Звички і проблеми зі сном можуть свідчити про окремий підтип депресії – дослідження
Нічний спосіб життя, тривалий сон і пізнє пробудження можуть бути ознаками окремого підтипу депресії, який науковці назвали циркадним.
За попередніми оцінками вчених, він може стосуватися кожної четвертої людини з великим депресивним розладом.
Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі British Journal of Psychiatry, пише The New York Times.
Науковці проаналізували дані понад 11 тисяч австралійців із діагностованою депресією. З'ясувалося, що більш ніж 2600 учасників (приблизно кожен четвертий) відповідали критеріям запропонованого підтипу – циркадної депресії.
Вона пов'язана з порушеннями циркадного ритму – внутрішнього біологічного годинника організму, який регулює цикл сну та неспання. На відміну від сезонного афективного розладу, такий стан не залежить від пори року.
Дослідники наголошують, що циркадна депресія поки не є офіційним медичним діагнозом. Це запропонований підтип депресії, який визначають за наявності щонайменше трьох із шести ознак:
- людина вважає себе "совою" та схильна до нічного способу життя;
- зазвичай пізно прокидається;
- спить значно довше у вихідні та вільні від роботи дні, ніж у робочі;
- після пробудження вона має відчуття сильної втоми;
- має сезонні зміни тривалості сну, настрою, апетиту, ваги, соціальної активності або рівня енергії;
- спить більше в періоди, коли симптоми депресії найсильніші.
Учасники, які відповідали цим критеріям, повідомляли, що депресія почалася в них у молодшому віці. Також під час депресивних епізодів вони частіше набирали вагу та мали тяжчі симптоми, зокрема короткочасні галюцинації й суїцидальні думки.
За словами провідного автора дослідження, професора психіатрії Сіднейського університету Ієна Гікі, визначення цього підтипу може допомогти персоналізувати лікування. Зокрема, таким пацієнтам потенційно можуть більше допомогти методи корекції біологічного годинника, ніж стандартна терапія.
Дослідники також з'ясували, що люди з ознаками циркадної депресії гірше реагували на деякі поширені антидепресанти – селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну. Крім того, вони частіше повідомляли про побічні ефекти цих препаратів.
Деякі ознаки циркадної депресії перетинаються із симптомами атипової депресії. Для останньої характерні, зокрема, денна сонливість і підвищений апетит навіть після їжі. Водночас дослідники виявили, що близько 1400 учасників з атиповою депресією не відповідали критеріям циркадного підтипу.
Крім того, циркадна депресія була пов'язана з генетичними маркерами, які свідчать про підвищену схильність до синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), великого депресивного розладу, тривожних і біполярного розладів, запальних процесів та інсулінорезистентності.
Як лікувати циркадну депресію
На думку Ієна Гікі, людям із таким підтипом депресії потенційно можуть допомогти світлотерапія і мелатонін – гормон, який бере участь у регуляції циклу сну та неспання.
Світлотерапія передбачає вплив яскравого штучного світла, зазвичай у ранкові години, щоб допомогти організму налаштувати біологічний годинник. Дослідження вже демонстрували ефективність світлотерапії в лікуванні сезонного афективного розладу. Також є дані про її користь для людей із несезонною депресією та біполярним розладом.
Однак поки недостатньо доказів, щоб стверджувати, що саме ці методи допоможуть людям із циркадною депресією.
Психіатр Майкл Терман, який не брав участі в дослідженні, вважає такий підтип депресії науково обґрунтованою гіпотезою. Водночас він наголошує: результати роботи ще не підтверджують існування окремого діагнозу та не доводять ефективності конкретних методів лікування.
Серед обмежень дослідження – те, що більшість учасників мали європейське походження, а інформацію про власні звички сну та неспання вони повідомляли самостійно. Тому дослідники не могли повністю перевірити точність цих даних.
Також невідомо, чи перебували учасники в активній фазі депресії під час дослідження, адже сам депресивний епізод може порушувати сон.
Психіатриня Ніна Крагульяк, яка також не брала участі в роботі, звернула увагу на ще одне важливе питання: якщо порушення циркадного ритму є окремою характеристикою цього підтипу депресії, вони мали б зникати після завершення депресивного епізоду. Проте дослідники цього не продемонстрували.
Попри обмеження, фахівці вважають важливим надалі вивчати зв'язок між біологічним годинником і депресією. Це може допомогти краще зрозуміти, чому одні методи лікування ефективні для одних пацієнтів, але не дають бажаного результату для інших.
