Родина. Майдан. Допомога

87
31 березня 2014

Серед волонтерів свого часу був популярним анекдот про те, як двоє поранених у лікарні з’ясовують, що їм потрібен шампунь.

- Давай я на Фейсбук про це напишу, - пропонує один з них.

- Ну, нам же потрібна одна пляшка, а не відро шампуню….- відповів його сусід.

Ці кілька речень дуже точно відображають нестримне бажання допомагати під час подій на Майдані.

Волонтери, які займались багато років допомогою онкохворим дітям у цей самий час жалілись, що збирати кошти стає все важче і важче – не до дитячого раку було останні кілька місяців.

Цей приклад тут не випадковий – людям властиво переключати свою увагу на інші проблеми, та й пам’ять поступово викидає важкі травматичні спогади й емоції. Тому про і сім’ї загиблих героїв "Небесної сотні" та постраждалих революціонерів цілком передбачувано з часом забудуть.

Про це 21 лютого на Facebook одночасно написало кілька людей. Один з них – киянин і власник компанії Fedoriv.com Андрій Федорів. 

 

"Сумна правда полягає в тому, що коли трапляється горе всі хочуть та готові допомогти. Через тиждень чи місяць 99% про це забувають через дрібні справи. В загиблих залишились діти. Гроші будуть потрібні і зараз і через 10 років. Було б логічно організувати довгострокову, щомісячну допомогу дітям загиблих до досягнення повноліття", - йшлося у його повідомленні.

Об’єднавшись з колом однодумців абсолютно на волонтерських засадах з’явився Центр допомоги сім’ям загиблих та постраждалих на Майдані, у який увійшло кілька благодійних фондів, приватних ініціатив, юристів і аудиторські компанії.

Усі ці люди абсолютно безкоштовно свій вільний час присвятили тому, аби зібрати і опрацювати всю інформацію про сім’ї постраждалих майданівців, перевірити дані, з’ясувати, які нагальні потреби і оцінити стан кожної з сімей.

Але ініціатива зіштовхнулась з нерозумінням і безліччю звинувачень у ЗМІ, а минулого тижня навіть опублікувала відкрите звернення про тиск з боку регіоналів, які оголосили себе контролерами і зчинили галас.

Про особливості організації такої довгострокової допомоги сім’ям, проблеми та результати ми поговорили з однією з ініціаторок проекту – директоркою СSM/Центру Сучасного мистецтва Катериною Ботановою.

За останній місяць Катя геть закинула роботу і в режимі нон-стоп займається ініціативою допомоги постраждалим. А останній тиждень – спілкуванням з журналістами, яким пояснює тонкощі стратегічного планування допомоги.

 Скріншот стартової сторінки "Родини Майдан"

ГРОШІ – ЧИМАЛЕ ВИПРОБУВАННЯ. НЕ ВСІ З НИМ МОЖУТЬ СПРАВИТИСЬ

Можна завалити людей грішми. Але що хорошого у тому, що на рідних у стані шоку впаде півмільйона грошей? Їх можуть вкрасти, несподіване багатство може викликати ненависть у сусідів, з якими цим сім’ям ще жити.

Зрештою, їх можуть використати на щось непотрібне, а за місяць їх не буде. Гроші – теж велике випробування, і більшість українців не знають, як їх розприділяти. Не тому, що вони хочуть зловживати. А тому, що не знають, і не вміють управляти фінансами.

У кожної людини є найближчі родичі, дружина, діти, батьки, брати-сестри і треба розуміти, кому давати гроші – у період активного перерахування коштів на рахунки сімей, гроші розлітались на картки, які не відомо кому належать – ніхто не перевіряв, люди дуже хотіли допомогти.

З часом з’ясувалось, що потрібно зібрати повну інформацію про ці родини. Адже ситуація по кожній з них різна. У когось - два-три шлюби, є громадянські дружини, у яких теж є діти, і між цими сім’ями – конфлікти.

Трапляється, що брати забирають гроші, і не передають їх батькам. Є родини, які кажуть, що нам грошей не потрібно, але було б чудово, якби хтось поремонтував хату.

Є люди з маленьких містечок і сіл, які бояться за свою безпеку. Інформація, що їм почали виплачувати гроші, вже пішла, і сім’ї починають хвилюватись, коли хтось невідомий заглядає у вікна. Саме тому часто родини просять не озвучувати сум підтримки, які їм надаються. І ми завжди виконуємо ці прохання.

Коли люди жертвують гроші, вони розуміють всю благодійність просто: я віддав гроші, всі тепер щасливі. Але за цим бажання допомогти ховається нерозуміння того, що допомога має бути така, як потрібна сім’ям, з урахуванням їхньої безпеки, потреб, того, що з людиною відбувається.

