Коли на першому місці – дитина: пояснюємо реформу інтернатів в Україні

Влітку 2017 року в Україні розпочалась реформа зі складною назвою "деінституціалізація" (ДІ). Вона більш відома як реформа інтернатів для дітей.

Прикриваючись реформою, в деяких областях починають закривати школи-інтернати, перейменовувати заклади тощо.

"Українська правда. Життя" попросила Національний офіс ДІ-реформи пояснити, що відбувається зараз і про що саме реформа.

ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ РЕФОРМА?

Процес ДІ розпочався із затвердженням 9 серпня 2017 року урядом Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки і Плану реалізації її першого етапу.

Наразі триває перший етап реалізації стратегії.

Кожен регіон має оцінити свою мережу інтернатних закладів, з'ясувати, які діти до них потрапляють та чому, які є соціальні, освітні, реабілітаційні медичні послуги вже зараз у громадах.

Далі кожен регіон готує власний план реформування. Саме написанням регіональних планів зараз займаються ОДА.

Стратегія не каже, що влітку мають закрити чи перейменувати інтернати.

Вона каже, що мають підготувати план реформи на рівні області, який має визначити, що мають зробити міста й ОТГ для того, аби потреби в інтернатах не було.

Далі область спільно з органами місцевого самоврядування створює ці послуги і потреба в інтернатах зникає, вони стають школами-садками-центрами денного догляду-реабілітаційними центрами-тощо.

У що саме вони перетворяться, має визначити сама область, коли розумітиме (за результатами комплексної оцінки ситуації), що їй потрібно.

Якщо якась область вирішує зараз просто закрити інтернат, це не реформа ДІ. Оптимізація мережі, перейменування закладів – називайте ці процеси як завгодно, але не реформою ДІ.

Тому що логіка ДІ в тому, аби жодна дитина не постраждала, а мала родину чи умови життя, максимально наближені до сімейних. Щоб їй було краще, а не гірше.

Тобто якщо в якійсь області просто закривають інтернат, вказуючи на те, що зараз йде така реформа, спитайте місцеву владу, які послуги вона створила для цих дітей і чи оцінила потреби кожного свого вихованця при прийнятті цього рішення. І чи відображено це в регіональному плані реформи.

НАВІЩО ВЗАГАЛІ ЧІПАТИ ІНТЕРНАТИ?

За останніми даними, 1,4% дітей в Україні перебувають в інтернатах. В одному закладі, як правило, живуть та виховують від 100 до 300 дітей.

17,2% дітей, які перебувають в інтернатах, мешкають більше як по 9 осіб у кімнаті.

В Австрії, Норвегії – 0,1% дітей в інтернатах, у Польщі, Болгарії, Румунії, Молдові – 0,5% дітей в інституціях. В одному закладі мешкає 6-12 дітей.

В різних областях України співвідношення дітей в інституціях різні. Якщо у Київській області лише 0,66% дітей живуть і виховують в інтернатних закладах, то в Житомирській – вже 1,1%, а в деяких областях цей показник перевищує 2%.

Ці дані свідчать: є інтернатні заклади – будуть у них діти.

При цьому, безліч досліджень свідчать про шкідливість інтернатів для психічного та інтелектуального розвитку дитини.

Особливо якщо йдеться про маленьких дітей (до 3 років) – інтернатні заклади наносять невиправну шкоду їхньому мозку.

Цивілізований світ визнав, що інтернати є місцями несвободи. Як будинки для літніх людей, в'язниці, СІЗО чи психіатричні лікарні, звідки людина не може вийти з власної волі.

ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА РЕФОРМУ?

Це складна реформа, адже інтернати знаходяться у віданні трьох міністерств.

Координатором ДІ уряд визначив Міністерство соціальної політики.

Загалом в Україні є понад 750 інтернатних закладів для дітей.

У системі міністерства охорони здоров'я 38 закладів, міністерства освіти і науки – 578 заклади та міністерства соціальної політики – 144 закладів.

У системі МОЗ живуть і виховують найменших діток, у системі Мінсоцполітики – діти з інвалідністю. Найбільше інтернатних закладів та дітей у них – у системі Міносвіти.

ЦИХ ПОСЛУГ ЗАРАЗ НЕ ІСНУЄ, НАВІТЬ ЇХ СТАНДАРТІВ НЕМА. ЗВІДКИ ВОНИ ВІЗЬМУТЬСЯ?

Насправді в містах і селах є хороші практики створення таких послуг.

Вони не обов'язково створені громадськими організаціями, є й державні та комунальні. Яскраві приклади – Львівський НРЦ "Левеня", Харківський обласний спеціалізований будинок дитини, центр "Добре вдома" та інші.

