізувати ризик зараження.

"Я легковажила захистом від кліщів"

Анастасія Мельниченко підчепила хворобу Лайма навесні 2024 року, коли мешкала у Пенсильванії (США). Оскільки у жінки троє собак, вона регулярно гуляла з ними парками та лісами.

Анастасія часто знімала з чотирилапих кліщів, утім визнає, що легковажила власним захистом.

"Коли я заразилася хворобою Лайма, то на місці укусу з'явилася еритема (почервоніння). Вона не була схожа на класичне кільце – виник сильний набряк. Я запостила фото у Facebook, щоб запитати поради, і в коментарях мені написали негайно звернутися до лікаря.

Спершу я поставилася до цього скептично, адже все життя мене кусали кліщі, і ніхто не звертав на це особливої уваги. Однак у США до цієї проблеми ставляться надзвичайно серйозно", – розповідає Анастасія.

Лікар витягнув кліща, який, ймовірно, пробув на тілі дві доби або й більше, та виписав жінці профілактичну разову дозу антибіотика. Запевняв, що це допоможе запобігти поширенню хвороби. Анастасія прийняла таблетку і згодом забула про цей інцидент.

Через кілька місяців, у листопаді, у жінки розвинулася низка симптомів – почали сильно боліти суглоби, пальці та кисті рук.

"Я усвідомила, що більше не можу займатися йогою чи робити елементарні стійки на руках. Згодом стало важко навіть підняти посуд чи перенести речі.

Справжній "фініш" настав тоді, коли через біль у суглобах я не змогла самостійно відкрити пляшку води. До цього додався раптовий пронизуючий біль то в спині, то в грудях", – пригадує киянка.

Окрім того, Анастасія страждала від сильної слабкості. Пригадує, тоді наче був "туман у голові".

"Завдання, які раніше виконувалися легко, давалися надзвичайно важко. Мені було страшно, адже я займаюся інтелектуальною працею – пишу дві дисертації", – каже жінка.

Анастасії порадили перевіритися на хворобу Лайма. Вона записалася до лікаря-ревматолога і під час візиту попросила додати ще й цей тест до переліку аналізів. Тоді діагноз і підтвердився.

Жінка пройшла курс лікування антибіотиками, і згодом одужала. Але попри перемогу над інфекцією, наслідки хвороби залишаються й досі.

"Суглобам було завдано серйозної шкоди, і хоча я вже рік у ремісії, під час стресу симптоми частково повертаються. Це тривалий шлях відновлення, але я вірю, що з часом все мине", – зазначає Анастасія Мельниченко.

Що таке хвороба Лайма та як її розпізнати?

Хвороба Лайма або бореліоз – це бактеріальна інфекція, спричинена борелією (Borrelia burgdorferi), яка виникає після укусу зараженого кліща, зазначає лікарка-інфекціоністка Ірина Святка.

Поширена думка, що кліщі падають з дерев, однак насправді вони мешкають у траві та кущах і чіпляються до шкіри чи одягу людини.

Кліщ прикріплюється до шкіри і живиться кров'ю. Разом зі слиною паразита в ранку може потрапити збудник захворювання. Варто пам'ятати, що не кожен кліщ є носієм інфекції, проте ризик зараження високий, адже візуально інфікована особина нічим не відрізняється від здорової.

Кліщ годинами може шукати місце для присмоктування, обираючи зони з м'якою шкірою та близьким розташуванням кровоносних судин.

"Улюбленими" місцями кліщів внутрішня сторона стегон, пахви, шия, ділянка за вухами, щиколотки, а у дітей навіть голова. Немає фіксованого часу, за який паразит встигне передати збудника, проте правило просте: чим швидше ви витягнули кліща, тим нижчим буде ризик інфікування", – пояснює лікарка.

Симптоми на ранній стадії захворювання можуть проявлятися через кілька днів, а то й тижнів. Найхарактерніший прояв – еритема (червона пляма), яка може поступово збільшуватися та розширюватися (тобто мігрувати). Але вона з'являється не у всіх.

Лікарка зауважує: почервоніння відразу після видалення кліща – це, ймовірно, місцева алергічна реакція на укус, а не ознака хвороби. Але алергічна реакція не виключає подальшого розвитку хвороби Лайма, симптоми якої з'являються пізніше.

У пацієнта також можуть бути:

• підвищена температура;
• озноб;
• головний біль;
• втома та слабкість;
• біль у м'язах і суглобах;
• збільшені лімфовузли.

Якщо інфекцію не виявити та не лікувати, вона переходить у дисеміновану стадію, коли бактерії поширюються по організму. У цей період можуть виникати множинні висипання, ураження нервової системи (наприклад, оніміння кінцівок), а також порушення роботи серця, зокрема аритмія. Хворий може потерпати від сильної слабкості та незрозумілої втоми.

На пізній стадії у людини виникають ураження органів – суглобів, нервової системи, шкіри та серця. Ці зміни можуть стати незворотними у залежності від ступеня пошкодження.

