Профтех — на передовій. Як у Рівному квасили капусту та готували борщі для воїнів

29 червня 2022
 

Викладачі, учні та майстри ДНЗ "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу й торгівлі" почали допомагати військовим ще у 2014 році.

Тривалий час готували борщову заправку, квасили 5-літрові відра капусти, зокрема, 3 тони відправили на схід, готували вареники й заливали смальцем у 5-літрові відра.

Навіть розробили етикетки з логотипом закладу, щоби описати склад продуктів і підтвердити натуральність.

"Ми стараємося долучатися до таких ініціатив і насамперед показувати дітям приклад. Аби вони розуміли, що волонтерство та допомога мають місце, а профтехосвіта, зокрема налагоджене виробництво, важливі у всі часи", — говорить Наталія Борисюк, викладачка спецдисциплін (предмети "Гігієна та санітарія виробництва", "Фізіологія харчування", "Облік, калькуляція і звітність" у професіях кухар, офіціант-бармен, кондитер, кондитер-пекар, продавець продтоварів) у рівненському профтесі.

Наталія називає профтехосвіту двигуном економіки. Мовляв, без кваліфікованих кадрів економіка не розвиватиметься. Водії, продавці, пекарі, кухарі, кондитери, слюсарі, зварники — це все профтехосвіта. Ті, з кого починається малий бізнес. А отже — більша частина української економіки, наповнення бюджету та сплачені податки.

Ми поговорили з Наталею про те, як починався її шлях у профтехосвіті, які проєкти впроваджують у рівненському профтесі, чому практика — важлива, навіщо брати участь у конкурсах і як училище допомагає під час війни.

 

Як усе починалося

Коли Наталія навчалася у фізико-математичному ліцеї, класна керівниця й за сумісництвом учителька математики вплинула на її подальший вибір професії.

"Для мене вона була зразком учительки — завжди знаходила підхід до дітей, гарно подавала матеріал, вміла згуртувати клас. Коли я закінчила ліцей, вона написала в заліковій книжці: "Наталія, я бачу тебе на педагогічній ниві". Десь ця думка в мене й заклалася", — говорить педагогиня.

Згодом Наталія закінчила Полтавський кооперативний інститут на спеціальності "Технологія харчування" і працювала в Управління торгівлі та громадського харчування в Рівному.

У 2012 році їй запропонували працювати в профтесі — і дівчина погодилася. Упродовж року працювала викладачкою, а згодом, упродовж 7 років, — заступницею з навчально-виробничої роботи.

У 2020 році повернулася до викладання. Каже, робота з дітьми — ближче. Також відповідає за роботу навчально-практичних центрів.

 

Що цікавого в закладі

Свого часу Наталія була учасницею робочої групи з написання проєктів зі створення НПЦ, аби покращити матеріально-технічну базу закладу. Кошти — виділені за підтримки ЄС. Нині в закладі їх два: для фахівців ресторанного сервісу та для підготовки робітників за професією "пекар".

Наприклад, у НПЦ є хоспер — для приготування страв на відкритому вогні, дегідратор — для висушування виробів, 3 вакууматори, універсальна кухонна установка, яка збиває інгредієнти за високих та низьких температурах.

Також є кілька модифікацій пароконвектоматів — найновіший може навіть самоочищатися, багатофункціональний стіл для піци з гастроємностями — у кухаря все під рукою, кілька пічок для піци, апарат, який готує за технологією су-від. А ще — холодильні та морозильні установки, холодильні вітрини, мийки, пекарські шафи.

 

У кондитерській і пекарській лабораторії є пекарські шафи, пароконвектомати, апарат шокової заморозки, тісторозкатувальна машина, пончиковий апарат.

