За 3 роки результати можуть не покращитись, і ось чому. Тетяна Вакуленко про освітні втрати України (не лише) через війну

Наприкінці 2023-го року з’явилися результати чи не найважливішого міжнародного освітнього дослідження – PISA-2022, яке проводиться кожні три роки. Україна вперше брала участь у цьому дослідженні у 2018-му – до пандемії та повномасштабної війни.

Організаторами PISA є так званий "клуб успішних країн" – Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) –, куди прагне потрапити і Україна, аби стати на крок ближче до вступу в ЄС.

Результати дослідження, у якому загалом узяли участь понад 80 країн та економік світу, показали стрімке падіння успішності учнів з читацької, математичної та природничої галузей за останні 4 роки.

Нині українське 15-річне учнівство відстає від своїх однолітків з ОЕСР на 2,5 роки з читання та на 1,5 року з математики.

Водночас Україна стала першою країною, де таке дослідження відбувалося в умовах кривавої повномасштабної війни та постійних обстрілів (нагадаємо, що жовтень 2022-го став одним з найтяжчих місяців через атаки РФ по цивільній та критичній інфраструктурі).

На результати PISA країни-учасниці спиратимуться ще не один рік, адже вони, зокрема, слугуватимуть орієнтиром для вибудови ефективнішої освітньої політики.

"Українська правда. Життя" поговорила з директоркою Українського центру оцінювання якості освіти Тетяною Вакуленко, аби з'ясувати неочевидні причини погіршення успішності учнів і можливі кроки на шляху до її покращення.

Директорка УЦОЯО Тетяна Вакуленко. Фото: УЦОЯО

Які у вас були очікування щодо дослідження і наскільки вони відповідали результатам?

– Як аналітикиня, я спираюся на отримані дані. Очевидно, що довготривала пандемія ковіду мала великий негативний вплив на системи освіти всіх країн світу.

Про проблеми, пов’язані з освітніми втратами, дослідники почали говорити буквально через декілька місяців після початку пандемії. В Україні, враховуючи, що ми не просто не вийшли з ковідного підходу до освіти, але й занурилися у криваву довготривалу війну, розуміли, що результати будуть нижчими посутньо.

Міру втрат передбачити було складно, і конкретних очікувань ми не мали, але мене здивувало, що читацька грамотність опинилася під найбільшим негативним впливом. Це не було очевидним. Здавалося, що найбільші проблеми будуть у галузі математичної освіти.

Скриншот з Національного звіту за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2022

– З чим це може бути пов'язано? Українські 15-річні підлітки відстають від своїх однолітків з ОЕСР на 2,5 роки із читання.

– Передусім психологічний стрес, навантаження і відсутність в учнівства сформованих навичок концентруватися на великих текстах, утримувати у свідомості декілька різних фрагментів матеріалів.

Коли ми говоримо про читання в PISA, маємо пам'ятати, що в дослідженні оцінюють не просто спроможність підлітків читати, а здатність читати з розумінням. Це не про те, скільки речень здатна прочитати людина, а про здатність розуміти, що в текстах є головним, а що другорядним, знаходити внутрішні зв'язки між різними елементами текстів, вибудовувати логічну лінію, визначати мету різних інформаційних фрагментів.

Підліток, який доволі довго перебуває в глибокому стресі, прочитавши перший текст, може забути його зміст, поки працюватиме з наступним; неправильно зафіксувати ключові ідеї тощо.

Це якщо говорити про наш контекст. Якщо про світовий, то ми бачимо суттєве зниження результатів з усіх галузей, майже в усіх країнах світу. Дослідники зафіксували найсерйозніше падіння результатів з часів започаткування дослідження саме через ковід.

Міжнародні аналітики вважають, що зниження читацької грамотності є наслідком того, що ми дедалі частіше відмовляємося від довгих повноцінних текстів, розповідей, повістей і перебуваємо в цифровому світі коротких повідомлень, інформаційних матеріалів.

Українські 15-річні підлітки відстають від своїх однолітків з ОЕСР на 2,5 роки із читання

– Чи можливо компенсувати ці втрати? Які зміни, на вашу думку, мають бути запроваджені у програмах, аби результати покращилися?

– Я не фахівчиня в галузі філології, тож назву деякі пропозиції своїх колег-філологів.

