"Я бачу свою місію в тому, щоб допомагати людям". Історія підлітка з Чернігівщини, який допомагав людям під час та після окупації

Іван Терещенко – студент першого курсу університету Чернігівщини, він мріє стати соціальним працівником та допомагати людям.

Під час повномасштабного вторгнення Іван активно волонтерив та допомагав жителям свого рідного міста Сновськ, звідки він родом.

А зараз хлопець – частина команди молоді, яка опікується надолуженням освітніх втрат.

Про свій досвід окупації та допомогу жителям Сновську Іван розповідає в спеціальному проєкті УП "Покоління Перемоги", присвяченому дітям з деокупованих територій.

Проєкт ініційований освітньою фундацією GoGlobal, яка генерує, пілотує та масштабує проєкти для вчителів, школярів та молоді.

***

Сновськ – маленьке містечко в Чернігівській області, яке має довгу історію. До повномасштабного вторгнення населення міста складало близько 10 тисяч людей.

"Сновськ – спокійне, повільне та тихе місце, у нас тут розташована найчистіша річка Європи, Снов. Всі жителі нашого містечка цим пишаються! Коли п’єш воду з-під крана і відчуваєш цей смак – радієш. Це не зрівняється ні з чим!" – так розповідає про своє рідне місто Іван Терещенко.

Іван навчається на першому курсі університету і мріє бути соціальним працівником. Захоплення цією професією почалося приблизно два роки тому, коли повз місто Сновськ пройшли російські окупанти, відрізали місто від сполучення з іншою частиною країни, а Іван став волонтером.

Іван Терещенко. Фото: Саша Маслов

Початок вторгнення

Сновська громада Чернігівської області – прикордонна. Цій громаді "пощастило" жити по сусідству і з Росією, і з Білоруссю. Тому з перших же днів вторгнення Росії в Україну Сновськ опинився під обстрілами.

Тут проходила ворожа техніка й колони окупантів. Затишні колись прикордонні села перетворились на небезпечну територію: щоденно відбувались обстріли та вибухи.

"Нас, можна сказати, "відрізало" від центральної України, – згадує Іван. – Формально ми були не в окупації, але окупанти пройшли нас і, ми опинились позаду них, відмежовані, у нас не було сполучення з іншими українськими містами, з Києвом".

Були перебої з їжею й водою.

"Нам вдалося вижити тільки завдяки тому, що навкруги нашої громади багато сіл і всі мають хазяйство, свою продукцію. Фермери допомагали!" – каже хлопець.

Початок волонтерства

"За кілька місяців до повномасштабного вторгнення я став стажером Молодіжної ради, – розповідає юнак. – Для мене це була відповідальна посада, я хотів проявити себе. І тому, коли очільниця Молодіжної ради, Оля, почала займатись волонтерством – я прийшов до неї одним з перших і запитав, чим можу допомогти".

Спочатку хлопець з друзями просто розвантажували гуманітарку: їжа, памперси, ліки, найнеобхідніше. Потім Іван приєднався на роздачу – шукали людей, яким допомога була справді необхідна.

"Через декілька місяців після початку вторгнення до нас почали приїжджати люди з інших регіонів – тимчасово переміщені особи. Так, в Сновськ теж "прилітало", але в порівнянні з іншими регіонами, тим же Черніговом, в нас було тихіше", – згадує Іван.

Люди приїздили абсолютно без нічого – просто в куртках, навіть без валіз.

"Досі пам'ятаю момент, коли в перші два тижні до нас пришла родина, де було дві маленькі дівчинки, приблизно 5 ти років, Варя і Леся.

Я побачив дитячі очі: дівчатка, яким ми дали іграшки – для них це було справжнє диво. У той момент я зрозумів, що мене дуже надихає допомагати людям і почав замислюватись про те, щоб отримати професію соціального робітника", – каже хлопець.

Вибір професії

"Я бачу свою місію в тому, щоб допомагати людям. Соціальний працівник – це людина, яка приходить на поміч іншим людям, але робить так, щоб вони могли впоратись самостійно.

Хочу бути спеціалістом в цій сфері, але не виключаю також, що буду пробувати інші заняття, адже мені багато чого цікаво" – ділиться Іван.

Зараз Іван разом з друзями реалізує проєкт на базі агенції міських ініціатив, де його команда виграла фінансування і тепер завдяки цьому може впровадити свою ініціативу.

"Наша команда називається Dream Team, – розповідає юнак, – і ми працюємо над проєктом "Освіта 2.0". Наша ціль – надолуження освітніх втрат, неформальна освіта. Ми хочемо приділити увагу саме позашкільній освіті, новітнім професіям, особливо в креативній сфері!

У рамках цього проєкту команда планує проводити тренінги та навчання з медіаграмотності та лідерства в сучасному світі.

Проект #ПоколінняПеремоги створений у відео, фото та текстовому форматі. Над фото історіями підлітків працював відомий фотограф Саша Маслов, чиї роботи регулярно публікують видання, такі як The New York Times, New York Magazine, The Newyorker, Guardian, Wall Street Journal Magazine та інші. Його об'єктив зафіксував не тільки зворушливі моменти, але і силу, що пульсує в серці кожного дитячого таланту

Текст: Яна Алтухова