З цими думками про довготривалу підтримку і безпеку родин і з’явився Центр допомоги "Родина Майдан", який починався з 8 людей, які вже 22 лютого зібрались і вирішили, що треба щось робити, аби допомогти сім’ям потерпілих на Майдані. Ці люди – волонтери.

На наступній зустрічі за 4 дні ініціатив, фондів, аудиторських компаній було вже 18.

Серед них – фонди, які займаються соціальною допомогою, юристи, активісти, психологи, волонтери, які працюють з Євромайдан СОС.

Катерина Ботанова

Ми координуємо і узгоджуємо дії з Міжнародним фондом "Відродження" (допомога тяжкопораненим), Фондом Ахметова "Розвиток України" та Фондом "Соціальне партнерство" (фонд Черновецького) (одноразова допомога родинам загиблих), Українським координаційним центром міжнародної допомоги постраждалим, Українським Форумом Благодійників, Партнерством "Кожній дитині"  та іншими.

"Фонд громади Приірпіння" – технічний партнер "Родини Майдан", який збирає допомогу від громадян..

Тоді ж вирішили розділити допомогу на покривання гарячих і довготривалих потреб, визначили, хто займатиметься оперативною допомогою.

Більше того, згідно з законодавством, всі ці благодійні кошти оподатковуються в розмірі 17%. З 50 мільйонів грн, які зараз зібрані на рахунку "Родини Майдан", - це 8,5 млн грн.

Вісім з половиною мільйонів гривень, які люди віддавали на допомогу, а не на державу.

Зараз лобіюється законопроект, аби ці гроші, які використовуються для благодійних цілей на Небесну Сотню, не оподатковувались. Тож тут теж не варто поспішати з тим, аби взяти і просто роздати усі зібрані кошти.

Сьогодні родинам загиблих уже допомагають: Фонд Черновецького - 74 родини і Фонд Ахметова – уже підтримано 31 особа з 20 родин, а загалом на одноразову підтримку виділено 20 млн грн.

Фонд Ахметова, наприклад, прийняв для себе критерії виділення певних сум грошей для всіх неповнолітних дітей, дітей-студентів, батьків-пенсіонерів. Це робиться з розумінням того, що в кожній родині різна ситуація, і допомога не може бути просто однакова.

Якщо є ситуації дуже нагальної потреби, ми включаємось у неї. Як це було, наприклад, з Ізраїлем і важкопораненими, яким потрібно терміново на лікування (усі звіти можна побачити на сайті "Родини Майдан").

На медичний літак до Ізраїлю та лікування двох важкопоранених "Родина Майдан" направила 2,2 млн грн. Коли з’явилась інформація про те, що не вистачає коштів на лікування решти поранених, які перебувають в Ізраїлі, ми вирішили закрити найбільшу частину боргу і виділили ще понад 3 млн грн на термінове лікування ще трьох.

Ніби-то цілком справедливе прагнення суспільства терміново допомогти всім потерпілим та їхнім родинам нагадує мені прагнення відбудови Майдану. Його можна навіть за місяць відновити, якщо на це є кошти. Але чи буде це вдумливою і правильною перебудовою, обговореною у суспільстві і експертному колі? Такою, яка лишиться з нами усіма на роки?

Так само й з допомогою майданівцям – це люди, їхнє життя і їхня доля. Напартачити зараз означає, можливо, здійснити якийсь вплив на життя цих людей, у яких життя уже перевернулось з ніг на голову.

Ви самі подумайте, скільки часу займає зібрати групу психологів, яка обдзвонює і веде цю родину; зустрітись з величезною кількістю партнерів, які так чи інакше задіяні в цій справі, спробувати домовитись.

А де ці бази, як вони будуть функціонувати, як ми їх наповнюємо, як зробити так, щоб не було інформаційного бардака. Це клопітка робота дуже багатьох людей.

Все, що пов’язане з ініціативою "Родина. Майдан" координує правління, в яке входять семеро людей. Вони - волонтери, вони нічого не отримують, а тільки намагаються координувати ці шалені потоки інформації для того, щоб цей фонд якомога швидше запрацював.

ГРОШІ НА МІСЦІ, НІХТО НІЧОГО НЕ НАЖИВАЄТЬСЯ, НІЯКІ ПРОЦЕНТИ НІКУДИ НЕ КАПАЮТЬ

В минулу суботу увечері директора Фонду Приірпіння викликали в УБОЗ, і сказали, що у них є заява з підозрою про нецільове використання коштів.

Хто ці люди Алла Ландер і Микола Криворот, через яких почались перевірки? Люди, які називають себе Наглядовим комітетом по розподілу коштів на Майдані. Хто їх призначив? Чому вони вирішили, що вони мають контролювати розподіл коштів на Майдані?

