Як міста та люди, з якими ми живемо поруч, впливають на наше щастя ®

NOVIY_PODIL

Сьогодні відчуття єдності стало глобальною проблемою: дедалі більше людей у всьому світі почуваються самотніми. Так за даними британського відділення Червоного хреста, щорічно в країні близько 9 млн людей скаржаться на самотність. У США понад третина людей старших за 45 років вважаються самотніми. А за статистикою Joint Research Centre, 30 млн дорослих жителів країн Європи почуваються самотньо, водночас 75 млн перебувають у соціальній ізоляції. Відсутність соціальних зв'язків призводить до зниження якості життя й до падіння рівня щастя: у світі стає дедалі більше не лише самотніх, а й нещасних людей.

Спільно з проєктом "Новий Поділ" ми вирішили розібратися, як на соціальні зв'язки впливає устрій міст і як у світі борються з проблемою самотності.

Відчуття самотності – глобальна проблема жителів мегаполісів

Згідно з дослідженням соціолога Крістофера Сводера, почуття самотності найбільш поширене у великих містах. Серед основних причин такого феномену можна виділити занадто швидкий темп життя містян і втому від постійної присутності в натовпі. Водночас аналітики з Grattan Institute дійшли висновку, що на соціальні зв'язки також може негативно впливати сам устрій мегаполісів: так, міста з великими відстанями та індивідуалістичним дизайном простору не сприяють комунікації їхніх жителів.

Сьогодні дедалі більше архітекторів, дизайнерів та урбаністів починають говорити про необхідність реалізації концепції щасливого міста замість розумного. Саме такий підхід покликаний зміцнити соціальні зв'язки й відповідатиме насамперед потребам людей, а не економічній ефективності.

У книзі "Щасливе місто. Як міське планування змінює наше життя" журналіст і урбаніст Чарльз Монтгомері протиставляє прогресивні цінності – "новий урбанізм", sustainability, горизонтальні зв'язки – комерціалізованим і авторитарним принципам міського планування минулих часів.

NOVIY_PODIL

Автор приходить до висновку, що щасливе місто – це простір, де час витрачається не на довгу дорогу до місця роботи, а на спілкування із сім'єю, хобі та творчість. Де суспільні простори стимулюють нові знайомства, і люди відчувають живий контакт з іншими людьми. Де комунікації перетворюються на кооперацію, а креатив – на різні види капіталу: соціальний, інтелектуальний, духовний, творчий і фінансовий. Де незалежно від рівня доходу містяни відчувають свою значущість, причетність, зв'язок із містом та беруть відповідальність за його майбутнє.

Як вирішують проблему самотності у світі

Представники влади різних країн дедалі більше уваги приділяють людиноцентричному влаштуванню міст та створенню нових суспільних просторів. Так, щоліта впродовж 20 років автомагістраль Pompidou Expressway у Парижі перетворюється на пляж. Це частина плану щодо вирішення екологічних проблем і підвищення якості життя парижан. "Пляж" займає окрему вулицю в центрі міста, яку на певний час звільняють від автомобілів та перетворюють на піщані оази й танцмайданчики.

Зусилля докладають і самі містяни. Наприклад, у Данії в 70-х роках почали з’являтися так звані "спільноти щастя" – bofællesskab, що виникали завдяки людям, які прагнули жити в громаді однодумців. ​​Активними ініціаторами створення цієї системи були сім'ї та окремі містяни, незадоволені загальним плануванням міста й житла.

Зображення: Leif uxen/Realdania ©

Спільноти складаються з приватних будинків, згрупованих навколо великого громадського простору – зеленого двору чи саду. Мешканці часто разом відпочивають, готують вечерю та влаштовують кіноперегляди – саме планування тут сприяє соціальній взаємодії. За даними Управління національної статистики, у Данії кількість bofællesskab за останні десять років зросла на понад 20%.

Життя у спільнотах особливо подобається сім'ям, які шукають сприятливе середовище для своїх дітей, і літнім людям, які зіткнулися з небезпекою соціальної ізоляції. Майк Вікінг, керівник Інституту дослідження щастя, визначає головну перевагу системи в тому, що жителі bofællesskab завжди перебувають у спільноті однодумців. Сусіди тут з більшою ймовірністю перетворюються на друзів, між ними виникає почуття єдності, підтримки та безпеки.

Загалом ініціатива швидко поширилася в інших скандинавських країнах і згодом у світі. Сотні спільнот з'явилися в Канаді, Великій Британії, Німеччині, Австралії та Японії. Сьогодні популярність системи спільного проживання не знижується: відколи в 90-х США побудували першу громаду (Muir Commons в Каліфорнії), в 25 штатах з'явилося понад 160 спільнот, а ще близько 125 наразі перебувають у стадії розробки.

Що пропонують в Україні

Громад за зразком датського досвіду в Україні наразі немає. Однак деякі девелопери, проєктуючи житлові комплекси, дедалі частіше створюють громадські простори, де люди можуть знайомитися, відпочивати й спілкуватися у природній і невимушеній атмосфері.

Одним із прикладів такого підходу можна назвати сучасний поліфункціональний комплекс "Новий Поділ".

проєкт "Новий Поділ"

Його планують побудувати шляхом ревіталізації промзони, розташованої на березі київської гавані. Девелопери замінять нефункціональні промислові будівлі й цехи на багатофункціональні будинки, громадські простори та місця для прогулянок.

Окрім житла, у районі розмістяться освітні установи, офіси, івент-простори, культурний центр і концертний майданчик просто неба. До будь-якої точки Нового Подолу можна буде дістатися пішки. Тут також облаштують велодоріжки, футбольне поле, баскетбольний майданчик, а ще тренажер для альпіністів і скейт-парк.

Місцем сили Нового Подолу автори проєкту називають набережну. Вона пролягатиме вздовж Дніпра на кілометр і стане повноцінним громадським простором для всіх жителів Києва. На набережній облаштують тераси та громадські простори, а вся територія буде озеленена луговими травами, кущами й деревами. Тут працюватимуть кав’ярні, бари й ресторани, амфітеатр, човнова станція, а також прокат каяків. Крім того, поряд із набережною з’явиться єдиний у центрі Києва міський пляж.