Українська культурна революція. Особистісний аспект

Цей матеріал є частиною тематичної серії статей "Українська конкіста" Ярослава Михайловського.
Стаття 2 з 6
З попередньою статтею можна ознайомитися за посиланням

З наступною статтею можна ознайомитися за посиланням

Проект "Культурна революція" – перший за значенням базисний елемент української конкісти – починається з філософського визначення теоретичних основ культурної революції у трьох стрижневих її аспектах: особистісному, соціальному і глобальному.

Розгляну тут перший аспект. Культурна революція передбачає особистісну зміну на рівні ціннісних установок і повсякденної поведінки, що включає різні виміри культури – фізичний, трудовий, побутовий та комунікаційний.

Індивідуальна трансформація починається з феноменологічного аналізу поля цінностей та структури особистості у їх відношенні до життєвого світу.

Завдання такого аналізу – досягти стану усвідомленості, здатності до критичного мислення та відповідальної дії.

Особистісна зміна має три ключові аспекти реалізації:

1. Трансформацію індивідуальної системи цінностей.
2. Практику особистісного зростання.
3. Фізичний розвиток.

Найскладнішою частиною є трансформація ціннісних установок.

Цінності формуються непомітно для нас упродовж дуже тривалого часу в процесі філо- та онтогенезу.

Поряд з потребами вони належать до найважливіших чинників, які зумовлюють поведінку людей. По суті, всі наші дії – це рухи, спрямовувані комбінацією впливу потреб, цінностей та обставин.

Незважаючи на ключову роль в детермінації поведінки, справжні індивідуальні цінності залишаються прихованою від свідомості структурою.

Для мислення цінності виступають однією з базових перед-структур, що забезпечують надання феноменам значень і смислів, тобто вможливлюють процес розуміння.

Таким чином, система цінностей виявляється умовою і частиною механізму самої рефлексії.

Будучи передумовами рефлексії, цінності природним чином ухиляються від неї самої.

Ми потребуємо і особливого зусилля, і особливого вміння задля того, щоб зробити предметом рефлексії те, що являє собою умову її здійснення.

Тим паче необхідно виявити особливу інтелектуальну мужність, аби здійснити критичний аналіз того, що становить фундаментальну умову розуміння речей і підтримання картини світу.

Такого роду виклик – це справа і відповідальність філософів.

Перед ними стоїть сьогодні завдання розчистити шлях і підготувати дискурсивний ґрунт для здійснення індивідуальних "переоцінок цінностей".

На мою думку, у здійсненні цього завдання створення нової аксіології полягає, з одного боку, головна місія і призначення сучасної української філософії, а з іншого боку, можливість розвинути вагомий і впливовий напрямок у філософській дисципліні.

Не маючи змоги докладно спинятися тут на програмі формування нової теорії цінностей, я все ж зазначу, що такого кшталту програма необхідним чином має включати опанування і розвиток п'яти наукових традицій:

1. Класична аксіологія – від її фундаторів Р. Лотце, А. Ричля, Ф. Брентано і Ф. Ніцше до головних представників Г. Мюнстерберґа, X. Еренфельса, А. Майнонґа, В. Віндельбанда, Г. Рикерта, М. Шелера і Н. Гартмана.

2. Комунікативна практична філософія. Трансцендентальна прагматика К.-О. Апеля і теорія комунікативної дії Ю. Габермаса пропонують найбільш фундаментально і переконливо обґрунтовані на сьогодні варіанти універсалістської етики. На особливу увагу заслуговує вкрай смілива і майже безпрецедентна для нашого постмодерного часу Апелева спроба "останнього обґрунтування" етики на підставі апріорі комунікативної спільноти.

3. Аксіологічний натуралізм з його глибоким опрацюванням аспекту включеності цінностей до механізмів регуляції поведінки. Головні представники: Р. Пері, Ч. Морис, К. Льюїс, Дж. Дьюї та А. Маслоу.

4. Соціологічна аксіологія, що всебічно дослідила аспект культурно-історичної детермінанти цінностей. Репрезентована насамперед працями М. Вебера, П. Сорокіна та Т. Парсонса.

5. Сучасна аксіометрія, що досліджує системи цінностей, властиві певним типам соціальних груп і особистостей. Два найвпливовіших її представники – М. Рокіч та Р. Гартман.

Створена на засадах творчого опанування п'яти наукових традицій, нова теорія цінностей має відповісти на низку принципових питань:

- Що таке цінності?

- Як формуються цінності?

- Як "діють" цінності (як вони впливають на поведінку)?

- Якою є актуальна система цінностей (загальнозначущих, групових, індивідуальних; експліцитних та імпліцитних)?

- Якими мають бути цінності і як вони мають бути встановлені?

- Як змінити цінності (загальнозначущі, групові, індивідуальні)?

Другу частину індивідуальної трансформації становить практика особистісного зростання.

Гуманістична психологія другої половини XX – початку нинішнього століття розробила багатий інструментарій технік особистісного розвитку. Вчення таких психологів, як А. Адлер, А. Маслоу, Ґ. Олпорт, К. Роджерс, Ф. Перлз, К. Горні, Р. Мей, Л. Бінcванґер, Е. Фром, В. Франкл, Д. Бьюдженталь, І . Ялом, а також сучасних представників позитивної психології та когнітивної нейропсихології містять системні рекомендації щодо поглиблення усвідомленості та творчої самореалізації.

На особливу увагу, на мій погляд, заслуговує надзвичайно продуктивна теорія добробуту (well-being theory) Мартина Селіґмана c концепцією п’ятичленної структури особистісного саморозкриття PERMA.

Третя частина реалізації особистісної трансформації передбачає фізичний розвиток, необхідний для радикального підвищення продуктивності діяльності.

Поняття "тілесності", що бере свій початок від еллінської концепції психосоматичної взаємокореляції, а далі активно розвивалося філософами та психологами другої половини XIX і XX століття, – це один з наріжних каменів сучасної культурної революції.

Проте специфіка проблематики фізичної культури, на мій погляд, не дає змоги пізнавати об'єкт дослідження в рамках інтелектуального дискурсу, вимагаючи тілесної залученості та актуального фізичного зусилля, а це виводить нас за межі царини стратегічного аналізу.

Вкрай важливим аспектом української культурної революції є те, що вона має емансипаційний характер.

Індивідуальна трансформація тут передбачає суттєве підвищення ступеня свободи й особистісної самореалізації через руйнування ціннісних бар'єрів культурної ригідності.