Музей Шевченка в Каневі - практика для подруги Віктора Януковича

Приміщення музею Шевченка було збудоване в 1935-37 роках за проектом Василя Кричевського, якого вважають автором українського архітектурного модерну. Зрозуміло, що до початку третього тисячоліття стан будівлі погіршився, тому урядовці вирішили терміново відремонтувати пам'ятку.

Реконструкція Шевченківського національного заповідника розпочалась у 2003 році, коли головним проектувальником було обрано "УкрНДІпроектреставрацію". Працівники інституту запропонували відтворити початковий вигляд будинку згідно з проектом Кричевського. Таке рішення задовольнило чиновників і роботи почались. Втім, через мляве фінансування дед-лайн переносився кілька разів.

Переломним часом для реставраційних робіт став березень 2010 року, коли Віктор Янукович вирішив відвідати музей, щоб вручити там Шевченківські премії українським митцям. Ремонт видався президенту надто тривалим, тому він вирішив рубати з плеча та звільнити директора заповідника і губернатора Черкаської області.

Зміни торкнулись і безпосередніх виконавців робіт. Досить скоро у "проектреставрації" дізналися, що головним архітектором призначено подругу Ганни Герман і члена гуманітарної ради при президенті Януковичі Ларису Скорик.

Скорик запропонувала власну концепцію майбутнього вигляду музею. Виконавцями, як і раніше, лишились реставратори, але тепер вони мають підкорятись чужим наказам.

Меморіал зі скла та граніту

Раніше при проведенні робіт реставратори спиралися на ескізи Василя Кричевського, які спеціально надав його онук Василь Лінде-Кричевський, який проживає у Венесуелі. Згідно з початковим задумом, будівля мала бути прикрашена українськими орнаментами, виконаними в техніці майоліки.

На стелі залів повинні були знаходитись кесони з кольоровими розетками. Особлива увага приділялась вітражам та модерновим огорожам.

Окрім того, працівники інституту хотіли відновити первісне колористичне вирішення інтер'єрів, яке знайшли під більш пізніми нашаруваннями.

"Колись біля цієї стіни стояли виставкові стенди, - розповів головний архітектор інституту "УкрНДІпроектреставрація" Олег Граужис, показуючи на фото. - Ми зняли штукатурку - а там розписи лишились. Тому ми вирішили їх обов'язково відреставрувати".

Олег Граужис поскаржився, що робота була виконана на 90%, коли вони несподівано дізнались про зміни в реставраційних планах.

"Ми вирили підвали, зробили підсобні приміщення, провели тепло, воду, газ, обладнали котельню. Співробітники музею підготували нову експозицію для оновленої будівлі. Приїхав Віктор Янукович вручати Шевченківські премії. Він дивився наш проект і йому ніби сподобалось. Була там і Ганна Герман з Ларисою Скорик. Вони щось все пальцями на різні деталі показували. А потім раптом з'являється Скорик і каже: "Я керуватиму проектом", - поділився з "Українською правдою" Граужис.

Проект Лариси Скорик кардинально відрізняється від задуму "УкрНДІпроектреставрації", який базується на ескізах Кричевського.

Зовні будівля повинна бути білою, без жодних розписів. У фойє замість кольорових розеток - натяжна стеля. Замість паркетної підлоги - граніт. Дерев'яні огорожі другого ярусу вестибюлю будуть замінені на "конструкцію з нержавіючої сталі та металу".

За задумом пані Скорик, панівним кольором у музеї стане сірий. Стіни повинні бути коричневого чи темно-сірого кольору, колони в залах - також сірими, а вікна в фойє будуть закриті темно-сірими завісами та репродукціями.

А центральним тематичним блоком у вестибюлі стане... "наріжний камінь".

У проектному плані камінь записаний як "валун зі стесаною верхівкою" із червоною стрічкою-китайкою, якою була вкрита домовина Тараса Шевченка. Цей образ має уособлювати "велич і монументальність постаті Шевченка", стверджується в проектному плані Скорик.

Відмову від паркету на користь граніту Скорик аргументувала неактуальністю дерев'яних підлог.

"Паркет був готовий, його залишалося тільки покласти. Але пані Скорик вирішила зробити гранітну підлогу. І білим замалювати фасад. Бо вона казала, що "не треба нам цього мальовидла", - розповів Олег Граужис. - Губернатор Черкаської області спочатку подивився і сказав: "Ні, ми не будемо робити, як вона каже. А вже за тиждень повідомив: "Все, ми не обговорюємо це питання, робитиме Скорик".

Оновлений музей може завалитись

Реставратори зазначали, що пані Скорик було призначено архітектором експозиції без відкритого конкурсу, а лише рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму.

Хоча офіційно Лариса Скорик має займатись лише експозицією, вона керує заразом і реставраційними роботами в музеї. Реконструкція має закінчитись за місяць, тому зараз в музеї стаханівськими темпами вкладають гранітну підлогу, білять фасади та закупляють скло для вітрин.

