У дітей є періоди, коли вони мчать до класів, чекаючи на нове й цікаве. Проте так само є періоди стійкого небажання прокидатись й збиратись до школи, готуватись до занять, відповідати та робити вправи на самих уроках.
Як батькам підтримувати пізнавальний інтерес, мотивацію дітей до навчання та не наражатись на щоденні "не хочу", "не буду", "набридло"?
 |
| Фото AlexLipa / Depositphotos |
Очільниця міністерства охорони здоров'я Уляна Супрун разом з психологом Вікторією Горбуновою, спробували розібратися, як мотивувати кожну дитину ходити на уроки з задоволенням.
Насправді демотивація дитини – замкнене коло.
Читай також:
Спочатку вчительська чи батьківська вимога щось зробити провокує думки-демотиватори в дитячій голові, наприклад, "це нудно, не цікаво", "я не впораюсь, я не розумний", "дістали, знову тиснуть" тощо.
Потім ці думки провокують почуття-демотиватори: сум, нудьгу, роздратування, злість, сором.
У такому емоційному стані дитина все робить абияк, тягне час, впирається, страждає.
Ця поведінка призводить до того, що невдоволення дорослих росте, вимоги посилюються, стають жорсткішими, з’являються докори та образи і врешті коло замикається.
Щоб розірвати його, спершу спробуйте розібратися, що саме демотивує дитину йти на уроки.
Реклама:
Усе перераховане мають робити і вчителі. Таке ставлення допомагає розвинути внутрішню мотивацію, в основі якої лежать не примус, а відчуття власної самодетермінованості ("Мені це цікаво і потрібно"), компетентності ("Я можу це зробити"), та добрих стосунків з людьми ("Я відчуваю підтримку").
