Ми обрали найбільш м'який і повільний варіант реформи – міністр освіти

7383
27 серпня 2018

УП.Життя публікує третю частину розмови з міністром освіти Лілією Гриневич.

У першій частині розмови ми обговорили, наскільки школи готові до 1 вересня, чи можуть райвідділи освіти приходити і перевіряти школи, не допомагаючи їм, яка різниця у повноваженнях Міносвіти та місцевої влади та хто і коли захищатиме права вчителів та учнів.

У другій частині говоримо про контроль і розподіл шкільних грошей, та забезпечення навчальних закладів такими речами, як принтери, мило та туалетний папір.

В останній частині торкаємося змісту навчальних програм, пояснюємо, коли реформа торкнеться не лише першачків, і продовжуємо відповідати на найпоширеніші запитання вчителів.

Фото надане УП прес-службою Міносвіти

ПРО НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ

– Навчальні програми зазвичай зводяться до контрольних замірів, де діти мають напам’ять розказати уривок "Катерини" чи назвати дати народження/смерті письменників тощо. Чи є робоча група, яка працює над осучасненням 5-11 класів?

– Ці контрольні заміри – та частина освіти, яка не змінилася з радянських часів. Однак ми суттєво змінили програми для 5-9 класів під час оновлення цього року, а також запропонували нові програми для 10-х класів.

 Фото:   Kruchenkova/Depositphotos

Та суттєві ціннісні зміни, з новими наголосами при вивченні матеріалу потребують зміни стандарту  це складна та грунтовна робота, як ми це змінили для початкової школи, де прийнято новий стандарт. Якщо говорити про читання, головним показником була швидкість читання.

Ми змінили акцент зі швидкості на розуміння, коли дитина вчиться працювати з текстом. Далі це буде віддзеркалюватися в наступному стандарті базової школи - для 5-9 класів.

Ми вже починаємо роботу над ним і у 2019 році плануємо представити. Але за ним будуть вчитися діти, які підуть в НУШ.

 Фото:   petrograd99/Depositphotos

Дітям, які зараз вчаться, намагаємося дати це через вчителів, відкриваючи їм нові можливості і матеріали.

Минулого року для 5-9 класів ми запропонували ввести кілька змістових ліній. Наприклад, "громадянська освіта".

Для різних предметів і класів дали додаткові матеріали, які є в електронному вигляді в інтернеті. Проблема – чи всі вчителі ними користуються.

Нам також потрібно змінити акценти в ЗНО. У школі вчать те, що вимагають на іспитах. Але через незмінний стандарт і програми Український центр оцінювання якості освіти не має права перевіряти те, чого не вчать у школі.

Тому намагаємося поступово вводити зміни. Багато нарікань цьогоріч було щодо аудіювання з іноземної мови. Чому? Бо воно передбачене в школі, але його рідко практикують.

Частина вчителів не розвивають комунікативні навички, а працюють по-старому: граматика і читання. Як результат – діти не були готові до аудіювання.

 Фото:   Syda_Productions/Depositphotos

Це теж небезпечний шлях. Рухатися потрібно повільно, виважено, але ми повинні просувати ці зміни.

Ми вже оновили програму з літератури і внесли туди сучасних українських письменників.

Для початкової школи зробили хрестоматію сучасної дитячої літератури, яка шокувала багатьох традиціоналістів. Як це так, що наші молоді письменники, які у дуже доступний спосіб описують сучасний світ – світ діджиталізації,  потрапили у навчальну програму.

Спочатку було несприйняття, а потім побачили, з яким інтересом діти це читають.

Діти мають читати і звичайні класичні тексти, це і краса мови, і багато різноманітних важливих ситуацій, на яких виховуються діти. Але не можна приховувати від школярів сучасний світ.

Це вже усвідомили багато успішних колективів у країні. І вони вже виправляють те, що поки не подолала в собі масова освіта.  

– Скільки в Україні вчителів, які намагаються щось сучасне робити?

– Як і в кожному суспільстві. Це 10% людей, які шукають щось нове, яким потрібно постійно розвиватися. Ще 10% не готові до будь-яких змін, вони все завжди будуть відштовхувати.

Найголовніша проблема у решті 80%: чи вони побачать реальні зміни і підуть в ту сторону.

 Фото: alexraths/Depositphotos

Тому цьому присвячується масштабне підвищення кваліфікації, коли ми пропонуємо щось вчителям, ми їх підштовхуємо, стимулюємо.

Для першого класу НУШ ми підготували 22 тисячі педпрацівників.

Зараз загалом в шкільній освіті у нас працюють близько 450 тисяч вчителів. Хтось точно почне працювати по-новому, хтось ні. Завжди є частина людей, які дуже опираються змінам.

