Загиблі Герої Майдану

Прізвища перших загиблих героїв Майдану знають всі, їм присвячували пісні і вірші, їхні розповіді на камери знаходили і публікували. Так і має бути з людьми, які загинули у сутичках від куль снайперів та спецпризначенців.

Зараз кількість загиблих сягає більше сотні, відомості є не про кожного з них.

"Українська правда. Життя" хоче виправити цю помилку – тих, хто загинув, захищаючи своє право на вільне життя, треба знати.

Ми публікуємо тут інформацію про загиблих, яку вдалося знайти і просимо вас, наші любі читачі, ділитися розповідями, фото та даними.

Аратунян Георгій з Рівного, приблизно 50 років Менше року тому його дружина Наталія померла від епілептичного нападу, перебуваючи дома наодинці із 1-річною донькою. В той час Георгій був на заробітках за кордоном. Зараз 2-річна донька Ашхен залишилася повною сиротою під опікою сестри Ані (донька від першого шлюбу дружини). Сім"я жила дуже бідно. Гергій планував виїхати на батьківщину у Батумі до родини, після того, як встановить пам"ятник покійній дружині на її роковини.

Аратунян Георгій. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві.

Байдовський Сергій, 23 роки, працівник магістральних нафтопроводів "Дружба". Загинув від вогнепального поранення в легеню 20 лютого 2014 року.

Жив у Луцьку, любив своє місто, понад усе любив рідну Україну. Одна із останніх цитат на його сторінці "ВКонтакті" слова Левка Лук'яненка: "Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе..." Загинув від вогнепального поранення на Майдані у Києві 20 лютого.

Байдовський Сергій

Бльок Іван (або Тур - по прізвищу дружини), 40 років. Жив у місті Городок Львівської області. Приватний підприємець. 20 лютого 2014 року на Інститутській загинув від кулі снайпера. Без батька залишилися донечка і маленький син.

Бльок Іван

Брезденюк Валерій, 50 років, м. Жмеринка, український підприємець, художник у техніці ебру (малюнки на воді). Вбитий пострілом у спину 18 лютого 2014 року

Валерій Брезденюк

Володимир Бойків зі Львова, 59 років. 18 лютого з ним зник зв'язок. Повідомлялось, що він був у епіцентрі подій. У понеділок 24 лютого від зазнаних травм у центрі Києва помер.

Бондарчук Сергій, 52 роки, Старокостянтинів Хмельницької області. читель фізики, голова Старокостянтинівського міської організації (Хмельницька обл) ВО "Свобода". 20 лютого 2014 року загинув у Києві внаслідок вогнепального поранення, завданого снайпером

Бондарєв Сергій, 32 роки з Краматорська. Програміст. Загинув 18 лютого від 4-х кульових поранень під час перших атак на Майдан. Дружина Світлани на восьмому місяці вагітності.

Сергій Бондарєв

Братушко Олексій, 1971 року народження, м. Суми. Загинув на Майдані 20 лютого.

Вайда Богдан, 58 років. Неодружений. Останнім часом проживав разом з мамою у с. Летня Дрогобицького району. На київський Майдан поїхав 19 лютого. Вже зранку наступного дня, приїхавши до Києва, зателефонував сестрі: "Люба, тут справжня війна! Стріляють...", – після цього розмова обірвалася. Того ж дня по обіді у приймальні Летнянської сільради пролунав телефонний дзвінок. Повідомили про смерть Богдана, який загинув від кулі снайпера-вбивці.

Васильцов Віталій, 1977 року народження. Уродженець с. Гаврілівці, Хмельницької області, що мешкав у с. Жорнівка Києво-Святошинського р-ну Київській області. Був застрелений на вулиці Великій Житомирській. Мав двох дітей.

Варениця Роман, 35 років. З Яворівського району Львівської області. 20 лютого застрелений на вул. Великій Житомирській. Мав дружину та двох дітей.

Варениця Роман

Веремій В'ячеслав, журналіст газети "Вести", 32 роки. Тітушки вистрелили чоловіку в груди. Він помер в лікарні вранці 19 лютого 2014 року через втрату крові від кульового поранення. Без батька залишився 4-місячний син В'ячеслава.

Войтович Назар, 17 років. Студент-третьокурсник кооперативного коледжу в Тернополі. Загинув 20 лютого 2014 року. Назар народився і виріс у селі Травневе Збаразького району. Він був єдиним сином люблячих батьків. Змалку зростав позитивним, умів дружити, не зраджував своїм словам та вчинкам. Серед кола його захоплень почесне місце займала історія.

