Скільки "Місяців" колись оберталося навколо Землі?

Протягом століть досліджень космосу вчені виявили, що Місяць – не єдиний супутник в Сонячній системі, який обертається довкола Землі.

Крім нього, на земній орбіті є астероїди та скупчення міжпланетного пилу,  повідомляє LiveScience.

Коли виникла Земля, близько 4,5 мільярдів років тому, на її орбіті не було Місяця, стверджують вчені.   

Його появу пов’язують із великим вибухом, коли протопланета Тейя, розміром з Марс, зіштовхнулася із Землею, приблизно 4,4 мільярдів років тому. 

Фото: rfphoto/Depositphotos

В результаті вибуху, в повітря здійнялися шматки земної кори і, відповідно до дослідження 2022 року, опублікованого в The Astrophysical Journal Letters, саме ці кам’яні уламки об’єдналися і утворили Місяць.

Що відомо про інші супутники? 

Назвати точну кількість супутників на земній орбіті майже неможливо, наголошують вчені. Вони набагато менші за Місяць і називаються тимчасовими, адже  не постійно перебувають на земній орбіті. 

У 2006 році, наприклад, на орбіті нашої планети був астероїд 2006 RH120, шириною до 6 метрів. Він залишався там протягом 18 місяців. 

У березні 2020 року із земної орбіти вийшов астероїд CD3, діаметром до 3,5 м. До того він перебував там три роки. 

У тому ж році вчені також помітили так званий тимчасовий міні-Місяць SO 2020, який повернувся в космос на початку 2021 року. Пізніше науковці дослідили, що SO 2020 не був природним Місяцем, це були залишки ракетного прискорювача 1960-х років. 

Що ще є на орбіті Землі? 

Крім супутників, які періодично з’являються на орбіті Землі, існують космічні об’єкти, які в компанії NASA називають квазісупутниками. 

Ці космічні камені обертаються навколо Сонця так само, як і Земля, тому залишаються поруч з нашою планетою протягом усього 365-денного періоду її обертання.

До прикладу, квазімісяць Камоалева рухається під дією сонячної гравітації. За словами вчених, він обертається навколо Землі по траєкторії, схожій на штопор.

Деякі космічні об’єкти, як-от астероїд 2010 TK7, називають супутниками тому, що вони потрапляють під дію унікальної гравітації систем Сонце-Земля або Земля-Місяць. 

За даними NASA, гравітація двох більших тіл створює області доцентрової сили, так звані точки Лагранжа, які утримують менші об'єкти на місці в гравітаційно стабільних точках простору.

Дві точки Лагранжа – L4 і L5 – утворюють із Землею рівносторонній трикутник й об'єкти, які захоплені в цих точках, потрапляють на одну лінію з Землею і приєднуються до її орбіти навколо Сонця.

Фото: lexaarts/Depositphotos

В цих трикутниках також можуть утримуватися частинки міжпланетного пилу, які ще називають "місяцями-примарами" або хмарами Кордилевського – на честь польського астронома, який вперше розповів про них у 1960-х роках. 

За словами Габора Хорвата, астронома з Університету Етвеша Лоранда в Угорщині, такі хмари ніколи не сформують більш твердого тіла, як-от Місяць.

Раніше ми розповідали, що в Техасі з червня 2023 року четверо волонтерів-астронавтів проведуть рік в замкнутому приміщенні, яке нагадуватиме умови Марсу. 

Читайте також: Чому полетіти на Марс – уже не фантастика. Пояснює науковець з Mars Society