У США жінка два роки жила з пухлиною мозку, поки лікарі списували зміни в зовнішності на стрес

У США 28-річна Енні Седорік протягом двох років марно намагалася зрозуміти причину різкого погіршення здоров'я: постійного болю, деформацій обличчя, порушення менструального циклу та проблем із суглобами.

Лише після десятків консультацій, двох операцій на щелепі, болісних процедур і серії хибних діагнозів лікарі виявили, що дівчина має акромегалію – рідкісне гормональне захворювання, спричинене пухлиною гіпофіза.

Її історію переповідає The Washington Post.

Перші симптоми та неправильні діагнози

Навесні 2020 року, на останньому курсі коледжу, Седорік прокинулася з сильним болем у щелепі. Вона намагалася його ігнорувати, списуючи все на стрес на початку пандемії.

Однак біль посилювався, щелепа "клацала" дедалі частіше. Стоматолог направив її до щелепно-лицьового хірурга, який пояснив, що через стрес вона почала стискати зуби уві сні, і це призвело до розладів скронево-нижньощелепного суглоба. Лікарі виконали процедуру під анестезією, щоб повернути щелепу на місце, але біль повернувся – і це довелося робити вдруге.

Тим часом у Енні раптово припинився менструальний цикл. Гінеколог припустив, що причиною є фізичні навантаження та стрес, хоча раніше жінка ніколи не мала таких проблем.

Призначені гормони не допомогли, а згодом почався сильний біль у стегнах. З'явилися й інші тривожні симптоми: біль тазового дна, поколювання в ногах, потреба у фізіотерапії. Лікарі пропонували навіть "зламати і заново правильно зібрати" її щелепу.

Тіло почало змінюватися – і ніхто не знав чому

Після переїзду до Нью-Йорка Седорік почала помічати зміну зовнішності: її лице ширшало, губи набрякали, пальці збільшувалися. Улюблена обручка бабусі тріснула просто на руці. Вона списувала це на стрес та спосіб життя у великому місті, не підозрюючи, що її організм подає тривожні сигнали.

Через два роки виснажливих спроб знайти пояснення жінка майже здалася. Тоді за порадою знайомого хірурга дівчина звернулася до приватної клініки у Колорадо, яка проводить комплексні обстеження. Родина витратила на це понад 21 000 доларів, адже страхування не покривало діагностику.

МРТ і розширені аналізи нарешті показали реальну причину всіх проблем: рівень IGF-1, гормону росту, у Седорік був утричі вищим за норму. На гіпофізі виявили 1,4-сантиметрову пухлину – макроаденому. Надлишок гормону росту викликав поступове збільшення м'яких тканин та кісток – класичну акромегалію.

Це рідкісна недуга, що трапляється в 30-120 людей на мільйон. У дітей вона спричиняє гігантизм, у дорослих – потовщення рис обличчя, збільшення кінцівок, хронічний біль і руйнування суглобів.

"І в найстрашніших снах я не думала, що це може бути пухлина мозку", – пригадує жінка.

Складна операція та загроза життю

Наприкінці квітня 2022 року нейрохірург успішно видалив пухлину. Однак за годину після операції Седорік стало зле: вона впала у ванній, захлинулася блювотою, і частина вмісту потрапила у порожнину, де щойно була пухлина. Почалася важка інфекція – бактеріальний менінгіт. Її знову прооперували та перевели до реанімації.

Через два тижні Енні повернулася додому.

Нині жінка все ще має біль у ногах, періодичні головні болі й травматичні спогади про лікування. Рецидив пухлини можливий у 20-40% випадків протягом 10 років, каже її лікар, а загалом ризик упродовж життя "наближається до 100%". Так Енні проходить огляд в ендокринолога кожні пів року.

Попри це, вона намагається жити активно – за останні роки пробігла марафони в Нью-Йорку та Чикаго, готується до Бостонського.

"Я виглядаю нормально, бігаю марафони й проводжу час із друзями. Але важко, коли маєш невидиму хворобу, від якої не існує ліків, і живеш із постійним болем", – каже Седорік.

Найскладніше для неї – приймати невизначеність: "Потрібно дивитися в дзеркало й вирішувати: я просто не виспалася чи в мене знову росте пухлина? Це питання, коли варто бити на сполох, а коли – відпустити ситуацію".