Олег Граужис розповів, що подивитись на реставраційні роботи приїздив і онук Василя Кричевського, який є власником авторських прав на будівлю свого діда.

"Василь Лінде-Кричевський сказав: "Проект хороший, але не для цієї будівлі". А Скорик тепер бігає і кричить: "Онук сказав, що проект хороший". Але вона не каже, що не для цієї будівлі! Він потім заходив до нас і відверто сказав: "Я обов'язково звернуся через діаспору до президента через порушення авторських прав. Так же не робиться".

Цікаво, що окремі новації з проекту Лариси Скорик можуть призвести до обвалу всієї споруди. В "УкрНДІпроектреставрації" редакцію "Української правди" запевнили, що нове розміщення дверей у будівлі не відповідає правилам протипожежної безпеки. Окрім того, разом із підлогою необхідно замінити всі перекриття, адже дерев'яні балки другого поверху не витримають граніт, який планують покласти на підлогу.

"Ніякої реставрації не було"

Автор нового планування Лариса Скорик вважає, що насправді реставрації не було проведено, бо виконавці розкрадали бюджетні кошти.

"Куди пішли 66,5 мільйонів гривень? Тільки дах перекрили - і все. І в підвалі вишкребли кілька нових приміщень, і частково на мансарді щось робили. До квітня це були напівруїни", - розповіла про дії попередників пані Скорик.

Також вона зазначила, що реставраційний інститут добудував башту та зробив ліфт, якого там початково не було. Самі проектувальники виправдовують це потребами інвалідів, яким важко буде піднятись сходами на другий поверх музею.

Втім, нове керівництво теж отримало істотне фінансування для завершення проекту. На початку липня для завершення ремонту було виділено майже 20 мільйонів гривень. Ще 20 мільйонів мають піти на укріплення схилів гори та на експозицію. Пані Скорик переконує, що для виставкових робіт їй ще "не було виділено ні копійки".

У розмові з "Українською правдою" Лариса Скорик зазначила, що новий план реставрації - це не її забаганки, але й певною мірою встановлення історичної справедливості.

"Кричевський працював у стилі українського архітектурного модерну, але змушений був зводити цей будинок в стилістиці римсько-грецького класицизму. Будівля музею не має нічого спільного ні з його попередніми спорудами, ні з українським модерном. І він мав поєднати непоєднуване та в греко-римську будівлю внести ці декорування. Це була єдина творча невдача Кричевського", - безапеляційно заявила вона.

Тому зараз, на її думку, настав час, щоб оформити будинок в одному стилі.

Однак запропонований Ларисою Скорик підхід все далі відходить від модернових традицій Кричевського.

Варто зауважити, що якраз розписи на стінах були елементом, властивим для видатного українського архітектора. Наприклад, будинок полтавського земства є класичним прикладом "модерну від Кричевського". Оздоблення стін стилістично подібне до того, яке намагались відновити в Шевченківському заповіднику. Окрім того, якраз еклектизм та декоративізм є основними рисами в модерновій архітектурі.

Інтер'єр полтавського земства

Недоцільність укладання паркету в музеї Лариса Скорик пояснила великою кількістю майбутніх відвідувачів та тим, що граніт - більш сучасний матеріал, ніж дерево.

"Для того, щоб експозиція була достойною, то має бути не провінція. Зайдіть в будь-який музей, експозиція якого твориться в третьому тисячолітті в Європі! Ми ж кажемо, що йдемо до Європи. То не треба тягнути провінцію туди", - наголосила вона. "Провінція" в даному випадку - це паркетне покриття.

Своїми словами пані Скорик ставить під сумнів цілу низку європейських музеїв. Як не дивно, але в Луврі та музеї Родена є паркет, і куратори виставок не прагнуть замінити його на більш сучасний чи зручний матеріал.

Музей Клода Моне

У музеї Родена

Так само паркетом вкрита підлога в музеї Клода Моне в Парижі. Більше того, минулого року в Брюсселі відкрили абсолютно новий музей Рене Магріта. Підлога в ньому - теж паркетна, що, за словами Лариси Скорик, є ознакою "провінційності".

Зал у Луврі. Фото з сайту arhinovosti.ru

Наразі обидві сторони конфлікту вважають, що лише їх проект буде вдалим, а ідеї конкурентів осоромлять Україну.

І реставратори, і Лариса Скорик чекають на розслідування Контрольно-ревізійного управління чи прокуратури, яке має довести, що їх супротивники нераціонально використали кошти. Втім, за даними газети "Сільські вісті", наприкінці грудня 2009 року генеральний прокурор Олександр Медведько розповідав, що порушень немає.

Наполягти на відміні "євроремонтного" проекту може власник авторських прав, онук Василя Кричевського. Тоді реставраторам доведеться повернутись до початкового проекту, який через зміну керівництва вони навіть не встигли законсервувати.

У будь-якому разі, на День Незалежності музей урочисто відкриється з оформленням "від Лариси Скорик".