Весняне рівнодення: коли воно настає та як його відмічають у світі

Щороку в березні настає день весняного рівнодення – час, коли тривалість дня і ночі приблизно однакова, а також починається астрономічна весна.

У 2023-му дата припадає на 20 березня.

"УП. Життя" запитала у науковців, чому і коли весняне рівнодення настає щороку, які природні явища з ним пов’язані і як відзначають цю подію в різних культурах світу.

Що відбувається під час весняного рівнодення

Сам термін походить від латинського слова "equinoxium", що означає "рівність між днем і ніччю", пояснюють у CNN.

Це момент календарного року, коли в Північній і Південній півкулях приблизно однакова тривалість дня і ночі, повідомляє National Geographic.

Фото: Konstanttin/Depositphotos

"На саме рівнодення денного світла трохи більше, ніж темряви – наскільки саме, залежить від того, де ви перебуваєте на планеті", – наголошують у CNN.

Що далі від екватора, тим тривалість світлової частини доби – більша.

Як пояснюють науковці, майже однакова тривалість годин дня та ночі пояснюється тим, що початок дня визначають за появою над горизонтом краю сонячного диска, а не його центру.

У результаті значного кутового діаметра видимих розмірів Сонця та рефракції (уявного зміщення небесного світила, що відбувається внаслідок заломлення променів, світла в атмосфері Землі) тривалість дня навіть у рівнодення буде на кілька хвилин довшою за 12 годин. Тривалість ночі, відповідно, меншою.

Це заломлення світлових променів "примушує сонце з’являтися над горизонтом, коли його положення знаходиться під ним".

Існує весняне (у березні) та осіннє (у вересні) рівнодення, пояснюють у National Geographic.

Як зазначають науковці, Сонце в ці дні перебуває в зеніті на екваторі, де його промені падають на поверхню Землі під прямим кутом. На північ і на південь від нього проміння падає під однаково меншими кутами. Тому на всій земній кулі, окрім полюсів, день дорівнює ночі та триває 12 годин.

Лише двічі на рік, під час осіннього та весняного рівнодення, Сонце сходить на сході і заходить на заході. Лише у ці дні, якщо стати на екваторі, то можна помітити, як воно проходить прямо над головою.

Як додав завідувач лабораторії методологічного забезпечення освіти і науки астрономічної (МІЗОН-А) Головної астрономічної обсерваторії НАН України Іван Крячко, від дня весняного рівнодення в астрономів починається весна, яку називають астрономічною.

Цей період триває до дня літнього сонцестояння, тобто 21 червня.

Повний перелік дат весняного і осіннього рівнодення до 2025 року можна знайти на сайті Військово-морської обсерваторії США.

Як відзначають рівнодення в різних культурах світу

Рівнодення вважаються історичними маркерами сезонних змін, а також часом відродження та оновлення, розповідають у National Geographic.

У зв’язку з цим багато народів відзначали березневе рівнодення як перший день нового року.

Наприклад, стародавній вавилонський календар починався з першого повного місяця після нього.

Весняне рівнодення у деяких країнах – це національне свято, наприклад, у Японії.

Євреї відзначають у цей день Песах, тобто центральне юдейське свято, коли вшановують вихід народу з Єгипту. Починається воно в ніч повного місяця після березневого рівнодення.

У Китаї в цей день популярною є гра, коли потрібно втримати яйце вертикально. Звичай налічує тисячі років. За легендою, люди, яким це вдається, матимуть успіх, пишуть у Visitbeijing.

Фото Vasilek/Depositphotos

Дата Великодня також розраховується за весняним рівноденням.

Яких традицій українці дотримувалися на весняне рівнодення

Заступниця генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України Анастасія Колодюк розповіла, що календар наших предків, які, зокрема, були землеробами, дещо відрізнявся від сучасного.

"Так зване новоріччя розпочиналось у них саме весною. І Новий рік вони зустрічали березневим рівноденням, адже українці все прив’язували до руху сонця", – каже науковиця.

