Як смертельний супегрибок "дурить" організм? Вчені дослідити патоген, який шириться світом

Світом, зокрема країнами Європи, шириться супергрибок Candida auris, який має стійкість до ліків і може викликати важкі інфекції в тяжкохворих людей.

Тепер науковці з'ясували, що секретом успіху цих одноклітинних дріжджів, які вперше виявили у 2009 році, є здатність "ховатися" від імунної системи у волосяних фолікулах.

Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Science, пише IFLScience.

Що таке Candida auris та чим він небезпечний?

Вперше грибок Candida auris описали токійські лікарі у 2009 року. Тоді патоген виявили у вусі 70-річної жінки. Упродовж наступних років одноклітинні дріжджі помітили в різних куточках світу – Пакистані, Індії, Південній Африці та Венесуелі.

Наразі його вважають глобальною проблемою.

За даними Європейського центру з профілактики та контролю хвороб, кількість випадків інфікування стрімко зростає в країнах ЄС. У 2023-му там зареєстрували понад 4 тисячі хворих, хоча впродовж попередніх 9 років їх було усього 1346.

Особливістю грибка є те, що він зазвичай поширюється в медичних закладах і часто є стійким до протигрибкових препаратів. Організми здатні зберігатися на різних поверхнях і медичному обладнанні, а також поширюватися між пацієнтами.

У ЄС найбільша кількість випадків інфікування за останнє десятиліття припадає на Іспанію, Грецію, Італію, Румунію та Німеччину. Нещодавно спалахи зафіксували на Кіпрі та у Франції, а в кількох країнах заявили, що через широке поширення більше не можуть розрізняти окремі сплески хвороби.

Candida auris може спричинити інфекції:

• вух;
• ран;
• сечовивідних шляхів;
• крові.

Симптоми хвороби залежать від того, яку частину організму вражає грибок, пояснюють у Cleveland Clinic. Якщо патоген заражає вже серйозно хвору людину, інфекція може бути непомітною.

Серед проявів інфекції:

• озноб;
• сильна втома;
• низький кров'яний тиск;
• тахікардія – висока частота серцевих скорочень;
• біль, тиск або відчуття закладеності у вусі – у випадку зараження цього органу.

"У більшості людей Candida auris залишається на шкірі та не викликає жодних проблем. Патоген стає небезпечним, коли досягає глибших тканин у вразливих пацієнтів", – заявив професор Арі Молофскі, співавтор нової статті та імунолог Каліфорнійського університету в Сан-Франциско.

Якщо Candida auris поширюється у кров, то може спричинити серйозні ускладнення, як-от сепсис, шок чи органну недостатність.

Більшість людей, які заражаються супергрибком, мають ослаблену імунну систему через супутні хвороби. Тому патоген може становити особливу загрозу в лікарнях, де вразливі пацієнти перебувають у тісному контакті одне з одним.

Як супергрибок кидає виклик імунній системі?

У новому дослідженні науковці вирішили краще зрозуміти, як грибку вдається виживати на шкірі людей. Такої здатності зазвичай не мають його "родичі", яких легко знищує імунна система.

"Candida auris колонізує шкіру набагато краще, ніж більшість інших грибів, готуючись до вторгнення щойно імунна система ослабиться. Велика клінічна проблема полягає в тому, що в нас немає ефективного способу видалити її зі шкіри", – пояснив співавтор дослідження й дерматолог Дін Меррілл.

Вчені з'ясували, що імунітет може дуже по-різному реагувати на супергрибок. Через патоген організм може виділяти білок L-17, який посилює протигрибковий захист. Водночас інколи тіло людини запускає білок інтерферон-гамма, що властиво для вірусних інфекцій.

Candida auris "ховається" у волосяних фолікулах по всьому тілу. Для цього грибок змінює свою зовнішню оболонку, аби на поверхні було більше хітину. Така зміна обманює імунні клітини, примушуючи вивільняти інтерферон-гамма замість нормального протигрибкового захисту.

Через це також уповільнюється відшарування волосяних фолікулів та заміна старих клітин. Так Candida auris отримує безпечні умови для розростання.

"Не можна сказати, що людська шкіра ніколи не стикається з хітином – він широко поширений у природі. Але ми були здивовані, побачивши, що C. auris активно використовує свій хітин, щоб перетворити шкіру на ідеальну схованку", – додала співавторка роботи Сюзанна Нобл з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско.