Олесь Ульяненко: Судячи з того, як усе в Україні складається, думаю, скоро звідси поїду

106
16 лютого 2010

Олесь Ульяненко - справжній хуліган сучасної української літератури. Шевченківська премія за роман "Сталінка", анафема московського патріархату православної церкви за роман "Знак Саваофа", судовий процес із НЕК з питань захисту суспільної моралі за роман "Жінка його мрії" - суцільні злети і падіння.

Для розмов про такі американські гірки краще мати гарну систему гальм, щоб не заносило на крутих поворотах. Всього таких гальм "Українська правда. Життя" педантично наставила 33 штуки - за алфавітом. Приємного польоту!

А

Александр

Моє народження в цей триклятий світ, моє ім'я - Олександр. Воно мені подобається. Якщо в російській транскрипції - то через "а". І українською воно колись через "а" писалося.

Армагедон

Він наближається, він скоро настане, якщо люди не отямляться. Не можу дивитися, як одні жирують, а інші просто загинаються.

Аристократія

Моя бабуся була дворянкою з роду Воейкових, вони усі були анархісти. Цей рід починається з 14 століття. Вони ще Лжедмитрія знімали. В мене від них мають бути величезні наділи землі. Але ж судитися за них немає сенсу, все одно не зможу відсудити.

Ще був брат моєї бабусі, його звали Олександром, він убив одного генерал-губернатора. Він знав, на що йшов. Тоді люди так вміли: зранку собі спокійно одягнув білу сорочку, почистив костюм, у петлицю - червону гвоздику. Пішов чатувати в кафе, випив чаю, з'їв тістечко безе... І точь-в-точь у потрібний момент - не знаю, як він це вирахував - поклав 4 жандармів і того генерал-губернатора зі своїх двох "ділінжерів".

Коли батько був маленький, то грався в "війнушку" справжніми патронами - вдома були цілі запаси. Одного разу на вокзалі, де висів портрет чи то Сталіна, чи то лисого горбатого Хрущова, тато кинув у ту картину вибухівку - нічого серйозного, воно просто бабахнуло, просто "пшик".

Його потім витягували з тюрми. Дід був будьоновцем, тому відпустили. Ну і взагалі в провінції міліція буває м'якіша, ніж у Києві.

Б

Білявська Люда

Так звали дівчину, в яку я був закоханий в школі.

В неї батьки аптеки перевіряли, то вона по місту ходила, як королева. Це ж маленьке місто, всі собаки знають.

А потім... Був такий собі Нєкрасов... Ніхто ніколи б не подумав, а вона візьми - і вийшла заміж за такого. Як він уламав таку жінку? До сих пір шкода. У мене і в романі "Там, де Південь" про це переходи є...

Барикада Остання

Були в Харкові - Доній організував там захід. Так під кінець дівки понапивалися, посідали і почали кричати "Тітьки! Тітьки!". І одна дурочка зняла з себе все.

 
А потім ми з Женькою їхали в бусіку тверезі серед п'яних поетів, заїжджали в усі кіоски і магазинчики. Чомусь собі в голову вбили шукати касети. Я кажу, що касети вже давно перейшли, що їх нема, а вони - до кожної будки.

Вони п'яні, я кажу, що треба заспокоїтись, бо буде триндєц. А вони, п'яні поети, мені: "Нас многа". Взагалі, чим менше понтів - тим краще.

В

Валя

Це моя сестра. Вона живе в Америці. В неї вже хлопака здоровий, мій племінник. 18 років - така шпала. Він уже типовий американець - реслінгом займається, грає на гітарі.

Сестра каже зараз, що зроду-віку не повернеться назад.

А ви не хотіли б переїхати?

Я? Думаю, так. Німеччина, Англія... Штати - там свобода, закон.

Чому ж тоді досі не поїхали?

Та скоро, думаю, поїду, судячи з того, як усе в Україні складається. От і собаки на мене часто кидаються - а це не просто забобон.

Г

Гектор

Це мій сіамський кіт Гектор.

 

На честь того самого античного героя Гектора?

Так. Він такий схожий... Он вчора з'їв половину їжі, що я йому купив, сьогодні дожер решту.

Гектор вміє сам знаходити собі їжу - унюхає будь-яку консерву. От я, холостяк, відкриваю собі якусь консерву, а він уже тут, стоїть і відпихає мене геть. Та Бог з тобою -їж!

А як він ховається! Знайти неможливо.