Ви можете помалювати стіни, вкласти шалені гроші в це, але якщо не зміняться методики, трансформації не відбудуться – навіть якщо діти будуть сидіти за найкращими партами.

Вважається, що в системі освіти реформи складні найперше тим, що дуже довготривалі. Ти не можеш побачити одразу результат.

Ми запускаємо перший клас за новим стандартом, з підготовленими вчителями. Але побачимо результати цього хоча б за 9-10 років, коли ці діти завершать 9-й клас.

 Фото:   erierika/Depositphotos

– Якщо уявити, що вам не потрібно стільки часу, що б ви змінили в шкільній освіті одразу?

– Якби було багато ресурсів і не треба так багато часу, найперше я б суттєво підвищила зарплати вчителям, зробила б масштабне підвищення їх кваліфікації, дала б вибір тим, хто хоче прийти у цю професію, але раніше не міг через низьку оплату праці.

Змінила б зміст освіти і ми могли запроваджувати те, що суголосне передовим освітнім практикам.

Ми могли б починати не тільки перші класи робити, а одночасно п'ятий клас і запускати 3-річну старшу профільну школу (10-й клас – УП).

Тоді наша реформа йшла б значно швидшими темпами. Ми обрали найбільш м'який і повільний варіант – я це визнаю.

Можливо, колись ми прийдемо до стадії, коли Україна буде готова, матиме ресурси і прийняття суспільства, яке вимагатиме пришвидшити реформу – запровадити не тільки перший клас, але й старшу трирічну профільну школу і нову базову школу.

– Питання виключно в ресурсах?

– Так. Це питання ресурсів людських і матеріальних.

– Тобто нинішніх учнів 2-11 класів реформа освіти не торкнеться? Це буде більш м'який варіант полегшення їхнього навчання, а реформа торкнеться нинішніх першачків і тих, хто прийдуть після них?

– Так. Але ми бачимо, що в школах зараз запроваджують активні форми навчання. Це стало важливою темою, ми робимо доступними всі наші дистанційні курси для всіх педагогів, і вчителі різного рівня починають це впроваджувати.

 Фото:geniuslady/Depositphotos

У системі загальної середньої освіти майже 4 млн учнів.

У школі залишилося багато незміненого – значно більше, ніж те, що змінилося. Саме тому ми залишаємося позаду.

Ми все ще спостерігаємо в школі, як і колись, традиційно, вчитель біля дошки, всі діти сидять, його слухають і, може, відповідають на запитання.

У нас часто борються, щоб клас був менший. Вчителю важче працювати, коли клас великий. До якоїсь міри так. Але інколи відстоюють дуже маленькі класи.

Ми почали дітей-старшокласників возити в опорні школи, де створюємо базу найкращих вчителів, де можна вчитися у значно більших класах.

Є багато противників цієї політики, хоча, навчаючись у дуже маленькому класі, діти сплачують поганою якістю своєї освіти.

Окрім того, що один вчитель читає кілька предметів, є інтерв'ю педагогів з інших країн. Вони говорять, що не можуть працювати у маленьких класах, бо їм не вистачає можливостей для роботи активними методами навчання, коли діти в групах роблять проекти, а потім обговорюють їх, захищають свою думку.

– Яка оптимальна кількість учнів у класах?

– В законі максимальна кількість дітей у класі – 30. Вважаю, що 25-28 дітей – той клас, з яким можна працювати.

У нас різна ситуація по Україні. Є великі міста, особливо у спальних районах, де навіть ця норма порушується і є класи по 40 дітей. А є маленькі школи з маленькими класами.

 Фото: shock/Depositphotos

Якщо глянути на кількість дітей на одного вчителя, в Україні рівень низький – 8,5 учня.

У міжнародному порівняльному дослідженні PISA є цікавий висновок: усі успішні системи освіти, які мають найкращі навчальні досягнення учнів, коли ставлять перед собою питання, у що інвестувати – у зменшення розміру класу або у підвищення зарплати вчителям – завжди йдуть на користь підвищення оплати.

Неможливо і зменшувати розмір класу, і збільшувати зарплату вчителям. Маєте завжди балансувати.

Розмір класу завжди визначається бюджетними можливостями – чи ви можете заплатити за менші класи.

ЩО РОБИТИ З ЛІТНІМИ ПЕДАГОГАМИ

– Чи планує МОН обмежити термін перебування в школі літніх педагогів, щоб "дати дорогу молодим"?

– У проекті закону "Про загальну середню освіту", який ми маємо внести в парламент, ми пропонуємо положення про те, що всі працівники пенсійного віку, незалежно від того, вчитель це чи директор, переводяться на контрактну форму.

Це означає, що з ними щоразу перезаключатимуть контракт.

