"Гірше Серебрянського лісу Господь ще нічого не придумав". Історія нацгвардійця з позивним "Шрам"

Командир роти у 5 Слобожанській бригаді "Шрам" у свої 24 роки уже встиг пройти бої за Харків, Балаклію, Куп’янськ і Кремінну.

Він – високий, усміхнений та худорлявий хлопець, який виглядає на свій вік, розповідають у Національній гвардії.

"Позивний такий дали, бо в перші дні повномасштабного вторгнення частина, в якій ми знаходилися як новобранці, була атакована російською авіацією. На нас скинули авіабомби, декілька побратимів загинули, в обличчя прилетіло скло, я отримав свій перший шрам", – мовить військовий.

Але цю ж "сушку" (штурмовик Су-34), що атакувала знову, збили вже наступного дня.

Фото: Національна гвардія України/Facebook

Шрам – доброволець. У перші дні повномасштабного вторгнення він сам прийшов у військкомат, після чого потрапив до НГУ.

"24-го лютого подивився у вікно та зрозумів, що треба йти туди, чого уникав навіть у думках. На мою країну напали, я мав виконати обов’язок кожного чоловіка, який себе поважає. Я по-іншому не міг. Салтівку обстрілювали, я купив ковбаси та пішов у військкомат".

Уже на другий день служби він сам потрапив під обстріл, бо росіяни підійшли настільки близько до Харкова, що діставали мінометами до розташування частини. Саме тоді "Шрам" побачив перших загиблих побратимів.

За освітою хлопець – інженер-логіст, закінчив магістратуру Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Навчався на військовій кафедрі Університету Повітряних Сил, отримав звання молодшого лейтенанта та військову спеціальність.

Зізнається: завжди мріяв про цивільну кар’єру.

"Шрам" із гумором згадує, як у перший день пригостив ковбасою строковиків. Тоді навіть і не здогадувався, що буде ними командувати.

Фото: Національна гвардія України/Facebook

"Коли вже подавали документи на першу платню, мене "вирахували" та запропонували командувати взводом тих хлопців. До речі, якби не солдати строкової служби, що мали вже йти на "дембель" – думаю, ми б цю війну програли. Вони не знали, що майже неможливо першим пострілом з "Ігли" (переносний зенітно-ракетний комплекс радянського виробництва) збити сучасний бомбардувальник та декількома РПГ-7 зупинити танкову колону. Тому вони просто це робили у березні 2022-го. Просто сідали у машини, їхали за кільцеву та повертались з трофейною зброєю. За рік ці люди стали просто шаленими профі ", – з гордістю каже нацгвардієць.

Після місяця навчання "Шрам" потрапив під Балаклею, де почав командувати ротою. А потім – у Куп’янськ, Лиман та Кремінну.

"І ось тут я зрозумів, що передова у Балаклії та передова тут – це дві абсолютно різні передові. Я не був у Бахмуті, але мені здається, що гірше Серебрянського лісу Господь ще нічого не придумав. У мене в роті лише 30 відсотків не були поранені, а контузії тут пораненням ми не вважаємо. Це просто пекло на землі", – говорить "Шрам ".

Нині двадцятичотирирічний хлопець командує підрозділом, в якому більшість бійців набагато старші за нього. Але на фронті головне – дії у бою. За мужність та рішучі дії на передовій Дениса представлено до високої державної нагороди.

Нагадуємо, раніше ми розповідали про військового, який має позивний "Гулівер" і є найвищим серед побратимів.

Читайте також: "Одна помилка могла коштувати життя": нацгвардійці розповіли про бої за Волноваху