 
Цей кіт сам до мене прийшов, уже дорослим. Але мурчить, цілується в губи, такий...

Раніше в мене була кішка Пуська - така красавіца, з білим боа на шиї. Справжня жінка - там не тронь, там не тронь. Така аристократка. Зараз живе у приватному будинку.

Але сіами теж красиві дуже.

Кажуть, у них такий характер...

В мене теж.

Ґ

Ну от Гектор і є: там "г" без хвостика, а сам Гектор - з хвостиком.

Д

Дім

Мені іноді страшно повертатися в квартиру, де я живу.

Там жив мій товариш, Саша. Йому було десь за 50. Його жінка кинула на квартиру - мешкав у мене на кухні. В нього була якась-там стадія діабету.

Він торгував на Святошино. Там один придурок дав йому по нозі. Рана не загоювалась. Я казав: "Саня, давай підем в поліклініку, хай ногу відріжуть - ти хоч викарабкаєшся". А він: "Нє, я витягну". А запах уже такий противний почав звідти...

А Саша такий розумний був, зі школи. Ніби в голові автомат стояв, які всі правильні відповіді видавав.

Я все зрозумів, коли прийшов в гості Тарас і запитав: "А чого така тиша?". Я боявся заходити на кухню, бо вже знав, що сталося.

Е

Ескімо

Люблю ескімо, на морозиві поведений.

Тато працював на молокозаводі. Коли я до нього на роботу приходив, мені насипали повну миску морозива, окремо - ще теплі, аж гарячі вафельні стаканчики. І я собі сидів... їв.

Коли я був пацаном, ми всідалися на паркан, в кожного в руках по морозиву. І оцінювали жінок. Красивим кричали: "Оце птиця! Оце женщіна пішла!"

Є

Цю літеру ми демонстративно пропустимо.

Ж

Желе

Дуже люблю желе.

Любите солодке?

Желе. Це таке дєцтво. Мама часто робила.

Жінка його мрії

Схоже, ми її надрукуємо скоро.

Зміни в текст вносили справді?

Та я задовбався! Рік суд продовжувався! Це Юка Гаврилова (колишній літагент Олеся Ульяненка - ред.) все казала, що треба боротися до кінця. А ти хто така, Юко?

Ми з Костицьким (Керівник Національної комісії з питань захисту суспільної моралі- ред.) домовились мирно. Зустрілися, поговорили, випили чаю, цукерок поїли - і все. Тобто я виграв той суд. Хоча ніхто не вказував, що конкретно треба замінити - ми навпаки додали до попередньої версії ще 2 фрагменти.

Мить підписання контракту на роман "Там, де Південь" 

З

Золото.

Люблю золочені храми - на куполах і всередині.

І

Ірванець

Такий клоун. Іронічна поезія. Такий нормальний чоловік. Іронія в нього є. Він мені подобається

К

Ковбаса

Ковбасу майже не їм. Більше люблю рибу - морську чи річкову, байдуже. Коли немає риби, то займаюся поїданням свинок нещасних.

Сало любите?

Не дуже. Раніше любив, а потім відійшло. Його можна під горілку, але ж горілка має бути не пальона.

Л

Любов

Хтось колись гарно сказав: "Любити можна свиню, а жінку - кохають".

М

Гроші

Гроші?

Марки. І їх мало.

Вдається заробляти своєю творчістю?

Ну щось заробляю, щось допомагають.

А письменник взагалі повинен заробляти своєю творчістю?

Письменник повинен за свою працю отримувати гроші. Іноді про це забуваєш, але в голові машинка працює.

І хто оте придумав, що поет мусить бути голодним? Що поет мусить страждати? Напевно, якийсь Сталін або Сократ. Ніхто не мусить страждати. Хоча поет і так страждатиме. Взагалі, всі страждають.

Тим паче, коли ти пишеш... Ти ж у Бога випрошуєш... Чому Кастанеда помер від раку печінки? Бо він десь пробив дірку, а дірка пробила його.

Хоча я не люблю Кастанеду. Якийсь мальчік, якому просто повезло.

Олесь Ульяненко з Ірен Роздобудько (ліворуч) і Ларисою Денисенко 

Мама

Раніше рідко до неї приїжджав. Але потім її розбив інсульт - тепер їжджу частіше. Коли вона захворіла, дзвонила і питала, чому не їду, чому не дзвоню. А тут треба діла робить! Але я все кинув, дістав потрібні ліки.