Очевидно, що ми маємо враховувати ситуацію, яка зараз є, для того, щоб вибудовувати політики в царині змістів.

Фахівці вважають, що важливо переходити від читання великої кількості творів до глибшого опрацювання меншої кількості і під час вивчення абсолютно всіх предметів працювати з текстами аналітично.

Насправді читацька грамотність формується не тільки на уроках української або зарубіжної літератур, але і на уроках природничих, суспільно-гуманітарних предметів, як-от історія України.

Також філологи зауважують, що, аби пропрацювати текст, потрібно відвести належну кількість часу на те, щоб учень міг всеохопно подивитися на проблематику, яка розкривається в ньому.

На жаль, програмово передбачено, що під час уроків учні зашвидко ознайомлюються з текстами і не завжди можуть детально їх опрацювати. Натомість просто запам'ятовують частини текстів, зв'язки між персонажами, а не осмислюють матеріал, не аналізують те, чому і як автор використовує певні інструменти, які є способи подання тексту тощо.

Крім того, не вистачає роботи із текстами, що мають прагматичну мету. Це інструкції, рекламні буклети, повідомлення. Тобто тексти, з якими постійно має справу сучасна людина.

Також в PISA є типи роботи з інформацією, яким у нас не приділяється належна увага.

Зокрема, це робота з таблицями, схемами, діаграмами.

– Чи можна сказати, що українські діти часто не навчені виходити за рамки підручників?

– Таке узагальнення не зовсім справедливе. Дані PISA показують, що у нас є школи з найвищим світовим показником, які входять в топ-групи найкращих шкіл у всьому світі. Також є українські підлітки, які досягли 5 і 6 рівнів (найвищі за шкалою PISA).

Загалом проблема існує, але не можна сказати, що діти не здатні виходити за рамки підручника, тому що підручники теж бувають різні. Просто акцент часто не є тим, який в PISA визнається як важливий, що зумовлює успішність людини на наступних етапах життя.

Дослідження не концентрується на шкільних програмах. Аналізуються показники, які є важливими для майбутнього працівника на, так би мовити, відкритому ринку праці.

– Чи вважаєте ви завдання в рамках дослідження складними як для 15-річних? Якщо взяти читацьку грамотність, наприклад.

– Вони дуже різні.

PISA об'єднує понад 80 країн та економік світу, кожна з яких має знайти себе на цих рейтингах та діаграмах. Всі учасники працюють із великою кількістю тестових завдань 2 години. Вони отримують як надзвичайно прості, так і складні завдання.

До прикладу, з читання може бути буквально абзац тексту і завдання до нього – знайти інформацію, яка подана явно.

А може бути завдання рівнів 5 і 6 (і вони є у кожного учасника), де потрібно проаналізувати структуру тексту, зрозуміти глибокі відмінності між поглядами різних авторів, знайти ваду ключового аргументу одного з авторів, де той фактично маніпулює читачем. Це дуже складні завдання

Загалом різноманітність типів запитань, форматів текстів дозволяє позначити кожного учасника і кожну країну на великій мапі результатів PISA.

– Однак 41% українських учасників не досягли навіть базового рівня читацької грамотності. Частина дітей, які тоді проходили тестування, цьогоріч вступатимуть до університетів. Що робити вишам? Потрібно спрощувати програми?

– Я впевнена, що викладачі закладів вищої освіти прекрасно розуміють, що студенти, які цього і минулого року до них приходять, надзвичайно багато пережили і потребують особливої уваги.

Можуть бути перегляди програм, настанови на рівні закладу. Але в кожній аудиторії перше, що робить будь-який викладач, це діагностує те, з якими компетенціями прийшли студенти, і вибудовує процес засвоєння нового на основі того, що потрібно надолужити.

Програма може вимагати інтенсивного вивчення нового, але якщо є крихкий ґрунт, ви не побудуєте на ньому нічого. Тож важливо забезпечити нормальний фундамент.

– У природничих науках результати дещо кращі, 66% учасників досягли базового рівня, але лише 2% показали дійсно високі результати. Чому так і на що системно треба звертати увагу у майбутньому?

– Ми дійсно втратили у природничо-науковій галузі, порівняно з попереднім циклом, але ці втрати, як ви правильно зауважили, не настільки драматичні, як із читання.