Чому замість того, щоб прийти і поспілкуватись з нами про Наглядову раду чи Експертну раду, яка буде займатись розподілом коштів, вони пишуть заяву в УБОЗ?

З цього починається дуже потужний емоційний та інформаційний тиск, коли поширюється інформація, що УБОЗ перевіряє, "а скільки вони вже вкрали! Вони наживаються на цьому, адже там такі відсотки!"

Фонд "Приірпіння" – благодійна організація, кошти заходять на поточний рахунок, у ньому немає відсотків. І по звітності фонду Приірпіння все чітко можна побачити і перевірити.

Крім того, аудит нашої діяльності безкоштовно проводять міжнародні аудиторські компанії - Price Waterhause Coopers Україні та E&Y. Уже цієї середи вони обнародують звіт про стан рахунку.

"Родина Майдан" зараз – це ініціатива, а фонд "Приірпіння" обраний нами як технічний партнер. Коли телефон і фейсбук розривалися від пропозицій допомоги і прохання вказати рахунок, на який можна перераховувати кошти, ми вирішили давати рахунки "Приірпіння".

Це організація з хорошою репутацією, чесна, прозора, вона має довіру, вони має чистий рахунок.

Ми плануємо реєструвати фонд, але для цього потрібно мати директора – це юридичні вимоги.

Тож нам ще треба знайти людину, яка готова все кинути і за дуже малі гроші працювати 24 години на добу.

ВСЕ, ЩО РОБИЛИ ВОЛОНТЕРИ ПІД ЧАС МАЙДАНУ І ТЕПЕР, МАЛА Б РОБИТИ ДЕРЖАВА

Загалом, все, що робили волонтери під час Майдану і тепер – це те, що мала б робити держава. Всі списки загиблих, поранених, пропалих безвісти – всі складені руками волонтерів.

І навіть важко порахувати скільки волонтерів і скільки часу над цим працювали, бо волонтери часто змінюються –  дуже важко працювати із інформацією такого типу і з людьми в шоковому стані.

Остаточного списку загиблих на сьогодні немає – адже він, на жаль, продовжує зростати.

У найповнішій базі родин загиблих, складеній і вивіреній волонтерами Євромайдан SOS сьогодні 121 родина, разом із родинами загиблих беркутівців і ВВ. Саме цією базою сьогодні послуговуються всі наші партнерські фонди, які здійснюють допомогу.

Зібрати і вивірити всі дані в цій базі забрало понад місяць щоденної роботи кількох десятків волонтерів і психологів. Сьогодні кожну родину "веде" волонтер-психолог, який знаходиться в постійному контакті з членами родин. З деякими – проводить щоденні тривалі розмови, настільки тяжкий в людей стан.

У списку зниклих без вісті сьогодні 165 осіб, які, на жаль, можуть поповнити лави загиблих. Є тяжко поранені в дуже критичному стані.

А зі списками поранених ситуація значно серйозніша – за різними даними поранених більше 1000 осіб, але точних остаточних списків ще не має ніхто.

Он лише сьогодні ми дістали інформацію від активістів про поранених у київських лікарнях, які й досі не говорять про походження своїх травм. Зараз вони це перевіряють.

Мають бути принципи допомоги, які враховуватимуть всі родини всіх постраждалих. Але в так складній ситуації, ми самі не візьмемось їх визначати.

Для цього цієї середи збереться Громадська експертна рада з представників родин, журналістів, громадських діячів, представників уряду, активістів. За її рішенням і будуть розподілятись кошти на підтримку.

Що таке потреби родини?

У ситуації із постраждалими є він або вона, і є родина. Постраждалий може, не дай Боже, перейти до загиблих, може одужати, але тоді потребувати тривалої реабілітації, може стати неповносправним і ніколи більше не мати можливість працювати, а може видужати, реабілітуватись і по трохи включатись до нормального життя.

У родинах є діти – неповнолітні й дорослі, часто є кілька шлюбів, є позашлюбні, але офіційно зареєстровані діти. Є багатодітні дружини, які не можуть працювати, а є такі, які ніколи не працювали, бо все забезпечував чоловік. Є старші батьки.

Є складний стан здоров’я братів чи сестер. Є родини, яких добре підтримує громада міста чи села, а є такі, які лишились майже на самоті.

Того, що я дізналась про людське життя і людські долі тільки за цей останній місяць, може вистачити на товстий роман або добре дослідження. Або просто на все життя.

Бажання людей допомогти одне одному – просто неймовірне, люди готові віддати останнє. Волонтери працюють 24/7 нон-стоп.

Але від листопада місяця всі ми сильно вигоріли, нам усім потрібна реабілітація. І допомога одне одного – кожен день.

powered by lun.ua