Прифронтове місто Часів Яр в Донецькій області, розташоване за 12 км на захід від Бахмута, обстрілюється росіянами з трьох сторін.
В Часовому Яру немає води, газу й подекуди світла, втім досі мешкають люди.
Про це йдеться в сюжеті проєкту "Український Свідок".
Для місцевих жителів волонтери організовують видачу гуманітарної допомоги та води.
Волонтер Віктор розповів, що до повномасштабного вторгнення Росії мав власний магазин здорового харчування, втім після 24 лютого 2022-го почав доставляти гумдопомогу людям в гарячих точках.
"Я хочу бути корисним державі. І я розумію, що існує велика прірва між заходом і сходом України, а таким чином ця рана лікується. Її штучно робили, а ми мусимо в таких умовах її лікувати", – каже Віктор.
 |
| Віктор, волонтер / "Український Свідок" |
На відео можна побачити, як місцеві жителі отримують гуманітарну допомогу.
"Як бачите, Часів Яр ще не захватили рашисти-фашисти, тому ми маємо змогу отримувати гуманітарну допомогу", – розповідає один з них.
Іншого місцевого жителя, Ігора Гайова, журналісти зустріли, коли той вигулював собаку. Чоловік розповів, що народився у Часовому Яру й 16 років пропрацював у місті на екскаваторі.
"Мій будинок зруйнований. Російський снаряд прилетів туди, коли я вийшов з собакою, встиг зайти за кут. Зараз живу з мамою", – каже Ігор.
Виїжджати з міста чоловік не хоче, аби не залишати літню жінку наодинці.
Ще одна місцева жителька Алла Олександрівна проживає з сином. Жінка розповіла, що важко жити без води та газу, втім евакуюватися не хоче.
"Якби й були шибки, вони б вилетіли. В мене старим простирадлом закрито вікно. Поки був газ, було тепло", – розповіла жінка.
 |
| Алла Олександрівна, місцева жителька / "Український Свідок" |
Серед тих, хто досі лишається в місті – жінка на ім’я Любов. Протягом 45 років вона працювала машиністкою крану в Часовому Яру.
"Виїхати в нас немає грошей. І кому ми там потрібні?" – наголошує вона.
В місті працює Пункт Незламності. Відповідальний за нього місцевий житель Ігор. Щодня чоловік розпалює буржуйку, приймає відвідувачів та слідкує за порядком. Також Ігор опікується літньою мамою, яка не хоче їхати з міста.
 |
| Ігор, відповідальний за Пункт Незламності / "Український Свідок" |
"Вона кричить що не поїде, а навіть якщо я вирішу їхати – я ж її не залишу саму", – каже Ігор.
Читайте також: "Прапор ховали в робу, пакет, у підвалі": історії херсонців про життя в окупації. ВІДЕО