Я не експертка із природничо-наукових дисциплін, але, зважаючи на рекомендації колег і аналіз підручників і посібників, з якими працюють діти, є проблеми з експериментальною частиною.

Нашим учням складно розуміти обов'язкові етапи експериментів, зокрема, у дистанційному форматі, адже потрібне залучення учня до процесу і спостереження.

Але навіть у закладах, де навчання відбувається очно, часто експериментів вкрай мало.

Є прекрасні віртуальні експерименти, лабораторії, які можна ефективно використовувати, особливо, якщо інших варіантів немає. Але якщо є хоча б якийсь шанс проведення очних експериментів, ним треба скористатися.

Загалом популяризація науки і професії науковця – важлива. Не існує прогресивної економіки без науки. Це має бути частиною політики держави, адже людство вкладає надзвичайно багато ресурсів у пізнання світу.

– Далі хочу зупинитись на математиці. Чому, на вашу думку, хлопці виявилися сильнішими за дівчат?

– Це світовий тренд. Є не більше десяти країн, які цей тренд порушують. У більшості країн, на жаль, дівчата мають нижчі результати, ніж хлопці.

Мета освіти – зменшення будь-яких відмінностей між групами учнів і надання можливостей стати успішними всім.

Порівняння досягнень хлопців та дівчат в рамках тестування PISA з математики

– Що на це впливає?

– Недостатньо популяризуються математичні, інженерні професії серед дівчат. Недостатньою є й інтеграція дівчат до гуртків, які стосуються робототехніки, конструюванню механізмів, приладів тощо.

Програмування, ІТ-інжиніринг популярні в Україні, але не завжди дівчат і хлопців у них пропорційно рівна кількість. Часто хлопців дещо більше. Важливо показувати, що це класні професії для жінок. Там можна досягти успіху, самореалізуватися, отримувати гідну заробітну плату і визнання.

– Тобто певним чином впливають стереотипи?

– Так. І відповідне налаштування. Це жодним чином не пов'язано зі здатностями опанувати програму. Немає жодного дослідження, яке би сказало, що це неможливо.

Є видатні математикині, інженерки, які у професії досягають фантастичних успіхів.

Маю зазначити також, що у 2018 році помітної різниці між дівчатами і хлопцями з математики не було.

Можливо, дистанційні формати та війна дещо більше вплинули на це.

У нас є результати моніторингу початкової освіти за 2018 рік, а потім за перший ковідний рік. І ми вже на цьому рівні освіти помічаємо: результати четвертокласниць знизилися більше, ніж у хлопців.

Наразі дослідникам можна було б зосередитися на тому, щоб вивчити, наскільки дають змогу забезпечити рівність, зокрема гендерну, нові формати здобуття освіти.

– PISA також оцінювала шанси учнів з сімей з низьким соціально-економічним статусом досягти певних успіхів у математиці. Тут у нас кращі позиції, ніж у Грузії, Польщі, Болгарії і Молдови. Про що це свідчить і що нам треба зробити, аби досягти рівня Естонії, наприклад?

– Це дуже складне, комплексне питання, актуальне майже для всіх країн-учасниць.

Воно стосується не лише освітньої площини, але і можливостей, рівності суспільства. Чим менше дистанцій між найбільш і найменш забезпеченими, тим більше шансів у всіх досягти успіху, тим більш успішні ми як країна.

Якщо повертатися до освіти, то на жаль, діти із родин з нижчим соціальним і економічним статусом, мають менше шансів відвідувати гуртки, присвячувати достатньо часу навчанню, тому що часто вони допомагають батькам з роботою або самі вимушені працювати, щоб частково підтримувати родину.

Ці діти також мають менше прикладів читання серед батьківства і недостатню мотивацію для навчання.

Щоб боротися з цим, потрібно створювати безоплатні гуртки для всіх категорій учнів. Заклади освіти мають залучати вчителів, які можуть організовувати позашкільні активності; створювати різні за складом класи, де обов'язково є сильні учні, які можуть стати рольовою моделлю і прикладом.

Це загалом популяризація освіти і наочна демонстрація прикладів про успішність людей, які досягли всього завдяки освіті та власним зусиллям.

