Ми обрали найбільш м'який і повільний варіант реформи – міністр освіти

УП.Життя публікує третю частину розмови з міністром освіти Лілією Гриневич.

У першій частині розмови ми обговорили, наскільки школи готові до 1 вересня, чи можуть райвідділи освіти приходити і перевіряти школи, не допомагаючи їм, яка різниця у повноваженнях Міносвіти та місцевої влади та хто і коли захищатиме права вчителів та учнів.

У другій частині говоримо про контроль і розподіл шкільних грошей, та забезпечення навчальних закладів такими речами, як принтери, мило та туалетний папір.

В останній частині торкаємося змісту навчальних програм, пояснюємо, коли реформа торкнеться не лише першачків, і продовжуємо відповідати на найпоширеніші запитання вчителів.

ПРО НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ

– Навчальні програми зазвичай зводяться до контрольних замірів, де діти мають напам’ять розказати уривок "Катерини" чи назвати дати народження/смерті письменників тощо. Чи є робоча група, яка працює над осучасненням 5-11 класів?

– Ці контрольні заміри – та частина освіти, яка не змінилася з радянських часів. Однак ми суттєво змінили програми для 5-9 класів під час оновлення цього року, а також запропонували нові програми для 10-х класів.

Та суттєві ціннісні зміни, з новими наголосами при вивченні матеріалу потребують зміни стандарту – це складна та грунтовна робота, як ми це змінили для початкової школи, де прийнято новий стандарт. Якщо говорити про читання, головним показником була швидкість читання.

Ми змінили акцент зі швидкості на розуміння, коли дитина вчиться працювати з текстом. Далі це буде віддзеркалюватися в наступному стандарті базової школи - для 5-9 класів.

Ми вже починаємо роботу над ним і у 2019 році плануємо представити. Але за ним будуть вчитися діти, які підуть в НУШ.

Дітям, які зараз вчаться, намагаємося дати це через вчителів, відкриваючи їм нові можливості і матеріали.

Минулого року для 5-9 класів ми запропонували ввести кілька змістових ліній. Наприклад, "громадянська освіта".

Для різних предметів і класів дали додаткові матеріали, які є в електронному вигляді в інтернеті. Проблема – чи всі вчителі ними користуються.

Нам також потрібно змінити акценти в ЗНО. У школі вчать те, що вимагають на іспитах. Але через незмінний стандарт і програми Український центр оцінювання якості освіти не має права перевіряти те, чого не вчать у школі.

Тому намагаємося поступово вводити зміни. Багато нарікань цьогоріч було щодо аудіювання з іноземної мови. Чому? Бо воно передбачене в школі, але його рідко практикують.

Частина вчителів не розвивають комунікативні навички, а працюють по-старому: граматика і читання. Як результат – діти не були готові до аудіювання.

Це теж небезпечний шлях. Рухатися потрібно повільно, виважено, але ми повинні просувати ці зміни.

Ми вже оновили програму з літератури і внесли туди сучасних українських письменників.

Для початкової школи зробили хрестоматію сучасної дитячої літератури, яка шокувала багатьох традиціоналістів. Як це так, що наші молоді письменники, які у дуже доступний спосіб описують сучасний світ – світ діджиталізації,  потрапили у навчальну програму.

Спочатку було несприйняття, а потім побачили, з яким інтересом діти це читають.

Діти мають читати і звичайні класичні тексти, це і краса мови, і багато різноманітних важливих ситуацій, на яких виховуються діти. Але не можна приховувати від школярів сучасний світ.

Це вже усвідомили багато успішних колективів у країні. І вони вже виправляють те, що поки не подолала в собі масова освіта.  

– Скільки в Україні вчителів, які намагаються щось сучасне робити?

– Як і в кожному суспільстві. Це 10% людей, які шукають щось нове, яким потрібно постійно розвиватися. Ще 10% не готові до будь-яких змін, вони все завжди будуть відштовхувати.

Найголовніша проблема у решті 80%: чи вони побачать реальні зміни і підуть в ту сторону.

Тому цьому присвячується масштабне підвищення кваліфікації, коли ми пропонуємо щось вчителям, ми їх підштовхуємо, стимулюємо.

Для першого класу НУШ ми підготували 22 тисячі педпрацівників.

Зараз загалом в шкільній освіті у нас працюють близько 450 тисяч вчителів. Хтось точно почне працювати по-новому, хтось ні. Завжди є частина людей, які дуже опираються змінам.

Ви можете помалювати стіни, вкласти шалені гроші в це, але якщо не зміняться методики, трансформації не відбудуться – навіть якщо діти будуть сидіти за найкращими партами.

Вважається, що в системі освіти реформи складні найперше тим, що дуже довготривалі. Ти не можеш побачити одразу результат.

Ми запускаємо перший клас за новим стандартом, з підготовленими вчителями. Але побачимо результати цього хоча б за 9-10 років, коли ці діти завершать 9-й клас.

– Якщо уявити, що вам не потрібно стільки часу, що б ви змінили в шкільній освіті одразу?

– Якби було багато ресурсів і не треба так багато часу, найперше я б суттєво підвищила зарплати вчителям, зробила б масштабне підвищення їх кваліфікації, дала б вибір тим, хто хоче прийти у цю професію, але раніше не міг через низьку оплату праці.