 Фото:   jukai5/Depositphotos

Є старші викладачі-пенсіонери, які в 70 активно працюють, а є такі, що вже не здатні працювати… Тоді вони відпрацювали контракт – і його далі можуть не продовжити.

– Як це буде працювати? Адже людина і у 80 може вважати себе активним сучасним працівником і не погоджуватись на непродовження контракту.

– Має бути все чітко прописано в контракті: як людина проводить навчальний процес, чи володіє сучасними методиками навчання, чи в неї хороша результативність роботи з учнями…

Якщо педагог може пропускати уроки, бути на заняттях бездіяльним, є прояви знущання над дітьми – є підстави розірвати контракт.

Тривалість контракту – на розсуд директора школи. Може бути на рік, а може на 5. Він бачить, як вчитель працює.

ПРО НАВАНТАЖЕННЯ ВЧИТЕЛЯ

– Зараз директор розподіляє навантаження вчителя і визначає, кому скільки годин дати. Чи існує система противаг, щоб директор не виділяв когось більше, а когось обділяв?

– Найперше це визначається тим, що мав вчитель до того. Не можна вчителю безпідставно зменшувати години, якщо ці години не зменшились в цілому. За навчальним планом може бути менша кількість годин.

 Фото:   pressmaster/Depositphotos

Якщо обирають між двома вчителями, дивляться на їх рівень кваліфікації, можна включити об'єктивні показники.

Є вчителі, які працюють тільки в цій школі, а є вчителі-"погодинники", які працюють за сумісництвом в іншій школі, для них може бути менша кількість годин.

Є низка факторів. Якщо є злісне виживання вчителя, безпідставне скорочення годин, це уже ситуація, яку треба вирішувати через звернення у місцеве управління освіти, яке має розібратися.

– Чи планує міністерство з часом платити педагогам за години підготовки до уроків?

– Це було б дуже добре. Я мрію про високу оплату роботи вчителя.

Але при оплаті, про яку ви говорите, вчитель працює фіксований повний день у школі: приходить зранку і виходить ввечері.

Так працюють вчителі в інших країнах за такою системою роботи.

Педагог фіксований час перебуває у школі, готується до уроків, працює з дітьми індивідуально, дає їм якусь індивідуальну підтримку…

Він не має тієї свободи, яку зараз мають вчителі, коли можуть зранку прийти і потім піти, а ввечері підготуватись до наступного дня.

У нас система єдиної тарифної ставки, яка охоплює 18 годин уроків. Якщо буде фіксований 8-годинний робочий день, тоді ми знімаємо систему тарифної ставки і зникає певна гнучність вчителя.

Це завжди питання, бо з одного боку люди хочуть додаткової оплати, а з іншого боку не хочуть фіксований 8-годинний робочий день.

Це питання завжди ставлю профспілкам, коли обговорюємо нові підходи до оплати роботи вчителя.

Те, що нам минулого року вдалося підняти оплату вдвічі і зафіксувати підняття на два розряди, цього року знову збільшити оплату – важливо, але ще не достатньо.

ПРО СТОСИ ПИСАНИНИ

– Вчителі скаржаться на стоси писанини, які їм доводиться заповнювати: від журналів від руки до навчальних планів і звітів. Коли буде нормативна база для електронного документообігу?

Ми присвятили цьому багато часу, працювали з центральними органами влади, хотіли спростити порядок ведення шкільної документації.

 Фото: racorn/Depositphotos

Нам вдалося його трохи спростити. Ми незабаром опублікуємо його повністю.

Але ведення класних журналів ми не змогли зняти.

Є Державна архівна служба, яка за законом має зберігати класні журнали впродовж 70 років.

Адже потім, можливо, треба буде довести, що людина там навчалась чи отримала документ про освіту тощо.

Ми хотіли зробити так: якщо школа має електронний журнал, то може його вести, а потім видрукувати для архіву.

Але електронні журнали не мають сертифікату КСЗІ, який гарантує збереження персональних даних.

Електронні журнали, які є зараз у деяких школах, працюють без цього сертифікату і їх не можна сприймати як документ, який потім можна здати до Державної архівної служби.

Ми повинні виробити таку електронну систему, якою можна було б користуватися і яка буде захищеною, а це відповідні кошти.

Журнали з сертифікацією можна закуповувати на місцевому рівні, бо на рівні країни це дуже дорого. Але потрошки це можна робити.

20% НАДБАВКА ЗА ПРЕСТИЖ ТА ПОДІЛ ДІТЕЙ НА ГРУПИ

Для перегляду скористайтеся стрілочками

Ірина Андрейців, Яна Дирявська, УП

Передрук редакційних матеріалів "Української правди. Життя" без дозволу редакції заборонений.

Щоб отримати дозвіл, напишіть нам на lifepravda@gmail.com

powered by lun.ua

Головне на сайті