Система зовнішнього незалежного оцінювання – це також великий крок, тому що можна вступити до будь-якого закладу вищої освіти. Це пряма мотивація, що жоден статус не буде перешкодою, якщо докласти зусиль.

Варто зазначити, що в нас є і так звані стійкі учні. Це 10-12%, які мають нижчий соціально економічний статус і високі результати. Тобто низький соціально-економічний статус – не вирок, хоча він і має свій вплив. Будь-яка країна намагається створити такі умови, де це взагалі немає жодного значення, хоча це й ідеалістична картина.

– Ви згадали про запровадження безоплатних гуртків для дітей. Але тут ще треба починати з гідної оплати праці для вчителів.

– Однозначно. Андреас Шляйхер (натхненник PISA, директор директорату освіти і навичок ОЕСР – ред.) в одній зі своїх промов говорив: для людини, яка має високий соціально-економічний статус, життя дає багато шансів.

Якщо не вивчив англійську в школі, можеш піти потім до репетитора або на курси, поїхати вчити мову за кордон і так далі. Життя постійно допомагає знайти свій шлях, навіть якщо втратив шанс у школі.

А для дитини з низьким соціально-економічним статусом часто цей шанс лежить лише в площині закладу освіти. Є там класний вчитель, вчителька, які мотивують, надають нове дихання, захоплюють – і все, ви отримали квиток у щасливе майбутнє. Завдання держави – створити умови, щоб ці квитки роздавалися у кожному класі й кожній школі.

А це реально тільки завдяки натхненним, кваліфікованим учителям, які не мають думати про побут, за що їм купити хліб і чи вистачить сьогодні коштів, щоб прогодувати дитину.

Є багато висновків з різних досліджень, але основним є те, що учительство – це найкраща інвестиція.

– Під час цього дослідження проводилося анкетування вчителів?

– Є країни, які можуть надавати анкети вчителям. Це додатковий вибірковий компонент, але ми обрали креативне мислення, адже в Україні ніколи не проводилося таке дослідження.

Однак ми проводили обов’язкове анкетування керівництва закладів освіти.

– Про які основні проблеми вони засвідчили?

– Зауважу, що опитали ми лише керівників закладів освіти, які долучилися до проходження цього дослідження. Говорили про брак ресурсів, зокрема цифрових. Не вистачає і навчальних ресурсів, є заклади, де немає достатньої кількості вчительства. А це все заважає реалізувати освітній процес.

– Ви згадали про оцінювання креативного мислення. Результатів ще немає, але що включав цей аспект дослідження?

– Це дуже цікаве оцінювання. Креативність є фундаментальним поняттям, і оцінити її всебічно неможливо.

Дослідники обмежуються певними характеристиками, як-от відмінність від стандартного погляду. Міжнародні партнери побудували інструменти, які оцінювали різні складники компонентів креативності, а учнівство виконувало відповідні завдання.

Якщо нам дозволять оприлюднити певну кількість завдань разом із результатами, ми будемо щасливі поділитися цим із українським читачем.

Наприклад, в одному із завдань було зображення обкладинки книги, і потрібно було придумати назву, а також коротко описати фабулу якомога оригінальнішу, щоб ніхто інший не міг би щось подібне вигадати.

У критеріях оцінювання позначено, які відповіді можна вважати стандартними. Вони побудовані на основі відповідей учнів з країн, які брали участь у пілотуванні цього інструменту. Відповіді, які відрізняються від загальних, так званих "шаблонних", отримають максимальні бали.

Не кожен учасник мав ці завдання, але ті, кому вони траплялися, були у захваті.

– Школи самі обирали, хто з дітей братиме участь у дослідженні?

– Ні. Якщо ми говоримо про формування вибірки, то Україна збирає всю інформацію про заклади, міжнародна організація WESTAT формує перелік закладів освіти, які увійшли до вибірки, а далі формуємо списки абсолютно всіх учнів та учениць, які відповідають певним віковим параметрам (йдеться про 15-річних – ред.).

Якщо в закладі освіти менше певної кількості дітей цього віку, то до участі в дослідженні залучаються абсолютно всі. Якщо їх більше, то міжнародні партнери за допомогою спеціального рандомізатора формують перелік учнів, які братимуть участь у дослідженні.