Важливо, що на цій стадії у частини людей симптоми можуть бути слабо вираженими або взагалі не проявлятися тривалий час (кілька місяців-рік).

Чи треба нести в лабораторію кліща, якого зняли після укусу?

Якщо ви виявили кліща, його треба якнайшвидше витягти. Для цього можна використати тонкий пінцет або спеціальний гачок. Паразита треба захопити максимально близько до шкіри, витягувати плавно, не тиснучи на черевце.

У Міністерстві охорони здоров'я пояснюють: кліща витягують перпендикулярно до поверхні шкіри, схопивши ближче до хоботка. Якщо хоботок залишився в шкірі, то його дістають стерильною голкою, як скалку. Після цього потрібно обробити місце укусу антисептиками.

Також кліща можна витягнути й у найближчому травмпункті.

Сенсу нести його в лабораторію немає, каже лікарка-інфекціоністка Ірина Святка. Хоча багато закладів досі пропонують таку послугу, провідні медичні організації, зокрема Центри з контролю та профілактики захворювань у США (CDC) не рекомендують цього робити.

Наявність борелії в кліщі не означає, що він встиг передати її людині.

"Бувають випадки, коли тест показує, що кліщ "чистий", але насправді він був заражений (або вас непомітно вкусив інший, другий). Людина заспокоюється, ігнорує перші симптоми хвороби, і час для ефективного лікування минає.

Важливо звернутися до лікаря у перші 48-72 години після укусу", – наголосила Ірина Святка.

Якщо не треба лабораторно досліджувати кліща, то як тоді виявляють і лікують хворобу Лайма?

Згідно з рекомендаціями CDC, діагностика може складатися з двох етапів. Це допомагає уникнути помилок.

Перший – ІФА (ELISA) – аналіз крові, за допомогою якого визначають наявність антитіл IgM та IgG. Антитіла типу IgM з'являються через 2-4 тижні після укусу і свідчать про гостру фазу інфекції.

Натомість IgG з'являються трохи пізніше, через 4-6 тижнів, і вказують на те, що хвороба триває вже певний час або була перенесена раніше.

За словами лікарки, якщо ІФА на імуноглобуліни М позитивні понад 30 днів, то їх вважають хибнопозитивними (при негативних IgG).

Оскільки імунна система кожної людини може по-різному реагувати на бактерію, у лікаря іноді виникає потреба підтвердити діагноз додатково. У такому разі після первинного аналізу крові проводять другий етап – імуноблот (Western Blot).

Це також аналіз крові, який дає змогу виявити антитіла до окремих білків борелії. Його результати оцінюють разом з результатами ІФА. Якщо імуноблот підтверджує наявність специфічних білків, характерних для borrelia burgdorferi, діагноз вважається встановленим.

За словами експертки, лікування хвороби Лайма базується виключно на антибіотикотерапії.

Якщо паразит перебував на шкірі понад добу, напився багато крові, або ж якщо це німфа (молода особина кліща, зазвичай менша у розмірі), то лікар виписує пацієнту профілактичну дозу антибіотика (доксицикліна), як це і було у випадку Анастасії.

Утім, це не означає, що у подальшому у пацієнта не розвинеться хвороба Лайма – профілактика тільки знижує ризик.

Після того, як діагноз підтвердили, лікар також назначає антибіотики. Які саме та тривалість прийому – залежить індивідуально. Жодні противірусні засоби, гомеопатія чи "підняття імунітету" вітамінами не працюють.

"Призначати антибіотики собі самостійно у жодному разі не можна. Також не варто використовувати мазі на місце укусу – вони не діють на бактерію, яка вже потрапила в кровотік", – розповідає лікарка.

Якщо після повного курсу лікування немає полегшення, то через декілька місяців лікар може призначити терапію іншим антибіотиком. Після двох курсів інфекція вважається пролікованою.

Натомість якщо у пацієнта є наслідки від хвороби Лайма, то їх допомагає усунути лікар-ревматолог.

Як мінімізувати ризик розвитку хвороби Лайма?

Ефективним захистом є спреї з вмістом DEET (диметилтолуаміду). Лікарка Ірина Святка радить звертати увагу на концентрацію: для дітей рекомендований вміст 10%, для дорослих – 30%.

"Репеленти слід наносити на відкриті ділянки шкіри. Уникайте зони обличчя, шиї та рук, щоб хімічні речовини не потрапили на слизові оболонки, в очі або до рота. Захисну дію потрібно поновлювати кожні 2-3 години", – каже фахівчиня.

Кліщі не здатні прокусити тканину, тому під час прогулянок варто максимально закрити тіло: обирайте довгі штани (заправлені в шкарпетки) та кофти з довгими рукавами. Після повернення додому обов'язково треба оглянути себе та прийняти душ, а одяг випрати.

На сьогодні вакцини проти бореліозу не існує. Проте кліщі можуть переносити й інші небезпечні захворювання. Зокрема, можна і варто щепитися від кліщового енцефаліту – вірусного запалення мозку, яке має важкий перебіг і може навіть призвести до смерті.

Віра Шурмакевич, "Українська правда. Життя"