"Усе устаткування настільки сучасне, що не в кожному закладі харчування таке є. Маючи таку базу, наші діти закінчують заклад повністю підготовленими, роботодавці з нами постійно співпрацюють, бо знають, на якому обладнанні навчаються наші учні. Вони до нас звертаються самі впродовж року: то дайте нам учнів на практику, то дайте на роботу", — розповідає Наталія Борисюк.

Наприклад, рівненський ресторан "Меланж", мережа "Оптіма", "Метро", "Екомаркет", "Фуршет", "Сільпо", "Львівські круасани", місцеві невеличкі кав’ярні — постійні роботодавці випускників рівненького профтеху.

До того ж на базі навчально-практичних центрів профтеху відбувається 30-годинне підвищення кваліфікації педагогів з усієї України. Тут педагогів ознайомлюють із новітніми виробничими технологіями, які є в закладі.

А ще педагоги училища проводять майстер-класи для учнів шкіл (приготування піци, суші, десертів, тістечок, коктейлів) або залучають рестораторів міста. Щоправда, на платній основі.

Важливо, але важко: практика в дитячих таборах

У професійному училищі упродовж двох років навчаються лише випускники 11 класу. Після першого року навчання в училищі їм організовують виїзну практику. Загалом у закладі є 60 % практики та 40 % теорії.

Часто виїжджають на все літо в дитячі табори на Рівненщині, Херсонщині та Одещині. Там дітям треба організувати 3, 4 або 5-разове харчування. Так, учні мають можливість побачити, як планується та організовується виробничий процес та як приготувати їжу для орієнтовно 300 дітей.

 

"Буду відверта, спочатку студентам не дуже подобається така практика. Вони — далеко від батьків, не всі діти готові до цього. До того ж треба адаптуватися до великого фізичного навантаження. Втім, до завершення практики, до кінця літа, вони настільки звикають і надихаються, що не хочуть повертатися", — ділиться Наталія.

Педагогиня пояснює, що завдяки такій практиці учні, окрім усього, долають психологічний бар’єр: треба рано встати, витримати навантаження, бути відповідальним, вміти працювати злагоджено, у колективі тощо.

Саме в такий спосіб студенти мають змогу відточити свої навички та втілити теорію в життя.

Про стару майстерню й конкурси

У рівненському профтесі, окрім всього, дбають про свій імідж. Наталія розповідає про старі майстерні зі станками на території училища, які не діяли, адже колись училище було радіотехнічного профілю. Тож група педагогів, зокрема Наталія, вирішили написати проєкт і реконструювати майстерні під готельно-ресторанний комплекс.

Нині цей проєкт втілюють у життя — департамент профтехосвіти погодив фінансування коштом європейських коштів.

Щороку профтех бере участь у конкурсі "Сучасні заклади освіти". До опису результатів роботи закладу залучають заступників директора, методистів, старшого майстра, викладачів.

Описують, які виробничі інноваційні підходи використовують під час навчання, як проводять профорієнтаційну роботу, як готуються до конкурсів і презентують себе.

"Це — комплексна робота, що описує життя нашого закладу. Ми практично щороку  отримуємо золоті медалі", — коментує Наталія.

У 2013–14 роках у профтесі писали проєкт по створенню програмно-навчального засобу за професіями кухар, а потім — кондитер. Це — програма, у якій висвітлені всі навчальні предмети спеціальності, що передбачені навчальним планом, з кожного предмета є матеріал за темами.

 

Викладачі мають змогу користуватися цим на уроках — для візуалізації, упорядкування матеріалу. У програмі є відео, презентації, тестові завдання.

Окрім усього, учнів закладу постійно стимулюють брати участь у конкурсах. Наприклад, у конкурсах фахової майстерності від МОН. У 2019 році їздили в Одесу на конкурс за професією "офіціант" — і вибороли перше місце в Україні.

Конкурс відбувається за таким принципом: теоретична частина у вигляді тестів і практична частина. Під час практики треба приготувати й презентувати страву.

