Розкрито секрет жителів Тибету
Фахівці з університету штату Юта виявили 10 генів, які допомагають тибетцям не просто виживати, а й процвітати на таких висотах, на яких представники інших народів довго перебувати не можуть.
Два цих гени пов'язані з гемоглобіном - речовиною в крові, що переносить по організму кисень, пише Бі-Бі-Сі.
"Вперше ми отримали гени, що пояснюють адаптацію до висоти", - зауважила професор Лінн Йорді зі школи медицини університету Юти.
Професор Йорді і її колеги сподіваються, що дослідження призведе до лікування важких форм висотної та інших хвороб.
Висотна - вона ж гірська - хвороба викликається нездатністю організму впоратися з браком кисню на великих висотах. Вона здатна привести до ускладнень в роботі мозку і легень, і від неї не рятуються навіть треновані альпіністи.
При цьому у корінних жителів високогірних районів до цієї хвороби ніби імунітет, який виробився в результаті природного відбору, що продовжувався тисячі і тисячі років. Але розвиток в різних регіонах, схоже, йшов різними шляхами: наприклад, у тибетців є такі гени, яких немає в індіанців, які живуть в Андах.
Фахівці з Юти, що працювали в співпраці з колегами з медичної школи університету Цінхайского в Китаї, вивчали ДНК крові, зразки якої взяли у 75 жителів селищ Тибету, які знаходяться на висоті 4,5 кілометра в над рівнем моря.
Дослідники виявили неабияку кількість різних генів, в тому числі 10 унікальних генів, що працюють з киснем. Два з них, схоже, сприяють зниженню рівня гемоглобіну в крові - а це, ймовірно, допомагає організму боротися з висотною хворобою.
Професор Джозеф Прчал з університету Юти говорить, що ця робота здатна сприяти розробці нових методів лікування гірської хвороби.
"Унікальна риса тибетців полягає в тому, що у них не збільшується кількість червоних кров'яних тілець. Якщо ми зможемо це зрозуміти, то зуміємо розробити лікування", - зауважив він.
Генетик і директор Інституту людського здоров'я при Університетському коледжі Лондона Хью Монтгомері вважає, що роботу американських і китайських вчених можна, зокрема, використовувати в подальших дослідженнях лікування серцевих та легеневих захворювань.
"У клінічному відношенні це важливо, тому що сприяє нашому розумінню того, яким чином пацієнти можуть справлятися з низьким вмістом кисню в крові. А це веде до можливості появи нових медикаментів", - пояснює він.