Свобода слова як усвідомлена необхідність

7 квітня розпочався прийом робіт 3-й Міжнародний конкурс "Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни". По суті – це платформа для комунікації журналістів, дизайнерів, поетів, блогерів і просто активних громадян з різних країн.

Творчі практики – один з найкращих способів діалогу у сучасному світі.

Українці занурені в локальний контекст, між тим, важливо усвідомити, що багато наших проблем, не є унікальними.

Ми запропонували іноземним авторам постерів, попереднього конкурсу, розповісти про своє ставлення до проблем суспільства і свободи слова.

Meshi, Ізраїль

У дитинстві вивчала фізику для тата, філологію для мами, тому все життя займаюся життєтворчістю і вчуся малювати. Тому і вирішила вставити свої "5 копійок" в загальний зміст висловлювання, що цензура – це відстій.

Життя – це творчий процес; це і є те відстань між дотиком руки Бога до руки людини; це ймовірність свободи, або сама свобода, даність по праву народження, настройка за замовчуванням.

Її можна збити, але неможливо знищити, поки ми існуємо як вид. Наше існування – це нескінченний пошук смислів, нескінченні його втрати і надбання. Думати серцем, відчувати розумом, навчитися користуватися інструментом – свідомістю, відчувати свою причетність ...

Формула життя – це процес; це кожен з нас і не важливо, символом якої значущості і величини ти є, але без твоєї рисочки вона (формула) не може бути прочитана. І про це треба нагадувати собі перш за все, ну можна й іншим показувати.

Мій улюблений дзенівський анекдот: Господь вранці підкидаючи сонце дивиться через плече вниз: Ну, що, кретини, спробуємо ще раз?

Хав'єр Харрін / Javier Jarrin, Еквадор

Навчаюся в університеті на факультеті дизайну та реклами. Я справжній фанат графічного дизайну, мистецтва, живопису та поезії.

В кожній країні Латинської Америки вона існує в більшій чи в меншій мірі. Еквадор, звичайно ж, не виняток. Нам дійсно не вистачає таких публічних ініціатив, які піднімають широку полеміку з цього приводу.

На створення цих плакатів мене надихнув сам факт існування цензури в тих країнах, де владі є що приховувати. Інформація повинна бути відкрита і всі мають право знати, що відбувається у них в країні.

Мені дійсно хочеться, щось змінити, як в моїй країні, так і в цілому світі. Соціальний плакат – це той інструмент, який у мене є і я вірю в те, що він може бути ефективним.

Казу Лівінгстон / Kazu Livingstone, Малайзія

Я – поет та графічний дизайнер-самоучка з Малайзії. Коли був маленьким, жив у Європі. Люблю медитувати і намагаюся постійно бути в курсі політичних подій у світі, хоч і не беру участь безпосередньо в політичному дискурсі і не обговорюю публічно хто правий, хто винен. Я вірю, що філософи найкраще підходять на роль керівників.

Безумовно, у свободі слова є обмеження, але я бачу мистецтво як сад, в якому можу робити тільки те, що хочу. Тому, незважаючи на те, що закони існують в реальному світі, я вірю, що їх не існує на аркуші паперу, в рамці, художній роботі, графіті на спеціальній стіні (дехто вважає, що підходять будь-які стіни).

Я для себе визначив, що хочу захищати цю свободу в художньому світі. Це мої спроби захистити її. У багатьох художників не має свободи робити те, що вони хочуть. Мені здається, що наше суспільство ще не увійшло в нову еру свободи самовираження. Це займе деякий час. Але рано чи пізно ми будемо вільні. Щодо цього я абсолютно спокійний. У моїй країні багато обмежень свободи слова, але справа по сутті не в цих рамках, а в тому, що я, як художник, що працює з політичним контекстом, можу робити, що б нести ідею вільного суспільства.

Політично ангажоване мистецтво, це мій засіб, а вільне мистецтво – це моя місія. Я вдячний вам за це.

Маркіян Микитюк/Mark Mykytiuk, Канада

Народився і живу в Торонто, Канада. Отримав ступінь бакалавра біології в Університеті Торонто, а пізніше чотири роки вивчав ілюстрацію і мистецтво в художньому інституті. Тепер я креативний директор в студії Imagineeringart.com де ми створюємо біомедичні ілюстрації та анімації для освітніх продуктів.

Ми щасливі, що Канада є загалом дуже вільною країною і в ній немає ніяких серйозних проблем зі свободою слова. Але дискусія про свободу слова ніколи не закінчується.

Недавно в Канаді були жваві обговорення того, чи певна мова або слова повинні бути заборонені тому що розпалюють ненависть? Чи вони повинні бути захищені як вільні ідеї? Свобода слова є одних з найважливіших прав, але вона не є зовсім безмежною. Важливо щоб дискусія про те, де ця межа повинна проходити тривала завжди.

Повинні бути сильні і справедливі закони щодо людських прав. І уряд і судова влада повинні додержуватись цих законів. Але вони не будуть робити це самі. Нічого не відбувається без людей.

Найважніше, щоб кожна людина постійно вимагала дотримання своїх прав. Щоб громадяни спільно працювали для зміцнення цих прав. Чим більше незалежних голосів є в журналістиці, або в Інтернеті, тим краще. Боротьба за свободу слова безкінечна.