Наприклад, офіціант мусить за певний час продемонструвати певну кількість способів полотняних серветок або презентувати вино і провести декантування (процес відокремлення вина від осаду й насичення киснем, аби відкрити його аромат і смак).

До того ж у 2017 році на базі профтеху був всеукраїнський конкурс за професією "кондитер", де також вибороли перше місце. Трохи раніше в Миколаївській області проходив конкурс за професією "продавець" — узяли 4 призове місце.

У 2019 у Дніпрі був всеукраїнський конкурс за професією "кухар", на якому учениця Наталії виборола друге місце в Україні.Також брали участь у міжнародному конкурсі "World skills Ukraine". Узяли срібло та бронзу.

Головне в таких конкурсах і подіях — аби учні дотримувалися сучасних трендів, гігієни та санітарії, були акуратними, вміли організувати робоче місце, дотримувалися безпеки та охорони праці, технологічних процесів, уміли гарно презентувати та подати страву.

 Конкурсант сам підбирає посуд, продумує, у якому стилі та тематиці сервірувати стіл, які скатертини підібрати, у який спосіб скласти серветки. За словами Наталії, треба добряче підготуватися та попрацювати.

"Такі конкурси розвивають у студентів впевненість у собі та відповідальність за свої дії. Діти, які беруть у них участь, розкриваються. У них є бажання вчитися далі, будувати плани та ставити нові вимоги перед собою.

До того ж такі конкурси популяризують робітничі професії. Адже певний час профтехосвіта була в глибокому занепаді й побутувала думка "в ПТУ йдуть тільки ті, хто нічого не вміє, не знає й не може досягнути". Зараз більшість з цих стереотипів зламані. Ці конкурси дають змогу суспільству зрозуміти, що профтехосвіта — це не є щось низьке та непотрібне. Усі  полюбляють скуштувати смачні страви в затишних закладах харчування", — пояснює Наталія.

Як зацікавити учнів професією та що робити з тими, кому важко

"Я завжди стараюся проводити паралель між теоретичним навчання та практичним життям. За основу ставлю в приклад певний ресторан (з досвіду співпраці можу навести позитивні та негативні приклади). Студентам, на перший погляд, здається, що ті облік і звітність, гігієна їм не потрібні, але коли ти пов’язуєш це з конкретним рестораном, конкретною ситуацією та людьми, які зробили щось не так, помилилися й розповідаєш, які були наслідки, учні сприймають це інакше".

Наталія також розповідає, що з тими студентами, кому навчання дається важко, спрацьовує лише індивідуальний підхід.

"Наприклад, цього року одна студентка закінчила перший курс. Вона вміє працювати руками, але вчитися не може чи не хоче. Втім, коли ти її залишаєш одну, починаєш із нею індивідуально працювати, розмовляти, то результат з’являється.

Річ у тому, що є діти, дуже затиснені психологічно, не можуть проявляти себе в колективі, не вміють, соромляться чи бояться робити чи говорити на загал. Але коли залишаються наодинці з викладачем, почуваються більш розкуто і я як викладач помічаю, що стоїть за цією дитиною. Вона розкривається", — пояснює педагогиня.

Наталія обожнює свою роботу й любить шукати підхід до дітей. Найбільше її тішить, коли учні показують хороші результати. Педагогиня любить опановувати щось нове й долучати студентів до цього:

"Я завжди їм кажу: "Ми повинні крокувати в ногу з часом. А час зараз летить семимильними кроками, ми мусимо встигати".

До того ж між закладами харчування нині дуже велика конкуренція. Ідеться не тільки про те, хто приготує смачну страву — а і хто вміє гарно презентувати, змусить клієнта повернутися.

