Жорстокий розгін Майдану: спогади українців про 30 листопада

3158
30 листопада 2021

30 листопада 8 років тому "Беркут" жорстоко розігнав протестувальників Євромайдану, більшість із яких були студентами. 

Щонайменше 79 людей отримали травми, троє – зникли безвісти.

"Майдан по-звірячому зачистили. Десятка поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила", – того дня написав депутат Андрій Шевченко у своєму Twitter.

Наступного дня сотні тисяч людей вийшли підтримати мітингарів і домогтися покарання винних у кривавому розгоні Майдану. 

Сьогодні користувачі соцмереж згадують, яким було 30 листопада 2013 року.

"О четвертій ночі 30 листопада 2013 року Євромайдан почав перетворюватися на Революцію Гідності", – кажуть у Національному музеї Революції Гідності.

Беркутівці атакували всіх людей на Майдані "без розбору": били кийками, ногами, застосовували шумові гранати, травили газом.

Тоді Михайлівський золотоверхий монастир першим прихистив у себе поранених: всередині волонтери розгорнули медпункт.

"Сьогодні – 8 років від тієї ночі й того дня, які змінили Україну.

Скромні монастирські ворота з хрестом і воля до захисту гідності й правди стали стіною на шляху чорного минулого, що хотіло знову вкрасти в українського народу майбутнє", – написав про це архієпископ Чернігівський Євстратій Зоря.

"Я пам'ятаю жах тієї ночі, коли ми зі Львова дивилися в онлайн цей розгін Майдану.

Я пам'ятаю нерозуміння тої дикої жорстокості, з якою били студентів, які вже і так майже розійшлися.

Я пам'ятаю дзвони Михайлівського Золотоверхого і те, що саме там молодь врятувалася від потенційних убивць, як сотні років тому у Десятинній церкві від набігів татар рятувалися українці.

Я пам'ятаю ранок наступного дня, коли спочатку координатори Львівського Євромайдану в шоці думали чи показувати ці страшні кадри на екранах, але я також пам'ятаю обідню пору, коли на Майдан вийшли батьки, готові захищати своїх дітей!

Перемога Євромайдану і Революції Гідності далася непросто, окроплена кров'ю, освячена жертвою життя", – згадує народна депутатка Софія Федина.

А імунолог Федір Лапій опублікував світлину, де видно травми, завдані силовиками.

Акторка Даша Малахова поділилася спогадом з того дня.

"Сьогодні, далеко в 2013 році я зрозуміла, що ніхто і ніщо не зможе мене залякати. Я дякую, що країною керували ідіоти, які недооцінили те, що звичайна неповага до людини і народу зможе змінити хід подій, які так довго вибудовувалися. 

З того часу ми зробили багато проєктів в Україні, і пишаємося кожним з них. Хоча, буває важко, коли приймаєш непопулярне рішення і залишаєшся вірним своїм цінностям. 

Для мене це і є гідність, свобода та сила духу. Фото зроблено 30 листопада, 2013 року. 

Пам’ятаю що сиділа і плакала, грілася в машині, було страшно починати щось нове, не йти за системою. Тоді і вирішила запам’ятати момент, коли в останній раз мене лякають, а я лякаюся", – написала вона.

Про своє 30 листопада також розповіла волонтерка Уляна Дідич.

"Період майдану в пам'яті залишився окремими фрагментами і суцільним емоційним фоном тривоги і усвідомлення, що тут і зараз твориться історія.

Але ранок 30 листопада пам'ятаю добре.

Вечір перед тим Даник Дідич з друзями здали вахту на охороні, отримали запевнення від Соболєва і ко, що беркут — це не загроза, а на прохання організаторів для підтримки порядку, і підсилення на ніч не потрібно, взяв на 30-те квитки додому і поїхав на квартиру до колєґи відсипатися. На той час здавалося, що майдан вже здувся, а вдома було маса незавершених справ і, здається, ще не заквашена на зиму капуста.

Вранці я прокинулася і звично ввімкнула 5-й. І оторопіла.

Я не знаю скільки часу це тривало, але я обривала телефони Богдана і Юрка Антоняка, вони були в мережі але не відповідали. Коли нарешті додзвонилася, з'ясувалося, що вони просто спали і не чули. Я пригадую, як кричала "включіть телевізор, майдан розігнали!", а Богдан спросонку не міг зрозуміти про що я, бо розганяти вже було нічого, була жменька студентів.

