Йдеться, зокрема, про депресію та агресивну поведінку, свідчать дані нового дослідження, проведеного вченими з Університету Пітсбурга і Університету штату Мічиган, повідомляє The Wall Street Journal.
Так, навіть теплі та гарні стосунки з татом і мамою, не захищають тинейджерів від негативних наслідків крику, образ на кшталт "ледащо" чи "дурень".
В той час, як побиття стало табу в багатьох американських громадах, крики не мають такого суспільного осуду. Батьки думають, що криком, вони змусять поводитися своїх дітей краще. Між тим, дослідження засвідчило, що все відбувається якраз навпаки.
За словами доцента кафедри освіти і психології Університету Пітсбурга і співавтора дослідження Мінга-Те Вонга, крики не зменшують ознак поганої поведінки і не виправляють її. "Навпаки, вони роблять її ще гірше", - каже він.
За словами Тімоті Вердуіна, клінічного доцента кафедри психіатрії дітей і підлітків у Центрі вивчення дитини у Лангонському медичному центрі в Нью-Йорку, який не брав участі в дослідженні, батьки можуть ефективно дисциплінувати дітей, позбавивши їх якихось привілеїв, наприклад перегляду телевізору чи ключів від машини.
"Але потрібно переконатися, що ви робите це, не підключаючи тонну критики, штрафів, образ", - каже він.
Опитування 976 сімей виявило, що діти, на яких у віці 13 років часто кричали батьки, продемонстрували більш проблемну поведінку наступного року.
Вони билися з однолітками, погано вчилися, брехали батькам і виявляли ознаки депресії. Така ж динаміка була зафіксована в тих сім'ях, в яких батьки вдавалися до грубої лайки і ляпасів.
За словами Мінга-Те Вонга, коли батьки кричать, це б'є по дитячій самооцінці. "Це змушує їх відчувати, що вони нічого не варті і не приносять жодної користі", - каже він.