Вибірка учасників – це мікромодель української освітньої системи.

– Якщо порівняти нас з іншими країнами, на кого нам варто орієнтуватися?

– Захоплює досвід Естонії – країни з дуже високими результатами. І важливо дізнатися про те, у який спосіб колеги створили систему з високим ступенем рівності і шансами досягнення успіху учнями різних верств.

Однак її досвід можна використати неповною мірою, адже країна значно менша за нашу. Те, на що варто звернути увагу, – підручники, якими естонці користуються.

Також в Естонії дуже високий статус вчительства. Теза про те, що потрібно інвестувати у вчителів, там підтверджується – вони мають одні з найвищих результатів у Європі та світі з усіх галузей.

– Школа і вчителі безумовно мають ключовий вплив на успішність учнівства. Наскільки, на вашу думку, до освітнього процесу мають бути залученими батьки?

– Однозначно батьківство має залучатися до освітнього процесу.

По-перше, це величезна частина життя їхньої дитини. Діти, які відчувають підтримку і зацікавленість батьків, мають кращі результати. Завжди.

По-друге, створення умов для освіти, позитивного прикладу однозначно впливають на результати. Якщо батьки вдома читають, цікавляться наукою, відвідують музеї разом з дитиною, дивляться наукові фільми, це плюс. Тут неможливо помилитися.

Потрібно вкладати у себе як дорослу людину, постійно зростати.

Тетяна Вакуленко під час презентації результатів дослідження. Фото: УЦОЯО

– За яких умов наші результати через три роки будуть вищими, ніж у цій відправній точці? Що нам треба зробити?

– Я скажу непопулярну річ, але за три роки ми не матимемо вищих результатів.

І це не питання того, які ресурси ми вкладаємо. Наше завдання зараз – утриматися бодай на тому ж рівні. Чому? Тому що в Україні продовжується війна. Психологічні травми, нерівності в доступі до освіти поглиблюються.

Є окуповані території, які ми взагалі не залучали до дослідження. Ми віримо, навіть упевнені, що повернемо їх. Але я гадаю, що інтеграція дітей, які тривалий час були в окупації, у наш освітній простір буде нелегкою.

Якщо там і відбувався "освітній" процес, то часто він навпаки руйнував поняття цінності освіти. Коли у клас приходить якась пропагандистка з росії і розповідає про те, хто ви такі і якими маєте бути, формується ненависть до освіти.

Тому результати України у найближчому циклі PISA, навіть попри титанічні зусилля, можуть не бути кращими. Маємо усвідомити, що зараз система робить абсолютно героїчне – вона жива і активна, а отже через цикл або через два ми точно побачимо зростання.

– Наостанок – яка доля ЗНО? Невідомо, коли війна закінчиться, і нині дехто досі ставиться до НМТ як до менш серйозного формату, хоча глобально вирішується доля дітей.

– І вона вирішується на основі абсолютно адекватних, нормальних показників. Найприкметніша вада НМТ полягає у тому, що потрібно проходити тестування з чотирьох предметів в один день.

Ця система не ідеальна, адже треба повноцінно поглянути на те, що вчила дитина у школі. Це означає, що мають бути довгі тестові форми.

Однак НМТ дозволяє добре розподілити учасників і прозоро показати, хто що вчив. І так має бути.

Недоліки цієї системи очевидні – чотири або три предмети в один період. Так не має бути. У дитини має бути час перемкнутися, але саме на період війни ви не придумаєте нічого іншого, тому що така кількість повітряних тривог не дозволить жодній дитині три-чотири тести писати по три години. Плюс – питання закордону, дітей з тимчасово окупованих територій.

Тому орієнтуємося на державну підсумкову атестацію в комп'ютерному форматі, що матиме завдання з відкритою формою відповіді. Учасники не будуть проходити багато предметів в один день, а працюватимуть як це було у класичному ЗНО – один предмет в один день.

Важливо, що організація НМТ взяла найкраще від ЗНО, адже результат учасника залежить лише від того, які відповіді він позначив під час тестування. Прозорість і справедливість були, є і будуть основними принципами вступних випробувань.

Діана Кречетова, "Українська правда. Життя"

Фото обкладинки: Український центр оцінювання якості освіти

Реклама:

Головне сьогодні