Особливо ж його притягувала козацька доба. Назар мріяв стати сміливим, рішучим та справжнім козаком. Після закінчення школи він вступив на факультет дизайну кооперативного коледжу в Тернополі. Був сумлінним та старанним учнем.

За розповіддю викладача живопису і рисунку Тетяни Панченко, на його малюнках незмінно була деталь української символіки — калина, тризуб, козаки. Хлопець ніколи не пропускав занять без поважних причин. А 20-го лютого чомусь не відвідав заняття. Виявилось, що напередодні увечері він зібрав речі для троюрідного брата і друзів на Майдані та поніс усе до автобуса, що вирушав на Київ. Насправді ж, йому самому нетерпілось стати учасником справжнього революційного Майдану в Києві.

Задля цього він заздалегідь підготував власну каску, таємно від рідних поїхав у столицю. На Майдані провів всього дві години. Застрелили Назара із вогнепальної зброї. У червні хлопцеві мало виповнитись 18 років.

Назар Войтович

Голоднюк Устим, 20 років, місто Збараж, Тернопільська область. Волонтер Демократичного Альянсу. Помер 20 лютого у готелі "Україна" внаслідок вогнепального поранення в голову.

Устим Голоднюк

Городнюк Іван, м. Березне, Рівненська область Помер через хворобу, яку отримав на Майдані (19 лютого Іван повернувся додому з Майдану, адже під час останнього штурму "беркутівцями" його облили водою з водометів і побили. Звернувся до лікарів, почав лікуватися, але вночі серце молодого чоловіка не витримало і зупинилося.

Гриневич Едуард, 1984 рік народження, Волинь. Убитий 18 лютого пострілом у скроню на Грушевського.

Гриневич Едуард

Гурик Роман. 19 років. Студент Прикарпатського університету, факультету психології. З Івано-Франківська. 19 лютого 2014 року Романа застрелив снайпер близько 12:15. Чітко у висок.

Гурик Роман

Дідич Сергій, 44 роки. Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО Свобода. Загинув 18 лютого 2014 року.

Сергій Дідич

Дворянець Антоніна, 62-річна мешканка Броварів. 18 лютого її тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро "Хрещатик".

Дигдалович Андрій, 40 років. Родом з села Сокільники (Львівська область). Вбитий 20 лютого 2014 р. від пострілу снайпера. Андрій був будівельником. Провів на Майдані три місяці. Був травмований в око на Грушевського, але їхати на лікування відмовлявся. Поїхав лише за наказом сотника, але швидко повернувся. Вранці 20-го лютого дзвонив родичу і другу, якому з хвилюванням переказував: приїхало багато молодих хлопців на підмогу, але вони геть молоді і недосвідчені. Якщо почнеться щось - їх перестріляють. Саме витягуючи з лінії фронту раненого снайперською кулею, Андрій отримав смертельне поранення. Куля пробила бронижелет наскрізь.

Дзявульський Микола з Шепетівки, 56 років. Вчитель географії та біології, член ВО Свобода. Застрелений на Інститутській 20 лютого снайпером. Брав активну участь у громасько-політичному житті міста: обирався депутатом міської ради 1994-1998 років, очолював Спілку підприємців Шепетівщини 2002-2005 років, довгий час працював на викладацькій роботі вчителем георграфії шепетівської школи-ліцею, останній час був помічником народного депутата від ВО "Свобода" Ігоря Сабія.

Земляки говорять, що усі зусилля Миколи Дзявульського були спрямовані на патріотичне виховання молоді, він переконував, що в цей нелегкий час неможливо стотяти осторонь будь-яких подій, необхідно бути свідомим українцем, будівничим своєї держави.

Микола Дзявульський

Дмитрів Ігор, 30 років, з с.Копанки Калушського р-ну Івано-Франківської області. Загинув 20 лютого 2014 року. Впродовж кількох годин його безнадійно розшукували, а близько 17:00 із 17-ї лікарні м. Києва надійшла інформація про те, що Ігор Дмитрів помер.

Ігор Дмитрів

Жаловага Анатолій з м.Дубляни Львiвськоi обл., 33 роки. Застрелений 20 лютого.

