18-річний одесит повернувся зі Швейцарії та пішов у ВМС: "В Україні я бачу більше перспектив"

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Іллі було 14 років. Разом із мамою, молодшими братом і сестрою він виїхав з Одеси до Швейцарії. Батько залишився в Україні.

Сам Ілля їхати не хотів. Він згадує, що в Україні залишалося все його життя, однак батьки наполягли на виїзді, пояснюючи це безпекою.

У Швейцарії родина поступово облаштувалася. Ілля вивчив німецьку, навчався, а згодом почав працювати офіціантом. Але навіть адаптуючись до нового життя, він від самого початку говорив рідним, що хоче жити в Україні.

Тому рішення повернутися не було раптовим. Ілля поступово готував до нього батьків. Коли ж настав час - родина його підтримала.

Для самого Іллі це також не було імпульсивним рішенням. Поки однолітки облаштовували життя за кордоном, Ілля поступово готувався до повернення. Він розпитував знайомих про службу, дізнавався, які документи потрібні та як загалом можна потрапити до війська. Паралельно підтримував зв'язок зі знайомими, які вже отримали армійський досвід.

"З Україною я пов'язую своє майбутнє. До того ж мені хотілося допомогти батьківщині та зробити свій внесок. Ця позиція не знайшла розуміння серед моїх однолітків, але я знав, що вчиняю правильно", — пояснює Ілля.

Так бажання повернутися, про яке він мріяв ще від перших днів за кордоном, поступово перетворилося на конкретний план.

Як 18-річний одесит обирав підрозділ

Ще перебуваючи у Швейцарії, Ілля розглядав різні варіанти служби, серед яких, наприклад, і Третя штурмова бригада, де служили його друзі. Після повернення в Україну він пройшов вишколи та курси, знайомився з військовими й шукав свій напрям. Коли з'явилася можливість потрапити до підрозділу безпілотників, де служили його знайомі, він додатково розпитав про нього військових, щоб скласти об'єктивне уявлення про майбутнє місце служби.

Паралельно самостійно готувався до роботи з БПЛА: займався на комп'ютері, придбав симулятор, пройшов двотижневі курси 39-ї бригади ВМС та брав участь у вишколах із Nord Division - громадській організації, яка проводить військово-патріотичні вишколи для молоді.

"Так, крок за кроком, наліт за нальотом вчився літати на FPV-шках", — згадує він.

До обраного підрозділу Ілля звернувся сам, після чого його направили до 3-го центру рекрутингу ВМС. Спеціалісти центру супроводжували його на всіх етапах — консультували, допомагали з оформленням документів, роз'яснювали умови контракту та служби.

Перед підписанням контракту Ілля також поспілкувався з командиром майбутнього підрозділу щодо своєї спеціальності, майбутніх завдань та робіт, до яких його залучатимуть.

"Можу сказати, все, про що мені розповідав командир щодо моєї служби, втілилося в життя. Зараз я виконую саме ті завдання, до яких готувався", — запевнив Ілля.

Від БЗВП до першого бойового чергування

Після підписання контракту Ілля пройшов базову загальновійськову підготовку. Новобранці тренувалися в лісі, окопах, будівлях, відпрацьовували тактику бою та перехоплення дронів. Практичну частину підготовки Ілля згадує позитивно, зокрема відзначає хороше забезпечення та велику кількість практичних тренувань.

"Забезпечення було якісним. Під час тактичних занять ми використовували страйкбольні системи для імітації вогневого контакту, кожному видали автомат, магазини, захисну маску та спеціальні балістичні окуляри. Також, як на мене, була дуже корисною велика кількість практичних занять", — розповідає Ілля.

Після БЗВП він пройшов розподіл і згодом прибув до основного підрозділу. Його побратимів, звичайно, здивували і рішення повернутися в Україну із-за кордону, і його вік (деякі навіть припускають, що Ілля може бути наймолодшим військовослужбовцем у ВМС). Водночас до такого вчинку старші побратими поставилися з повагою, підтримували та допомагали адаптуватися до служби, поступово готуючи до виконання бойових завдань.

Зараз Ілля у складі екіпажу працює над перехопленням ворожих безпілотників, а також виконує інші завдання. Зокрема, готує дрони до роботи, встановлює заряди, піднімає в повітря та спрямовує на ціль.

Своє перше бойове чергування він запам'ятав особливо добре — тоді екіпажу вдалося перехопити ворожий "Шахед".

"Приємно згадати те чергування. Адже тоді я був у складі екіпажу, якому вдалося збити ворожий "Шахед"", — з гордістю розповідає військовослужбовець.

Хто може стати пілотом БПЛА?

Спираючись на власний досвід, Ілля переконаний, що навчитися керувати безпілотником може майже кожен. Водночас певні навички можуть суттєво полегшити навчання: хороша реакція, розвинена моторика, впевнене користування комп'ютером і, зокрема, досвід комп'ютерних ігор.

"Вік також має значення: молодій людині, як правило, легше опанувати керування дроном. Хоча, в принципі, навчитися може будь-хто. Головне — бажання. А якщо людина на ти з консолями опанувати цей фах буде набагато простіше", — пояснює Ілля.

"В армії більше перспектив, ніж за кордоном": чому Ілля пов'язує майбутнє з Україною

Попри те, що власний шлях Іллі склався успішно, до рішення повернутися він радить підходити виважено. На його думку, тим, хто зараз перебуває за кордоном і думає про повернення в Україну, насамперед варто добре розібратися в тому, куди саме вони хочуть прийти: дізнатися про підрозділ, умови служби, майбутню посаду та проконсультуватися з людьми, які вже мають відповідний досвід.

"Головне — скласти план перед тим, як повертатися, щоб людина була готова до всього. Адже просто повернутися і не знати, чого хочеш, — це така собі ідея", — говорить Ілля.

За словами Іллі, зараз рідні підтримують його вибір і пишаються ним. Та й сам молодий військовий жодним чином не шкодує про своє повернення. Навпаки, сьогодні він бачить для себе в Україні навіть більше перспектив, ніж за кордоном.

"Армія зараз дає багато можливостей. Для мене, як військовослужбовця, це насамперед професійне та кар'єрне зростання. Але, крім цього, тут можна отримати безкоштовну освіту, здобути нові знання та розвиватися далі", — розповідає Ілля.

Водночас його бачення майбутнього в Україні не обмежується військовою службою. Він говорить і про цивільні перспективи — зокрема, можливість розпочати власну справу.

"Я чотири роки прожив за кордоном і мені здається, що власну справу там відкрити через бюрократію навіть важче ніж в Україні", — зазначає Ілля.

Як би там не було, своє майбутнє він пов'язує саме з Україною.

"Після завершення війни тут відкриється ще більше перспектив і можливостей для молодих людей. Принаймні, я в це вірю", — переконаний Ілля.

Військовослужбовець Олександр Семененко