Олесь Ульяненко: Судячи з того, як усе в Україні складається, думаю, скоро звідси поїду
Олесь Ульяненко - справжній хуліган сучасної української літератури. Шевченківська премія за роман "Сталінка", анафема московського патріархату православної церкви за роман "Знак Саваофа", судовий процес із НЕК з питань захисту суспільної моралі за роман "Жінка його мрії" - суцільні злети і падіння.
Для розмов про такі американські гірки краще мати гарну систему гальм, щоб не заносило на крутих поворотах. Всього таких гальм "Українська правда. Життя" педантично наставила 33 штуки - за алфавітом. Приємного польоту!
А
Александр
Моє народження в цей триклятий світ, моє ім'я - Олександр. Воно мені подобається. Якщо в російській транскрипції - то через "а". І українською воно колись через "а" писалося.
Армагедон
Він наближається, він скоро настане, якщо люди не отямляться. Не можу дивитися, як одні жирують, а інші просто загинаються.
Аристократія
[L]Моя бабуся була дворянкою з роду Воейкових, вони усі були анархісти. Цей рід починається з 14 століття. Вони ще Лжедмитрія знімали. В мене від них мають бути величезні наділи землі. Але ж судитися за них немає сенсу, все одно не зможу відсудити.
Ще був брат моєї бабусі, його звали Олександром, він убив одного генерал-губернатора. Він знав, на що йшов. Тоді люди так вміли: зранку собі спокійно одягнув білу сорочку, почистив костюм, у петлицю - червону гвоздику. Пішов чатувати в кафе, випив чаю, з'їв тістечко безе... І точь-в-точь у потрібний момент - не знаю, як він це вирахував - поклав 4 жандармів і того генерал-губернатора зі своїх двох "ділінжерів".
Коли батько був маленький, то грався в "війнушку" справжніми патронами - вдома були цілі запаси. Одного разу на вокзалі, де висів портрет чи то Сталіна, чи то лисого горбатого Хрущова, тато кинув у ту картину вибухівку - нічого серйозного, воно просто бабахнуло, просто "пшик".
Його потім витягували з тюрми. Дід був будьоновцем, тому відпустили. Ну і взагалі в провінції міліція буває м'якіша, ніж у Києві.
Б
Білявська Люда
Так звали дівчину, в яку я був закоханий в школі.
В неї батьки аптеки перевіряли, то вона по місту ходила, як королева. Це ж маленьке місто, всі собаки знають.
А потім... Був такий собі Нєкрасов... Ніхто ніколи б не подумав, а вона візьми - і вийшла заміж за такого. Як він уламав таку жінку? До сих пір шкода. У мене і в романі "Там, де Південь" про це переходи є...
Барикада Остання
Були в Харкові - Доній організував там захід. Так під кінець дівки понапивалися, посідали і почали кричати "Тітьки! Тітьки!". І одна дурочка зняла з себе все.
Вони п'яні, я кажу, що треба заспокоїтись, бо буде триндєц. А вони, п'яні поети, мені: "Нас многа". Взагалі, чим менше понтів - тим краще.
В
Валя
Це моя сестра. Вона живе в Америці. В неї вже хлопака здоровий, мій племінник. 18 років - така шпала. Він уже типовий американець - реслінгом займається, грає на гітарі.
Сестра каже зараз, що зроду-віку не повернеться назад.
А ви не хотіли б переїхати?
Я? Думаю, так. Німеччина, Англія... Штати - там свобода, закон.
Чому ж тоді досі не поїхали?
Та скоро, думаю, поїду, судячи з того, як усе в Україні складається. От і собаки на мене часто кидаються - а це не просто забобон.
Г
Гектор
Це мій сіамський кіт Гектор.
На честь того самого античного героя Гектора?
Так. Він такий схожий... Он вчора з'їв половину їжі, що я йому купив, сьогодні дожер решту.
Гектор вміє сам знаходити собі їжу - унюхає будь-яку консерву. От я, холостяк, відкриваю собі якусь консерву, а він уже тут, стоїть і відпихає мене геть. Та Бог з тобою -їж!
А як він ховається! Знайти неможливо.
Раніше в мене була кішка Пуська - така красавіца, з білим боа на шиї. Справжня жінка - там не тронь, там не тронь. Така аристократка. Зараз живе у приватному будинку.