Анатолій Жаловага

Жеребний Володимир, 1985 року народження. Походить з Рудок, Львівської області. Працівник Вишнянського аграрного коледжу, представник тамтешньої міськради. Загинув 20 лютого 2014 року від снайперської кулі.

Захаров Володимир, 57 років. ІТ-спеціаліст. Загинув під час пожежі в офісі Партії регіонів на Липській. За одними даними, чоловік задихнувся від димових шашок після того, як його побили бітами, обрізками труб і ногами. За іншими даними, застрелений вистрілом в голову.

Зайко Яків, 73 роки, Житомир. Народний депутат України 1 (12) скликання, головний редактор журналу "Голос громадянина". 18 лютого 2014 року помер від інфаркту, втікаючи від "Беркуту" на вул. Інститутській.

Зайко Яків

Влад Зубенко, 22 роки, Харків Загинув у лікарні 28 лютого, не впоравшись з наслідками вогнепального поранення у живіт, що отримав 20 лютого на Майдані. Куля автомату Калашникова пробила бронежилет і серйозно пошкодила внутрішні органи.

Влад Зубенко

Капінос Олександр, 29 років, активіст ВО "Свобода", село Дунаїв, Тернопільська область. У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти "мовного закону". Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер.

Олександр Капінос

Кемський Сергій, 1980 року народження. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (КНУ), спеціальність "політологія". Юнак представляв Інститут політичних та економічних ризиків і перспектив, писав статті. для "Української правди", займався перекладами з англійської, став засновником та адміністратором ресурсу "Кооперативний рух". А іще був напрочуд правдивою людиною, недарма ж поставав проти системи хабарництва.

Сергій мріяв про той час, коли люди перестануть давати і брати хабарі. Любив ходити в гори, мріяв пройти незабаром Карпати і Кримські вершини. Романтик, ідеаліст, справжній бойовий товариш. На Майдані був від початку, щоправда із перервами. Коли ж загострилася обстановка, 17 лютого приїхав знову. Рятував поранених, виносив із поля бою побратимів.

Сам наголошував при цьому, що зброя в його руках - неприпустима річ. Він не хотів воювати, але прагнув змінити на краще рідну країну. 20 лютого Києві його пострілом у шию убив снайпер, коли він вийшов на вулицю Інститутську розвідати обстановку.

Сергій Кемський

Кіпіані Давид, 1980 рік народження, Грузія. Його тіло знайшли поряд з барикадою біля ЦУМа з двома кульовими пораненнями. Помер у "швидкій". Працював маляром, потім у фірмі, яка встановлювала електричне обладнання. З перших днів Євромайдану був на площі, навіть покинув для цього роботу. Був одним з активістів так званої Грузинської сотні та прихильником партії Міхеіла Саакашвілі "Єдиний національний рух" і неурядової організації "Вільна зона".

Дато Кіпіані. Фото з Facebook Вахтанга Кіпінаі

Корчак Андрій, Стрій, Львівська область. На Майдані був із листопада, завжди стояв на передових. Напередодні загибелі телефонував до брата Юрія та говорив, що має нехороше відчуття. Потім вдруге повідомив, що по Інститутській наступає Беркут, а за дві години зателефонував медбрат і сказав, що в Андрія розбита голова, схоже на черепно-мозгову травму, і його не можуть реанімувати. Помер Андрій у столичній лікарні N17. Походив він із сім'ї колишніх репресованих.

Був неодружений. Дев'ять років тому поховав батька, жив з 81-річною матір'ю. Працював на місцевих будівництвах, післ звільнення з роботи їздив на заробітки до Чехії.

Костенко Ігор, 22 роки, студент-географ, з м. Львова. Загинув 20 лютого 2014 року.

Ігор Костенко

Кіщук Володимир, 1956 року народження. Димер, Київська область. Прибув до Києва 18 лютого о 8:00 і до 14:00 з ним був зв'язок. Приблизно в 19:00 його ім'я вже назвали серед загиблих у сутичках між мітигарями та силовиками. У нього була проломлена голова в районі потилиці.

Тіло виявили у Будинку офіцерів. У активіста залишилися троє дітей, наймолодшому з них - 11 років, та два маленьких онука.

Кіщук Володимир

Котляр Євген, 33 роки, з Харкова. Як написав на Facebook Володимир Чистилін, його знають у "Зеленому Фронті" по подіях у парку Горького. Був вбитий 20 лютого.

Євген Котляр

Корнєєв Анатолій, 1961 року народження. Військовий, сільський голова села Руда Кам"янець-Подільського району. Помер від снайперського пострілу в серце.

