Три позитивні думки про карантин, навіяні хорошим вином ®

27 квітня 2020

<>

Карантин вніс свої корективи в робочий процес і тепер зразки вин, про які потрібно висловити свою авторитетну думку, надсилають додому.

При моїй спеціалізації це скоріше плюс, адже все-таки насолоджуватися вином в атмосфері домашнього затишку куди приємніше, ніж в офісі.

І ось, переді мною 3 зразки з нової лінійки вин Adjari.

Згідно професійній традиції сомельє - починати варто з білих, а тому вино Adjari Acharuli одразу полилося в прозорий келих разом з потоком думок про вимушену ізоляцію.

Думка №1: Ізоляція - прекрасна пора познайомитися з собою

Оцінивши прозоро-золотистий колір, віддавши належне приємному квітковому букету, я зробив ковток і подумав, що легкий і освіжаючий смак цього прекрасного вина відчувався мною по-особливому...

Я пив добре вино і мені просто хотілося ним насолоджуватися, не оцінюючи, не порівнюючи, не розбираючи на молекули і складові букет і смак.

І я замислився, що не можу пригадати, коли в останній раз я сам був вільний від оцінок, суджень, порівнянь і вибору.

Кожен день нас оцінюють сторонні люди, вішають сотні ярликів - він добрий, вона зарозуміла, вона добре пише, а він знається на вині і т.д., і з часом, за кількістю цих ярликів вже не видно навіть самої людини, а найвражаюче, що і сама людина починає вірити в присвоєні їй якості і штампи, навіть якщо вони не мали до неї жодного відношення.

Я провів у вимушеній ізоляції всього 3 дні і мені здається, вперше за довгий час почав по-справжньому прислухатися до себе, так може вірус і карантин - саме час скинути навішені ярлики і познайомитися з собою справжнім, чесно відповівши собі на питання хто ти і ким хочеш стати, коли "виростеш"?

Думка №2: Карантин - час нарешті бути Тут!

Я відкоркував другу пляшку напівсухого червоного Adjari Pirosmani і засумував з приводу моєї відпустки в Грузії, якій не судилося справдитися.

Я цілий рік мріяв про те, як буду прогулюватися по гірському району Рача, сфотографуюсь на тлі водоспаду Махунцеті і вип'ю вина в домашньому кафе якогось гостинного грузина.

Карантин змусив повернути путівку і всім моїм планам в один момент настав кінець, хоча ... не всім!

Вино, яке я пив зараз, було абсолютно не гірше того, яке я розпивав в своїх мріях в батумському ресторанчику, і черговий ковток змусив мене задуматися про те, що ми так рідко перебуваємо в теперішньому моменті, квапимо час, намагаючись дожити до чергової контрольної точки у вигляді відпустки, концерту, якоїсь великої покупки.

Наше "зараз" і "тут" абсолютно втратило цінність, хоча саме воно становить основу нашого життя.

Я витратив гроші на путівку в дорогий готель, щоб шикувати тиждень, при цьому дверцята на моїй кухні весь час відвалюються, кран тече, в холодильнику не загорається лампочка, а про шпалери, які вицвіли і місцями відклеїлися, я і взагалі мовчу.

І тим не менше, я знехтував тим, щоб навести порядок у будинку, де проводжу мінімум 333 дні на рік (віднімемо поїздки до батьків, друзів і той же відпочинок), заради того, щоб 7 днів пожити, як людина.

І ось карантин наочно демонструє нам, що майбутнє, яке ми собі запланували, намріяли, забронювали - річ крихка і ненадійна, яка може ніколи і не статися або відкластися на невизначений термін, і все, що у нас є - наше "тут" і "зараз", і саме його треба намагатися поліпшити і зберегти, створюючи в ньому те, що становить наше щастя, і звільняючи від того, що щастя не приносить.

Думка №3: Час для важливого

Наливаючи в келих напівсолодке червоне Adjari Doluri, я думав, що єдине, чого не вистачає цьому вину - компанії.

Саме таким вином в Грузії зустрічають дорогих гостей, підіймають з ним мудрі філософські тости ... так і зроблю після карантину - закуплю ящик Adjari і покличу всіх друзів!

А доки... я дивився крізь вікно на спорожнілу вулицю і думав про те, як сповільнився час ...

Вулиці спорожніли, звуки і шуми стихли, немає машин, немає людей, ніхто нікуди не їде, ніхто нікуди не поспішає і не спізнюється. І є час для всього ...

Всього того, для чого раніше, за нашими власними виправданнями, часу не було.

Я зробив ще ковток вина і його терпкий смак і солодкуватий ягідний післясмак нагадали мені про те, що було для мене важливо і для чого тепер є час!

Наприклад, кайфонувши за переглядом серіалу, я вже давно хотів перечитати "Відьмака"!

А ще більше я хотів навчиться грати на гітарі! Гітару купив, але вона так і висить на стіні, як дорогий декор і вічне нагадування про мій пристрастний намір.

А ви? Чого по-справжньому пристрасно бажаєте ви? Навчитися випікати? Вивчити мову? Провести генеральне прибирання?

Адже саме зараз відмовки втратили силу - час є!

Саме так варто сприймати випробування, яке нам випало - як необхідну зупинку, щоб озирнутися на своє життя, згадати свої перемоги і поразки, обіцянки, яких ми не дотрималися або порушили, чесно зізнатися собі в тому, хто ми є, і згадати свої мрії.

Найважчі часи народжують героїв, відкриваючи в людях все найкраще.

І це шанс для кожного з нас - стати цим героєм - пробачити старі образи, зробити щось більше, краще і сильніше кохати.

І тоді, коли людство переможе смертельний вірус, а це станеться обов'язково, ми отримаємо новий Світ - кращий, добріший, розумніший, чистіший і більш люблячий.

powered by lun.ua