В Україні критично мало якісної питної води – екологи

"Ми бачимо критичну ситуацію: щороку кількість населених пунктів і людей, які не мають доступу до якісної питної води, збільшується", - заявила голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко на прес-конференції в п'ятницю, повідомляє Інтерфакс.

За її словами, сьогодні близько 1,3 тисячі населених пунктів, в яких проживає близько 1 млн осіб користуються привізною питною водою.

"У той час, коли чиновники проголошують "благі наміри" вже зараз, сьогодні населення України страждає від неякісної питної води, що врешті-решт призводить до поширення інфекційних захворювань, серйозного негативного впливу на здоров'я людей", - підкреслила вона.

[L]Екологи вбачають основними причинами ситуації, що склалася, підвищене і посилене навантаження на навколишнє середовище і водні екосистеми.

Так, за даними Всеукраїнської екологічної ліги, з 2004 по 2010 рік, не дивлячись на економічну кризу, скид недостатньо очищених або неочищених стічних та промислових вод збільшився з 3,5 млрд куб м до 6 млрд куб м. При цьому значно змінилася структура забруднення в зв'язку зі збільшенням споживання населенням пральних порошків, миючих засобів.

Ситуація посилюється тим, що практично всі водоочисні споруди в Україну в основному були побудовані більше 20-ти років тому, технологічно і фізично застаріли і не можуть впоратися з цими забрудненнями.

У той же час за останні 10 років в Україні істотно не переглядалися розміри зборів за забруднення природного середовища.

"Наше законодавство, нормативна база не стимулюють з адміністративної та економічної точки зору зменшення водозабору або зменшення забруднення стічних вод", - підкреслила Тимочко.

"Нам потрібно нарешті у Верховній Раді прийняти ці закони. Але як вони можуть бути прийняті, якщо там сидять всі власники металургійних, хімічних, гірничодобувних підприємств, які скидають у Дніпро воду", - підкреслила еколог.

Разом з тим, крім збільшення зборів необхідно також змінити підхід до системи управління в сфері водокористування - відійти від територіального принципу до басейну, коли структури державної влади відповідають за водну політику не в окремо взятому регіоні, а в басейні того або іншого великого водного басейну.

"Насправді мова йде не про додаткові кошти, а про зміну водної політики в Україні, і ми повинні зробити це - не вигадувати велосипед, а просто взяти документи, які не просто працюють в інших країнах, а дали позитивний результат", - заявила Тетяна Тимочко.