Коцюба Віталій зі Львова, 31 рік. Народився в селі Вороблячин Яворівського району Львівської області. Загинув 20 лютого 2014 року від вогнепального поранення. Залишив молоду дружину та двох діток.

Віталій Коцюба

Кульчицький Володимир з Києва, 1949 р.н. Куля пройшла на виліт в серце, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт.

Дмитро Максимов, 19 років. Загинув 18 лютого 2014. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії. Вибухом гранати йому відірвало руку. Загинув хлопець від втрати крові у Будинку Профсоюзів.

Мовчан Андрій, 34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член Демократичного Альянсу. Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року

Андрій Мовчан

Мойсей Василь. 21 рік, Активіст Ківерцівської міської організації ВО "Свобода" Волинської області. Загинув 20 лютого 2014 року

Василь Мойсей

Наумов Володимир, Народивсь в с. Шевченки Добропільського району в день народження Шевченка. Любив Шевченка. Знав Кобзар напам'ять. В селі залишилась 85-річна мама, дружина та трьоє дітей. За позовом серця поїхав на своїй машині на Майдан. В результаті був викрадений і задушений. Знайдений метрвим на Трухановім острові.

Похований тихо без участі євромайданівців, керівництва Родінського та ЖЕКу, де працював водієм.

Опанасюк Валерій, Рівне. 1971 року народження. Загинув 20 лютого від снайперської кулі, залишивши дружину вдовою, а чотирьох дітей - сиротами. Найменшій дитині - сину - два роки, найстаршій доньці - 12.

Опанасюк Валерій

Пантелеєв Іван (прізвисько Креман), Краматорськ, 1981 р.н..Помер 20 лютого на Інститутській від кульового поранення у серце.

Пагор Дмитро, Хмельницький, 21 рік. Загинув від кулі в голову біля стін СБУ у Хмельницькому близько восьмої години вечора 19 лютого 2014 року.

Павлюк Володимир, біля 40 років, Коломия.

Паньків Микола, 39 років, с.Лапаївка Львівської області.

Паращук Юрій м. Тальне, Черкаська обл, 1966 р.н. В одних списках загиблих значиться, що він був жителем м. Тальне, Черкаська обл. В інших - Харкова. Член ВО "Свобода". Отримав кульове поранення у потилицю під час відступу силовиків з барикад на вулиці Інституцькій 20 лютого 2014 року.

Пасхалін Юрій з Черкаської області, 1984 р.н. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві від 3-х вогнепальних поранень в спину і пневматичного поранення.

Плеханов Олександр, 22 роки. Загинув 18 лютого.

Полянський Леонід, 38 років. Загинув на Майдані. Рідні розповідають, що він був життєрадісним чоловіком і не міг стояти осторонь беззаконня, що відбувається в Україні - тому і ходив на Майдан. У нього залишились діти від двох шлюбів. В останні роки жив і працював у Києві, але похорон буде відбуватись у Жмеринці, звідки родом.

Прохорський Василій, 33 роки. 18 лютого був на Майдані і з того моменту не виходив на зв'язок, був у списку зниклих.

Із ФБ: "18.02.14 после работы в 17 час. поехал на Майдан. В 19 час. уже на связь не выходил. Ночевать не пришел. На работу утром не вышел. Друзьями найдены около Михайловского собора его куртка и телефон. Сегодня ходили на опознание - выбиты зубы, весь синий..."

Тіло упізнали 22 лютого 2014 року.

Василій Прохорський

Саєнко Андрій з Фастова (Київська область), 1962 р.н.

Андрій Саенко

Андрій Саенко

Сердюк Ігор, 40 років. З Кременчука, Полтавська область. Чоловікові вистрелили з обрізу в обличчя. "Він будував барикаду, носив мішки. Під час цього на нього та інших активістів напали тітушки та "беркутівці". Зразу була сутичка, потім хтось вистрелив Ігорю в упор в обличчя, — розповів Сергій Полюхович, заступник голови кременчуцького "Майдану"

Ігор Сердюк

Смолинський Віталій Уманський район, с. Фурманівка. Загинув 20 лютого.

Сольчаник Богдан, 29 років. Історик, викладач. Працював на кафедрі нової та новітньої історії України УКУ. Закінчив бакалавріат з історії, магістерку з соціології (обидві здобуті у Львівському національному університеті імені Івана Франка), незакінчений докторат у Варшаві. Проводив конференціі та літні школи в Україні та закордоном.