А потім за 10 хв передзвонив, і так спокійно: ну ти ж розумієш, що я вже нікуди не їду. І я вже знала, що він це скаже. І з того моменту емоції закінчилися, відбулося якесь внутрішнє стискання пружини, яка, здається, так і не відпустилася досі. 

Так, мій майдан почався 30 листопада вранці", – написала вона у Facebook.

Також поет Василь Ковтун опублікував вірш зі збірки "Дорогою через Майдан", приурочений до подій 30 листопада:

А на Майдані тихо-тихо,

Десь там у небі журавлі,

На білих крилах чорне лихо

І все жалі, 

жалі, 

жалі.

Кудись пливуть за обрій хмари,

Думки шукають ввись мости,

Поміж світлинами примари 

І все хрести, 

хрести, 

хрести.

Печаллю згорблені матусі,

В стражданні винні без вини,

Кричать безмовно в тому ж русі

Та все – "Сини, 

сини, 

сини".

І тільки очі мовлять лише,

Та шелестять на те стрічки́,

Та вітер спогади колише

Та все свічки́, 

свічки́, 

свічки́.

Все вище й вище амплітуди,

З небес повернення нема,

Штовхає болем сніг у груди

І все зима, 

зима, 

зима…

Мітинги учасників Революції Гідності пройшли по всій Україні. До протестів долучилися у Львові, Тернополі, Харкові, Дніпрі, Вінниці, Донецьку, Луганську, Одесі, Миколаєві, Криму та всіх інших містах України.

Про свій Майдан розповіла викладачка гімназії №6 Вінницької міської ради Лариса Новицька.

"Ніч з 29 на 30 листопада 2013 року розірвала і час, і простір в Україні. 

У п'ятницю, 29-го, люди лягали спати в своїх оселях, плануючи вихідні на порозі зими. Та на ранок ми всі стали на порозі вибору: бути населенням чи стати народом. Вранці зателефонував зі столиці знайомий журналіст: "Не спи. Вставай. Кажи всім, хто не чув: перед світанком на Майдані Незалежності міліція побила студентів, практично дітей".  Пам’ятаєте, як ми весь день суботи кидались від телевізора до Фейсбука, шукаючи новин. Інформація не узгоджувалося зі здоровим глуздом.

  Невідомість, помножена на ірреальність почутого й побаченого, гнала з дому...

  На Театральній площі вже було кілька сотень людей, почався мітинг. Були правозахисники, представники національно-патріотичних організацій, небайдужі містяни. До мітингуючих у Вінниці вийшов мер Володимир Гройсман і пообіцяв, що у Вінниці міліція ніколи не підніме кийки на людей.

Незабутня Раїса Панасюк сиділа у візку, скріплювала жовті й блакитні стрічки та роздавала людям. Ця незламна й мужня жінка згодом їздила на Майдан, той, що у серці України.

Я пишаюся, що моє місто не спало, не злякалося, не відмовилося від вибору жити у вільній країні. Наші старшокласники щоперерви обговорювали події. Вони не були байдужими, наші чудові учні.

Пам'ятаймо ті дні. Переказуймо про них дітям та онукам. За свободу завжди платять високу ціну. Попереду ще буде буремний січень та окроплений кров’ю Небесної Сотні  лютий 2014 року. І тужлива до сліз і болю в глибині серця й душі "Пливе кача…" Слава Україні! Героям слава!" – написала вінничанка.

Після побиття студентів протести не припинялися до кінця лютого 2014 року, попри штурм барикад, побиття і викрадення, до яких вдавалися силовики. Мільйони людей долучалися до мітингів. 

За офіційними даними, 107 людей загинули протягом Революції Гідності. Більшість із них були вбиті під час масових розстрілів силовиками 20 лютого 2014 року.

Зрештою, учасники Революції Гідності домоглися повалення диктаторського режиму Януковича.

Вас також може зацікавити:

8 років опісля: чи стане Музей Майдану довгобудом та чому частина родин Небесної Сотні проти Меморіалу

"А где, ребята, у вас спектакли про Майдан?". Интервью с белорусским режиссером, создавшим спектакль об Олеге Сенцове

"Повидаляв фото Майдану, поки везли в багажнику у підвал", – студент-історик про полон

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.