Але сіами теж красиві дуже.
Кажуть, у них такий характер...
В мене теж.
Ґ
Ну от Гектор і є: там "г" без хвостика, а сам Гектор - з хвостиком.
Д
Дім
Мені іноді страшно повертатися в квартиру, де я живу.
Там жив мій товариш, Саша. Йому було десь за 50. Його жінка кинула на квартиру - мешкав у мене на кухні. В нього була якась-там стадія діабету.
Він торгував на Святошино. Там один придурок дав йому по нозі. Рана не загоювалась. Я казав: "Саня, давай підем в поліклініку, хай ногу відріжуть - ти хоч викарабкаєшся". А він: "Нє, я витягну". А запах уже такий противний почав звідти...
А Саша такий розумний був, зі школи. Ніби в голові автомат стояв, які всі правильні відповіді видавав.
Я все зрозумів, коли прийшов в гості Тарас і запитав: "А чого така тиша?". Я боявся заходити на кухню, бо вже знав, що сталося.
Е
Ескімо
Люблю ескімо, на морозиві поведений.
Тато працював на молокозаводі. Коли я до нього на роботу приходив, мені насипали повну миску морозива, окремо - ще теплі, аж гарячі вафельні стаканчики. І я собі сидів... їв.
Коли я був пацаном, ми всідалися на паркан, в кожного в руках по морозиву. І оцінювали жінок. Красивим кричали: "Оце птиця! Оце женщіна пішла!"
Є
Цю літеру ми демонстративно пропустимо.
Ж
Желе
Дуже люблю желе.
Любите солодке?
Желе. Це таке дєцтво. Мама часто робила.
Жінка його мрії
Схоже, ми її надрукуємо скоро.
Зміни в текст вносили справді?
Та я задовбався! Рік суд продовжувався! Це Юка Гаврилова (колишній літагент Олеся Ульяненка - ред.) все казала, що треба боротися до кінця. А ти хто така, Юко?
Ми з Костицьким (Керівник Національної комісії з питань захисту суспільної моралі- ред.) домовились мирно. Зустрілися, поговорили, випили чаю, цукерок поїли - і все. Тобто я виграв той суд. Хоча ніхто не вказував, що конкретно треба замінити - ми навпаки додали до попередньої версії ще 2 фрагменти.
| Мить підписання контракту на роман "Там, де Південь" |
З
Золото.
Люблю золочені храми - на куполах і всередині.
І
Ірванець
Такий клоун. Іронічна поезія. Такий нормальний чоловік. Іронія в нього є. Він мені подобається
К
Ковбаса
Ковбасу майже не їм. Більше люблю рибу - морську чи річкову, байдуже. Коли немає риби, то займаюся поїданням свинок нещасних.
Сало любите?
Не дуже. Раніше любив, а потім відійшло. Його можна під горілку, але ж горілка має бути не пальона.
Л
Любов
Хтось колись гарно сказав: "Любити можна свиню, а жінку - кохають".
М
Гроші
Гроші?
Марки. І їх мало.
Вдається заробляти своєю творчістю?
Ну щось заробляю, щось допомагають.
А письменник взагалі повинен заробляти своєю творчістю?
Письменник повинен за свою працю отримувати гроші. Іноді про це забуваєш, але в голові машинка працює.
І хто оте придумав, що поет мусить бути голодним? Що поет мусить страждати? Напевно, якийсь Сталін або Сократ. Ніхто не мусить страждати. Хоча поет і так страждатиме. Взагалі, всі страждають.
Тим паче, коли ти пишеш... Ти ж у Бога випрошуєш... Чому Кастанеда помер від раку печінки? Бо він десь пробив дірку, а дірка пробила його.
Хоча я не люблю Кастанеду. Якийсь мальчік, якому просто повезло.
| Олесь Ульяненко з Ірен Роздобудько (ліворуч) і Ларисою Денисенко |
Мама
Раніше рідко до неї приїжджав. Але потім її розбив інсульт - тепер їжджу частіше. Коли вона захворіла, дзвонила і питала, чому не їду, чому не дзвоню. А тут треба діла робить! Але я все кинув, дістав потрібні ліки.
Тепер вона вже навчилась кнопки в мобільному нажимать. Вона дуже сильна жінка. Уявляєте, їх рід свого часу виселили в Сибір - вони пішки повернулися, побудували нову хату. Потім знову виселили - вони знову повернулись і побудували.... У нас у родині слабодухих немає.