Наразі готують до другого читання закон "Про соціальні послуги". Вже затверджені понад 10 стандартів соціальних послуг.

Так само готують закон, який змінить чинне законодавство щодо ДІ, положення про реабілітаційний центр паліативної допомоги, раннє втручання, та ще багато інших нормативних актів, у тому числі вже діє положення про Інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ).

Більше про послуги читайте тут.

ІНТЕРНАТИ ЗАКРИЮТЬ, А ДІТИ ОПИНЯТЬСЯ НА ВУЛИЦІ, АБО З БАТЬКАМИ-АЛКОГОЛІКАМИ

Інтернати зараз ніхто не має закривати. Це ми вже пояснили вище.

У роботі з такими випадками умовний "План А" – допомогти сім'ї подолати залежність, влаштуватися на роботу і могти дбати про себе та свою дитину.

Якщо соцпрацівникам не вдасться допомогти таким батькам подолати залежність та знайти роботу, таку дитину влаштують у іншу родину. Це умовний "План Б".

Якщо і це неможливо – у малий груповий будиночок, в якому житиме до 10 дітей.

Яким може бути такий груповий будиночок – читайте тут та тут. Це вже умовний "План В".

Через байдужість батьків та брак кадрів соціальних працівників (які мають допомагати сім'ям у скруті), відсутність груп продовженого дня та харчування у школах та інших послуг, такі діти потрапляють до інтернатів.

Їх не можуть всиновити чи взяти під опіку (бо батьки не позбавлені батьківських прав), тому такі діти роками живуть в інституціях.

Так не має бути, адже основна мета реформи – щасливе дитинство дитини в родині.

Важливо, щоби через батьків-алкоголіків дитина не провела все дитинство в інституції.

ДІТИ, ЯКІ НЕ МОЖУТЬ САМОСТІЙНО ЇСТИ, РУХАТИСЯ І ВЧИТИСЯ У ЗВИЧАЙНІЙ ШКОЛІ. ЇХ НЕ ВСИНОВЛЯТЬ. ЇМ ПОТРІБЕН ДОГЛЯД, ЯКИЙ Є В СПЕЦІНТЕРНАТАХ

Це правда. Але діти з важкими обмеженнями теж мають право жити в максимально наближених до сім’ї умовах. Їм родинне тепло потрібне чи не найбільше.

Такі діти народжуються не лише в Україні, але їх не утримують в інтернатах подалі від очей всіх інших.

За кордоном готують фостерні сім’ї, які готові доглядати і виховувати навіть найважчих дітей. Така спеціалізація прийомних сімей чи ДБСТ буде й у нас.

Також для таких дітей існуватимуть малі групові будинки (МГБ), де будуть виховувати до 10 вихованців, які отримуватимуть необхідний догляд.

ЗНОВУ ВИРІШИЛИ ЗЕКОНОМИТИ НА ДІТЯХ: НА ІНТЕРНАТИ ВИДІЛЯЮТЬ БАГАТО КОШТІВ, ОТ ТЕПЕР ЇХ ХОЧУТЬ ОПТИМІЗУВАТИ?

Насправді, ДІ потребує додаткових коштів, тому що всі ці послуги спершу треба створити.

Якісні послуги не є дешевими. Витрати на утримання та опіку дітей, які зараз в інтернатних закладах, зростуть.

Однак від ДІ виграють найперше діти – вони будуть в сім'ях та отримуватимуть якісні послуги.

ЧОМУ ЗНОВУ ВЗЯЛИСЬ ЗА СИРІТ В ІНТЕРНАТАХ?

В інтернатах – не сироти. 92% дітей мають хоча б одного з батьків.

Понад 60% цих дітей бачать маму чи тата лише на вихідних/канікулах, або навіть рідше.

Діти страждають лише через те, що рідні батьки, місцева влада не хочуть про них дбати.

Суть ДІ – допомогти розвинути такі послуги, аби дитина могла повернутися до батьків.

ЩО БУДЕ З УСІМА СПІВРОБІТНИКАМИ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ? СЕРЕД НИХ Є ХОРОШІ СПЕЦІАЛІСТИ

Хороші спеціалісти будуть працевлаштовані: у соціальній та освітній сферах з'являться нові місця для колишніх працівників інтернатних закладів.

Крім того, громада зможе продавати свої соціальні послуги іншим, сусіднім громадам.

Розвиток послуг, які мають прийти на заміну інституцій, дуже потребує хороших спеціалістів.

Головною відмінністю в їх роботі має бути надання сімейно-орієнтованих послуг.

Крім того, спеціалісти зможуть підвищити свою компетентність.

Маріанна Онуфрик, Галина Титиш, для УП.Життя