З її слів, з приходом християнства календар почав "рухатися". Був період, коли Новий рік починали святкувати у вересні, а потім уже перенесли на 1 січня. Утім, частину пов’язаних з ним обрядів залишили.

Яскравим свідченням цього, каже Колодюк, є слова легендарного "Щедрика" Миколи Леонтовича, де "прилітала ластівочка".

"Є таке бачення, що це пов’язане саме з перенесенням святкування Нового року, яке раніше відбувалося під час весняного рівнодення, тобто на початку весни, коли з теплих країв, дійсно, поверталися перелітні птахи", – каже наукова співробітниця.

Нині, зі слів Анастасії Колодюк, на весняне рівнодення припадає свято Сорока святих мучеників (22 березня), тому деякі традиції могли тісно переплітатися, трансформуючись з язичницьких у християнські.

"Через те, що в ці дні святкували Сорок святих мучеників, є згадки про те, що тоді наші предки випікали 40 жайворонків. Це пташки з тіста, яке зав’язували умовно на вузлик, робили очі, подекуди з чорного перцю, та крила, адже важливо було, щоб вони летіли", – наголошує Анастасія Колодюк.

З маленького шматка тіста робили так звану качалочку. Зав’язували її вузликом, розплескували кінці, наче гребінчик та хвостик і пекли.

Таку традицію зафіксували збирачі фольклору у селах. Люди вірили, що таким чином вшановують та закликають весну до повернення.

Також обряди з жайворонком, як дитячі забави, фіксували етнографи 19 століття Михайло Максимович, Микола Маркевич та Павло Чубинський.

Випечених пташок чіпляли на палички і роздавали дітям. Останні бігали з ними селом, періодично стаючи на підвищення – горбочки, лавки – щоб "пташки" були ближче до неба.

"З ними закликали весну: "Агу весна, агу красна… Прийди-прийди весна…", – розповідає науковиця і додає, що після цього "ритуалу" печиво діти з’їдали.

Українці вважали, що жайворонок приносить на своїх крилах весну, адже прилітає найраніше. Українці розцінювали повернення цієї пташки як пробудження природи після зими.

"Не можу стверджувати, що саме в цей день наші предки співали відому пісню "Ой ти жайворонку, рання пташино", та багато хто зараз її пов’язує саме зі святом Сорок святих мучеників, адже саме тоді їх випікали та з їхньою допомогою закликали весну. Я би більше казала про те, що в цей день співали різноманітні веснянки", – наголошує Анастасія Колодюк.

Зі слів науковиці, якщо спостерігати за трансформацією українських традицій, більшість дослідників погоджується, що цей період мав би мати велику кількість звичаїв та обрядів.

Наприклад, на Поліссі співали закличних веснянок, таких як: "Агу весна, агу красна...", де заклик (вигук) виконується безпосередньо посеред пісні. На Полтавщині ці ж вигуки виконуються вкінці співного рядка: "Весняночко-весняночко, де ти зимувала? Гу!".

Заклик весни, зі слів науковиці, вже було висловлено по-іншому.

Які прикмети були на рівнодення?

Наші предки жили в гармонії з природою, тому доречно, що постійно слідкували за природними явищами.

Якщо в цей день температура була від’ємною, то вірили, що більше морозу в цьому році не буде. І навпаки – якщо плюсова, то може бути мороз.

Зі слів наукової співробітниці, наші предки рахували проталини на річці, озері чи іншій водоймі. Вірили, якщо дорахувати до 100, то по весні горя не знатимеш.

"У цей період сніг та крига починала танути, це означало, що вже починала приходити весна", – каже Анастасія Колодійчук.

На весняне рівнодення наші предки могли дотримуватися тих же звичаїв, що і на будь-яке інше свято. Коли не можна, наприклад, було прясти, прати, словом, важко фізично працювати.

Читайте також: Як привести організм до ладу у весняний період. 7 порад для покращення самопочуття