Сольчаник Богдан

Тарасюк Іван, 1993 року народження, Волинська область. 20 лютого 2014 року загинув на Майдані від вогнепального поранення.

Іван Тарасюк

Ткачук Ігор, 1975 року народження. Мешканець Великої Кам'янки Коломийського району Івано-Франківської області. Загинув від пострілу снайпера 20 лютого 2014 року. Осиротіли троє діток - 17 років, 11 та кілька місяців.

Ігор Ткачук

Точин Роман, 44 роки, м. Ходорів Львівської області. Він був командиром денної варти на КПП Перша барикада "Львівська брама" - під мостом на початку вул. Інституської. Загинув 20 лютого 2014 року від кулі снайпера. Залишилась дружина і двоє доньок.

Точин Роман

Ушневич Олег, Дрогобич 1982 р.н. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу.Народився в Дрогобичі в сім’ї працівників ВАТ НПК "Галичина" Михайла та Євгенії Ушневич. Багатьом працівникам нафтопереробного активіст запам’ятався під час похорону його матері у 1985 році: Євгенія Ушневич померла під час пологів, народивши Олегові брата. Тоді трирічний Олег, не усвідомлюючи, що сталося, ніжно та беззахисно тулився до своєї бабці. На Майдані в Києві Олег Ушневич був з першого дня. Його добре знають на Сколівщині, де після закінчення вишу вчителював. В останні роки виїжджав на заробітки за кордон.

Олег Ушневич

Олег Ушневич

Черненко Андрій, 35 років. Народився у селі Слободо-Петрівка, Гребінківського району, Полтавської області, дитячі та юнацькі роки прожив у м.Черкаси, де досі мешкають його батьки і брати. З 2002 року проживав у м.Київ. За освітою інженер-технолог, отримав ступінь магістра Національного транспортного університету. Працював автоелектриком на станції технічного обслуговування у м.Київ. У 2008-2012 рр. разом з дружиною працював у Посольстві України в Нідерландах. Загинув 18 лютого 2014 р. на Майдані від кулі снайпера. Був доставлений з Будинку профспілок до 17-ї лікарні із проникаючим вогнепальним пораненням грудної клітини. Проте лікарям не вдалося врятувати його життя. Похований у селі Слободо-Петрівка. Залишилися дружина та 7-місячна донька Яна.

Чміленко Віктор 1961 р.н. з Кіровоградської області. Фермер, застрелений снайпером.

Віктор Чміленко

Храпаченко Олександр, 27 років, театральний режисер, м.Рівне. Загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014 року

Олександр Храпаченко

Хурція Зураб з Грузії, 54 роки. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро "Хрещатик".

Проживав у Кіровограді. Помер від серцевого нападу.

Чаплінський Володимир, Обухів. Його дружина працює в дитячому садку, у сім'ї - 2 дітей. Син та мала донька.

Володимир Чаплінський

Володимир Чаплинський

Царьок Олександр, 1959 року народження. Родом із села Калінін, Васильківський район Київської області. Загинув біля Жовтневого палацу. Йшов у першій шерензі разом з активістами Майдану відтісняючи Беркут від барикад. Куля випущена снайпером вбила героя, потрапивши в шию.

Царьок Олександр

Цепун Андрій, 35 років. Київська область, Васильківський район, село Кожухівка. Мав дружину та 8-річного сина. Андрій був у команді активістів, які ввечері 20 лютого блокували в'їзд до столиці з Гостомельській траси. В районі опівночі втомлений пішов один додому. За декілька годин дружина підняла тривогу, але дзвінки в лікарні та морги результатів не дали. Пізніше жінці подзвонили з моргу лікарні швидкої допомоги і повідомили, що тіло було виявлено на вулиці Верболозна зі слідами побиття і смертельної черепно-мозковою травмою.

Шаповал Сергій 1969 р.н. з Києва. Знайшли померлим в Будинку офіцерів

Сергій Шаповал

Щвець Віктор, 8 жовтня 1957 р.н., с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області.

18 лютого був на Майдані незалежності, востаннє виходив на зв'язок о 23:00. А о 04:00 ранку 19 лютого телефоном повідомили дружині, що її чоловік помер (у моргу смерть зафіксували як приблизно перша з чимось ночі).