Тепер вона вже навчилась кнопки в мобільному нажимать. Вона дуже сильна жінка. Уявляєте, їх рід свого часу виселили в Сибір - вони пішки повернулися, побудували нову хату. Потім знову виселили - вони знову повернулись і побудували.... У нас у родині слабодухих немає.

Н

Надія

Надія є, якщо будемо діяти, не будемо просто прикриватися руками. А то Шарикові якісь вискочили... і все може завалитися.

О

О, какой я красивый!

Так казав один мій товариш-художник, Кошляк Віталік. Навіть коли йому було за 60, дівчата йому давались.

Позняки

В мене маленька холостяцька квартира на Позняках.

Як там живеться?

Не знаю. Незрозуміло там.

Давно там живете?

Вже років 10.

Папуги

Недавно допоміг друзям вибрати самця для самки папуги-нерозлучника. Раніше та самка жила лесбійською любов'ю з іншою самкою. Вона як того самця побачила - то аж всралася від щастя. Тепер у них постійно народжуються пташенята. Хазяям набридло, і вони птахів Женьці віддали.

Р

Революція

Ставлюся до цього неоднозначно. Якщо не пролили кров - то добре. Тут революція пройшла тихенько.

 

С

Снобізм

Це таке собі... Це нещасний хлопчик або дівчинка з міщанського середовища. Вони одягаються, як аристократи, в усьому їх наслідують.

Але ж зараз аристократів нема практично, а сноби є. Яка симптоматика сноба?

Та в усьому це видно. Вальяжні рухи, такі всі з себе... і все знають, все бачили... Це жлобством зараз називають.

Т

Тигр.

Я народився в рік Тигра.

Вірите в китайський календар?

Ні. Воно ніколи не справджується.

А образ тигра подобається?

Я одинак в принципі. Якщо мене не чіпати, то і я нікого не чіпаю. А якщо займати, то починаю кусатися.

У

Ульяненко

Ми перекрутили прізвище - і це врятувало життя в певному сенсі.

В роду ми всі - Ульяненки. Але одного разу тато щось там накоїв - і в конторі просто переписали, замінили Ульяненка на Ульянова, щоб не було проблем. Так воно тягнеться, тягнеться і тягнеться.

 

Ф

Фармазон.

Це такий ранг злочинця.

Наші друзі тепер жартують, що Україна має перейти на фєню...

Не буде цього.

Чому ж не буде?

Бо є ще Господь Бог.

Х

Діти на заборах пишуть.

Доктор Хаос - отець порядку.

 

Ц

Цибуля

Я з таким товстим поетом Цибулько знайомий. Він гарний поет. Але життя не склалося. А може і склалося...

Ч

Че Гевара

Я Че Гевару не вважаю героєм. Це жорстока людина, як Берія в нас. Хто придумав, що він герой?

Дітвора наша майки з Че таскає... А я колись чув, як один чоловік сказав, що тільки за цю майку треба було б розстріляти. Чому вони модні? Хоча справді, Че був симпатичним чоловіком - він же з аристократів пішов.

Ну хоча он мине трохи часу - і на вулицях Європи з'являться сині шарфи.

Ф

Фашизм

Його ідею так перекрутили. Є націоналізм, є націонал-соціалізм, є соціалізм...

 

Ш

Шлепарі

В романі "Там, де Південь" про це є. Вони слідкують за порядком, коли хтось їде, то попереджають решту.

Щ

Що з нашою батьківщиною буде?

Хороше запитання.

А що буде? Може українська інтелігенція допоможе?

Ну наш хохол тягне на себе ковдру. Навіть з отими судами, піарами... Я свого часу побачив, що на мені люди просто піаряться.

Всі так хотіли, щоб я помер, а потім би вони мене жаліли... Мене просто кинули напризволяще.

А зараз, як тільки справу закінчено, всі повилазили. А тоді всі мовчали. Жадан писав листи, писав статті Кокотюха, але більшість українських письменників попрокидалися лише щоби після державного суду вчинити свій власний.

Ю

Юля, Ющенко

Розвиньте цю асоціацію.

Абсурд.

 

Я

Ярославна

Це назва пиріжечної, де ми мали зустрітися. Мене звідти вигнали. Я прийшов, а офіціант до мене приколупався, покликав якусь жінку, що біля бару стояла, напевно, адміністратора, і вони попросили мене піти.

Я розумію, чому вони це зробили. Вони таких курточок, як у мене, не носять. Там всі з кожаними піджаками. Це якесь кидалово. Я це ненавиджу.

powered by lun.ua