Три кризи в житті жінки: як винести з них користь?

Так метафорично називають психологи кризу, яка приходить у віці 30-33 років.

Саме в цей період жінка вперше задається запитанням: "А чого я взагалі досягла в житті?". Відбувається підрахунок перемог та поразок. Коли є відчуття, що "я проживаю не своє життя", можливе відчуття опустошення, втоми чи апатії.

Під час криз, які є підсумуванням тривалого періоду життя, корисним є виокремлення того, які цілі ви ставите перед собою зараз та якими ресурсами ви володієте.

Спробуйте порахувати не лише фінансові ресурси, але й зрозуміти, який емоційний стан переважав у вас останні місяці. Оскільки емоції – це теж ваш ресурс, як і знання, навички, особистісні риси, що допоможе вам почуватися краще.

Обрахунок попередніх років життя в категоріях "поразка-перемога" – заняття швидке, проте це не завжди дає очікувані відповіді.

Намагайтеся пригадати, які ситуації дотепер стали для вас ключовими. Чого вони вас навчили та як змінили? Які з ваших "поразок" привели до нових вершин?

Якщо ви незадоволені власними досягненнями, то приходить неминуча спроба порівняти. Як не порівнювати себе з іншими, коли знайома купила будинок, а однокласник – став керівником підрозділу компанії?

Щоб конструктивно вибрести з кризи, запитуйте себе: чи рухаюся в тому напрямку, в якому я хочу? Мої цілі на майбутнє відповідають цьому?

З цією кризою стикається жінка та її дитина, яка перетворюється в підлітка. Хоча в назві є слово "менструація" – криза може проявитися в жінок, які мають сина, а не лише доньку.

Жінка розуміє, що багато в її житті вже відбулося, тоді як донька чи син – лише розпочинають входити в дорослий світ.

Деколи з`являється ревність до віку та можливостей дитини, несвідоме бажання конкурувати з ними. В цій кризі дитина може сприйматися як хтось, кого можна переінакшити на свій лад. Або ж як хтось, ким жінка ніколи не дозволяла собі бути.

Коли донька малює волосся в зелений колір, то консервативна мама може заздрити такій свободі. Втім, оскільки заздрість до своєї дитини не є схвалена суспільством, то жінка створює ряд нових заборон для підлітка. Розпочинаються скандали, які часто не мають логічного підґрунтя.

Дуже помічним для вас може виявитися запитання: а що мене насправді дратує? Якою я була в свої 13, 16? Подумайте над тим, чи фактично дії підлітка створюють шкоду для нього чи інших, чи це спроба проявити індивідуальність та адекватно прожити підліткову кризу.

Ця криза розпочинається приблизно в 40 років. Вперше про неї заговорив канадський психолог Жак Елліот в 1965 році.

Початком кризи є настирливе запитання до себе: а чи прожила я своє життя так, як хотіла?

В цей час кар`єрний зріст вже відбувся, сім`ю створено або ні. Є чітке усвідомлення того, що більшу частину життя прожито і смерть вже не так далеко. З`являється відчуття, що "нічого вже не можна змінити, бо надто пізно".

Проте криза середнього віку – це трохи про те, як вскочити в останній вагон. Рішення все ще змінюють вашу реальність. Ви можете змінити те, що хотіли б. Для цього дозвольте собі посумувати, оплакати те, якою людиною ви не стали. Відчувати сум за нереалізованим – це нормально. Особливо – якщо воно було таким значимим для вас.

Після цього сконцентруйтеся на ваших потребах зараз та рішеннях для майбутнього. Наприклад, у 25 ви хотіли написати книгу, а зараз у вас інший життєвий досвід та вимагання до себе. Чи досі давня мрія має значення для вас? Якщо так, що потрібно для її реалізації? Чим ви готові поступитися, аби досягнути бажаного?

Те, що ми строгі до себе, вже є майже аксіомою. Втім, на цьому етапі важливо мати реалістичні очікування щодо себе самої. Це допоможе вам не провалитися в глибоке занепокоєння чи сум вже через якийсь час.