"Я завжди наголошую своїм вихованцям, особливо в групі офіціантів, на вмінні  комунікувати: "Ви контактуєте з гостями  й мусите вміти спілкуватися, бути  якоюсь мірою психологами. Ви повинні  володіти професійною лексикою, вільно будувати діалоги та з легкістю висловлювати свою думку, тільки за таких умов відвідувач буде повертатися до вас знову і знову. Яка б не трапилася ситуація, ви повинні знаходити компромісні рішення. Відвідувач завжди пам’ятає, як до нього підійшли, як із ним спілкувалися, та чи з вдячністю його провели", — говорить викладачка.

Водночас Наталія розмірковує, яким має бути сучасний педагог: на хвилі студентів, бути другом, демократичним, незаконсервованим, не "сухим". Тоді як урок не має бути зав’язаний виключно на вичитуванні програми — має бути й життєвий досвід, і рефлексія, щоби це було динамічно та креативно, сучасно.

Про результати студентів після закінчення профтеху

"У нас є випускниця Марія, яка працює адміністраторкою в одному з найкращих ресторанів Рівного "Меланж". Ми співпрацюємо з цим закладом і завжди чуємо лише позитивні відгуки про наших випускників. До того ж у цьому закладі вже понад 5 років працюють три офіціанти, які закінчили наш заклад. Це — величезний показник, бо робітничі професії мають тенденцію до швидкої плинності кадрів".

Також Наталія розказує про випускника Олексія, який працює шеф-кухарем на морському судні у Литві. Олексій був на стажуванні в Італії та Франції — це йому оплатили роботодавці. Він приїжджав до училища, щоби провести  майстер-класи та поділитися власним досвідом.

 

"Він дуже амбітний, вкладається у свій розвиток, горить своєю справою. Ми намагаємося запрошувати таких людей, аби теперішні студенти набиралися запалу", — розказує Наталія.

Дві випускниці училища працюють тут майстринями за професіями "офіціант" і "кондитер". Вони закінчили рівненський профтех, згодом коледж і інститут — і прийшли сюди на роботу. Наталія також вважає це хорошим показником.

Розказує і про учнів, які стали приватними підприємцями: дехто — у сфері ресторанного бізнесу, а хтось — у сфері торгівлі.

"У будь-якому разі студенти після закінчення нашого закладу без проблем знаходять роботу. Більшість випускників часто приходять до нас, аби просто привітатися, поспілкуватися. Наприклад, на День учителя, пишуть нам у соцмережах. Приємно, що ми залишили свій слід, вони вдячні нам", — зізнається викладачка.

Про війну

Окрім допомоги військовим у 2014 році, з початку повномасштабної війни на базі НПЦ рівненського профтеху вдалося організувати триразове гаряче харчування для воїнів.

Студентів, викладачів і майстрів, які зголосилися, поділили на 5 бригад, які готували із 7 години ранку до 20 години. Військові забирали їжу на блокпости та полігон.

Готували різноманітне харчування: салати, супи, борщі, гарнір, м’ясні страви. Щодня — приблизно 250 порцій. Нині харчування призупинене, бо процес налагодився на рівні держави.

 

До того ж перед Великоднем проводили акцію "Паска для воїна" — колектив закладу випікав паски за свої кошти. 500 пасок вдалося відправити воїнам на передову.

"Адже, окрім усього, важливі навички, які дає профтех, — вміти швидко перекваліфіковуватися та підхоплювати хвилю. У цьому випадку це хвиля допомоги та волонтерства", — закінчує Наталія.

Марія Марковська (Булейко), спеціально для "УП.Життя"

Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії у межах програми "EU4Skills: Кращі навички для сучасної України". Програма має на меті надати підтримку у впровадженні реформи профосвіти та модернізації інфраструктури обраних навчальних закладів. Програма EU4Skills працює на національному рівні та у 7 пілотних областях: Вінницькій, Полтавській, Запорізькій, Рівненській, Львівській, Миколаївській та Чернівецькій. Програма EU4Skills виконується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Kreditanstalt für Wiederaufbau (KfW). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Європейського Союзу, його держав-членів та Програми.

Головне на сайті