Зі слів його дружини: Його розстріляв співробітник Беркуту (три постріли: два в груди і один в шию ) на вулиці Грушевського в ніч з 18 а 19 лютого. Пострілом впритул з помпової рушниці 12 калібру (на жаль, його друга, який все бачив і відвозив тіло родичам, на наступний день теж убили).

Також друзі покійного повідомляють, що після поранення він потрапив до рук працівників МВС, які його возили спочатку для зняття відбитків пальців, а потім передали в швидку, де він помер дорогою до лікарні від втрати крові.

Поховали 22 лютого. Залишилися дружина, дочка і онука, був єдиним годувальником сім'ї.

Швець Віктор

Шилінг Йосип, 61 рік, з Дрогобича (Львівська область). Разом з дружиною Анною народили та виховали 2 дочок, які подарували дідусеві та бабці чотирьох внучок. За професією – будівельник. Останні роки часто їздив на заробітки до Італії. Дружина Анна працює в Італії.

На київський Майдан їздив кілька разів, затримувався там надовго. Хотів жити у вільній, заможній країні – аби внуки не шукали щастя по закордонах. Загинув 20 лютого від пострілу в голову біля Жовтневого палацу.

Шимко Максим. 33 роки, м. Вінниця. Загинув 20 лютого 2014 року. Останній запис, який чоловік залишив на своїй стоірнці у "ВКонтакте" 18 лютого - "За Україну!!!!!!!!!!!!! Всі хто може їдьте в Київ !!!"

Максим Шимко

Щербанюк Олександр, Чернівці, 46 років. уучасник всіх виборчих перегонів, керівник партійної первинки "Батьківщини".

Снайпер вцілив у нього просто біля чернівецького намету "Батьківщини", повідомляє прес-служба обласної організації партії ВО "Батьківщина". За даними "Буковинської правди" в Чернівцях Олександр Щербанюк працював приватним підприємцем, займався будівництвом, переважно виконував плиточні роботи. В нього залишилась дружина, хвора мама і двоє дітей - син, який навчається в 9-класі та 20-річна донька. Він був дуже активним політичним активістом. На Майдані був з самого початку з перервами.

Загиблі міліціонери

За данми МВС 18 лютого від вогнепальних поранень загинуло п'ятеро міліціонерів.

Власенко Дмитро, Крим. 1982 року народження. Старший лейтенант спецпідрозділу "Тигра". Загинув від вогнепального поранення біля 21-ої години.

Дмитро Власенко

Гончаров Віталій, Крим. 1989 р.н. командир роти полку спеціального призначення "Тигр" управління Кримського територіального командування внутрішніх військ, старший лейтенант. Пізно ввечері 18 лютого отримав важке поранення в шию.

Віталій Гончаров

Іваненко Олексій, Харків. 1977 р.н. прапорщик, музикант-концертмейстер оркестру управління Східного територіального командування внутрішніх військ. Близько 22 години 18 лютого отримав вогнепальне поранення несумісне з життям.

Олексій Іваненко

Теплюк Іван, Чернігів. 1993 р.н. Приблизно в той же час отримав поранення і солдат строкової служби, побратим Максима 21-річний Іван Теплюк з тієї ж військової частини. Незважаючи на докладені зусилля лікарів, юнак помер від важкого вогнепального поранення в голову.

Іван Теплюк

Третяк Максим, Чернігів. 1993 р.н. Близько 17-ої години солдат строкової служби Максим Третяк отримав важке вогнепальне поранення в область шиї. Медики боролися до останнього за життя хлопця, але безрезультатно. Від отриманих поранень Максим Третьяк помер у кареті "швидкої". Третьяк був родом з Чернігова, призваний до лав внутрішніх військ восени 2013 року. Службу юнак проходив у столичному міліцейському з'єднанні і разом зі своїми побратимами охороняв громадський порядок на вулицях столиці.

Максим Третяк

Окрім цього серед міліціонерів, за даними МВС, були й інші жертви:

Федюкін Андрій, Крим, 1972 р. н.

Савицький Петро, Київ. 1972 р.н.

Спічак Сергій, Бердянськ

Булітка Василь, Київ,1986 р. н.

Євтушок Володимир, Київ. 1971 р. н.

Цвігун Сергій, Запоріжжя. 1990 р.н.

За інформацією Євромайдан СОС, Вікіпедії (Список загиблих учасників Євромайдану), Марії Семенченко, Марії Морозенко, mvs.gov.ua та 062.com.