Чому не працював? Як батька в декреті і професора біології заледве взяли на роботу

Важко повірити, але колеги не зрозуміли професора біології Роджера Джонсона, коли той вирішив посидіти кілька років з дітьми вдома.

Історію родини розповіла виданню Harvard Business Review його дружина, інвестор, засновниця успішної консалтингової компанії та письменниця Вітні Джонсон.

Десять років тому її чоловік Роджер мав наукову ступінь з молекулярної біології колумбійського університету, публікував наукові роботи у журналі Nature та розпочинав багатообіцяючу кар'єру професора в медичній школі Університету Массачусетса.

Тоді пара вже мала двох дітей: чотирьох та восьми років. Вітні саме багато подорожувала у справах, тому родина вирішила, що дітям потрібно більше батьківської уваги. З цією проблемою, каже жінка, стикається багато подружніх пар, де і чоловік і жінка намагаються побудувати кар'єру.

"Мій чоловік поставив свою роботу на паузу, щоб стати батьком у декреті. Наші діти надзвичайно виграли від цього — і я, звісно, також. Мій чоловік, стомлений від жонглювання своєю роботою та дітьми під час моїх частих бізнес-подорожей, вирішив поставити на перше місце родину.

Це не сприяло його кар'єрі", — розповідає Вітні.

Сім років потому, коли діти пішли до середньої та старшої школи, науковець схотів повернутись до роботи. Однак родина зі здивуванням зрозуміла, що зробити це не так просто.

"Для жінок перезапуск кар'єри після декрету проходить важко, але він біль-менш реальний. Відпустку жінки заради родини можна пояснити — їх відсутність у діловому житті прийнятна, хоча досі й не бажана. Але для чоловіків ефективного повернення майже немає", — переконалася на досвіді свого чоловіка письменниця.

Як з'ясувалася, люди схильні думати: щось, напевне, не так із чоловіком, який облишив свою кар'єру і ростив дітей.

Колеги і знайомі розпитували Роджера, чи не приховує він чогось.

Насправді, у перший рік колеги Роджера не йняли віри: він справді покинув роботу, щоб бути вдома? Чи просто шукає нову? Пропозиції роботи з'являлися нізвідки, але чоловік раз ра разом відмовлявся від них.

Настав час науковцеві повертатися до роботи. Він думав, що його кандидатура досі є затребуваною на ринку праці. Проте його супер-навички та знання не зацікавили жодного роботодавця. Надходили лише пропозиції попрацювати волонтером.

"Це бентежило і пригнічувало. Наукове товариство виявилося зовсім недружнім до кар'єрних перерв. Чоловік мало не здався, думаючи, що його науковий шлях завершено", — згадує Вітні.

Минулого року, коли старша донька пари випустилася зі школи, Роджерові вдалося знайти роботу — але позиція, яку йому запропонували, була вдвічі нижчою за ту, на якій він працював раніше. Науковцеві довірили викладати біологію, хімію та біохімію в університеті Південної Вірджинії.

[L]

Щоб працювати тут, родині довелося переїхати з Массачусетса, де вони прожили 15 років.

"Якщо б мій чоловік не йшов з роботи тоді, нині він був би керівником досліджень. Але тепер він викладає у цьому маленькому університеті і допомагає закладу розвивати підприємницьку діяльність. Він любить свій клас, де є потенціал для особистого і кар'єрного розвитку. Але у академічному світі викладання вважається кроком назад. Для мого чоловіка воно виявилося кроком уперед".

Жінка радіє, що нині технології можуть дозволити їй працювати будь-де, тому родина мала змогу переїхати заради нової роботи Роджера. Вона каже, що є кілька речей, які вони з чоловіком зрозуміли за час свого партнерського батьківства.

Перша — є сфери, в яких рішення про декрет може бути катастрофічним. До цього переліку входить наука, яка дуже стрімко розвивається. Тож, вирішуючи, хто з батьків піде у декрет, варто зважувати і професію обох, і одразу складати план повернення на роботу та намагатись не лишитись на платформі, коли потяг пішов.

Друга — мережа професійних зв'язків серед чоловіків сильніша, ніж серед жінок. Знайомі, друзі та колишні колеги чоловіка частіше обіймають керівні посади, тож можуть допомогти своєму знайомому повернутися на роботу. Випадки, коли жінка допомагає чи може допомогти іншій жінці більш рідскісні, переконана Вітні.

Третя — чоловіків у декреті мало, тому вони не можуть розвинути таке коло спілкування, яке вдається знайти жінкам. Це стосується розмов з іншими батьками на дитячих майданчиків, запрошень у гості, — тож чоловіки вдома мають набагато менше підтримки від таких самих батьків, як вони.

Четверта — щодо жінок у декреті кажуть: вони виконують найважчу та найважливішу роботу у світі. Тоді як чоловіків називають "некомпетентними блазнями, які не можуть зрозуміти, як змінити підгузник або правильно одягнути своїх дітей. Деякі з таких відгуків належать жінкам, деякі чоловікам, інші — журналістам".

П'ята — татусі, які врешті успішно повернулися до роботи, соромляться розповідати про свої декрети, так, ніби це була слабкодухість з їхнього боку. Через це нікому надихати решту батьків, які б могли і хотіли лишитись вдома з дітьми.