Н
Надія
Надія є, якщо будемо діяти, не будемо просто прикриватися руками. А то Шарикові якісь вискочили... і все може завалитися.
О
О, какой я красивый!
Так казав один мій товариш-художник, Кошляк Віталік. Навіть коли йому було за 60, дівчата йому давались.
Позняки
В мене маленька холостяцька квартира на Позняках.
Як там живеться?
Не знаю. Незрозуміло там.
Давно там живете?
Вже років 10.
Папуги
Недавно допоміг друзям вибрати самця для самки папуги-нерозлучника. Раніше та самка жила лесбійською любов'ю з іншою самкою. Вона як того самця побачила - то аж всралася від щастя. Тепер у них постійно народжуються пташенята. Хазяям набридло, і вони птахів Женьці віддали.
Р
Революція
Ставлюся до цього неоднозначно. Якщо не пролили кров - то добре. Тут революція пройшла тихенько.
С
Снобізм
Це таке собі... Це нещасний хлопчик або дівчинка з міщанського середовища. Вони одягаються, як аристократи, в усьому їх наслідують.
Але ж зараз аристократів нема практично, а сноби є. Яка симптоматика сноба?
Та в усьому це видно. Вальяжні рухи, такі всі з себе... і все знають, все бачили... Це жлобством зараз називають.
Т
Тигр.
Я народився в рік Тигра.
Вірите в китайський календар?
Ні. Воно ніколи не справджується.
А образ тигра подобається?
Я одинак в принципі. Якщо мене не чіпати, то і я нікого не чіпаю. А якщо займати, то починаю кусатися.
У
Ульяненко
Ми перекрутили прізвище - і це врятувало життя в певному сенсі.
В роду ми всі - Ульяненки. Але одного разу тато щось там накоїв - і в конторі просто переписали, замінили Ульяненка на Ульянова, щоб не було проблем. Так воно тягнеться, тягнеться і тягнеться.
Ф
Фармазон.
Це такий ранг злочинця.
Наші друзі тепер жартують, що Україна має перейти на фєню...
Не буде цього.
Чому ж не буде?
Бо є ще Господь Бог.
Х
Діти на заборах пишуть.
Доктор Хаос - отець порядку.
Ц
Цибуля
Я з таким товстим поетом Цибулько знайомий. Він гарний поет. Але життя не склалося. А може і склалося...
Ч
Че Гевара
Я Че Гевару не вважаю героєм. Це жорстока людина, як Берія в нас. Хто придумав, що він герой?
Дітвора наша майки з Че таскає... А я колись чув, як один чоловік сказав, що тільки за цю майку треба було б розстріляти. Чому вони модні? Хоча справді, Че був симпатичним чоловіком - він же з аристократів пішов.
Ну хоча он мине трохи часу - і на вулицях Європи з'являться сині шарфи.
Ф
Фашизм
Його ідею так перекрутили. Є націоналізм, є націонал-соціалізм, є соціалізм...
Ш
Шлепарі
В романі "Там, де Південь" про це є. Вони слідкують за порядком, коли хтось їде, то попереджають решту.
Щ
Що з нашою батьківщиною буде?
Хороше запитання.
А що буде? Може українська інтелігенція допоможе?
Ну наш хохол тягне на себе ковдру. Навіть з отими судами, піарами... Я свого часу побачив, що на мені люди просто піаряться.
Всі так хотіли, щоб я помер, а потім би вони мене жаліли... Мене просто кинули напризволяще.
А зараз, як тільки справу закінчено, всі повилазили. А тоді всі мовчали. Жадан писав листи, писав статті Кокотюха, але більшість українських письменників попрокидалися лише щоби після державного суду вчинити свій власний.
Ю
Юля, Ющенко
Розвиньте цю асоціацію.
Абсурд.
Я
Ярославна
Це назва пиріжечної, де ми мали зустрітися. Мене звідти вигнали. Я прийшов, а офіціант до мене приколупався, покликав якусь жінку, що біля бару стояла, напевно, адміністратора, і вони попросили мене піти.
Я розумію, чому вони це зробили. Вони таких курточок, як у мене, не носять. Там всі з кожаними піджаками. Це якесь кидалово. Я це ненавиджу.