Змінила б зміст освіти і ми могли запроваджувати те, що суголосне передовим освітнім практикам.

Ми могли б починати не тільки перші класи робити, а одночасно п'ятий клас і запускати 3-річну старшу профільну школу (10-й клас – УП).

Тоді наша реформа йшла б значно швидшими темпами. Ми обрали найбільш м'який і повільний варіант – я це визнаю.

Можливо, колись ми прийдемо до стадії, коли Україна буде готова, матиме ресурси і прийняття суспільства, яке вимагатиме пришвидшити реформу – запровадити не тільки перший клас, але й старшу трирічну профільну школу і нову базову школу.

– Питання виключно в ресурсах?

– Так. Це питання ресурсів людських і матеріальних.

– Тобто нинішніх учнів 2-11 класів реформа освіти не торкнеться? Це буде більш м'який варіант полегшення їхнього навчання, а реформа торкнеться нинішніх першачків і тих, хто прийдуть після них?

– Так. Але ми бачимо, що в школах зараз запроваджують активні форми навчання. Це стало важливою темою, ми робимо доступними всі наші дистанційні курси для всіх педагогів, і вчителі різного рівня починають це впроваджувати.

У системі загальної середньої освіти майже 4 млн учнів.

У школі залишилося багато незміненого – значно більше, ніж те, що змінилося. Саме тому ми залишаємося позаду.

Ми все ще спостерігаємо в школі, як і колись, традиційно, вчитель біля дошки, всі діти сидять, його слухають і, може, відповідають на запитання.

У нас часто борються, щоб клас був менший. Вчителю важче працювати, коли клас великий. До якоїсь міри так. Але інколи відстоюють дуже маленькі класи.

Ми почали дітей-старшокласників возити в опорні школи, де створюємо базу найкращих вчителів, де можна вчитися у значно більших класах.

Є багато противників цієї політики, хоча, навчаючись у дуже маленькому класі, діти сплачують поганою якістю своєї освіти.

Окрім того, що один вчитель читає кілька предметів, є інтерв'ю педагогів з інших країн. Вони говорять, що не можуть працювати у маленьких класах, бо їм не вистачає можливостей для роботи активними методами навчання, коли діти в групах роблять проекти, а потім обговорюють їх, захищають свою думку.

– Яка оптимальна кількість учнів у класах?

– В законі максимальна кількість дітей у класі – 30. Вважаю, що 25-28 дітей – той клас, з яким можна працювати.

У нас різна ситуація по Україні. Є великі міста, особливо у спальних районах, де навіть ця норма порушується і є класи по 40 дітей. А є маленькі школи з маленькими класами.

Якщо глянути на кількість дітей на одного вчителя, в Україні рівень низький – 8,5 учня.

У міжнародному порівняльному дослідженні PISA є цікавий висновок: усі успішні системи освіти, які мають найкращі навчальні досягнення учнів, коли ставлять перед собою питання, у що інвестувати – у зменшення розміру класу або у підвищення зарплати вчителям – завжди йдуть на користь підвищення оплати.

Неможливо і зменшувати розмір класу, і збільшувати зарплату вчителям. Маєте завжди балансувати.

Розмір класу завжди визначається бюджетними можливостями – чи ви можете заплатити за менші класи.

ЩО РОБИТИ З ЛІТНІМИ ПЕДАГОГАМИ

– Чи планує МОН обмежити термін перебування в школі літніх педагогів, щоб "дати дорогу молодим"?

– У проекті закону "Про загальну середню освіту", який ми маємо внести в парламент, ми пропонуємо положення про те, що всі працівники пенсійного віку, незалежно від того, вчитель це чи директор, переводяться на контрактну форму.

Це означає, що з ними щоразу перезаключатимуть контракт.

Є старші викладачі-пенсіонери, які в 70 активно працюють, а є такі, що вже не здатні працювати… Тоді вони відпрацювали контракт – і його далі можуть не продовжити.

– Як це буде працювати? Адже людина і у 80 може вважати себе активним сучасним працівником і не погоджуватись на непродовження контракту.

– Має бути все чітко прописано в контракті: як людина проводить навчальний процес, чи володіє сучасними методиками навчання, чи в неї хороша результативність роботи з учнями…

Якщо педагог може пропускати уроки, бути на заняттях бездіяльним, є прояви знущання над дітьми – є підстави розірвати контракт.

Тривалість контракту – на розсуд директора школи. Може бути на рік, а може на 5. Він бачить, як вчитель працює.

ПРО НАВАНТАЖЕННЯ ВЧИТЕЛЯ

– Зараз директор розподіляє навантаження вчителя і визначає, кому скільки годин дати. Чи існує система противаг, щоб директор не виділяв когось більше, а когось обділяв?

– Найперше це визначається тим, що мав вчитель до того. Не можна вчителю безпідставно зменшувати години, якщо ці години не зменшились в цілому. За навчальним планом може бути менша кількість годин.

Якщо обирають між двома вчителями, дивляться на їх рівень кваліфікації, можна включити об'єктивні показники.

Є вчителі, які працюють тільки в цій школі, а є вчителі-"погодинники", які працюють за сумісництвом в іншій школі, для них може бути менша кількість годин.

Є низка факторів. Якщо є злісне виживання вчителя, безпідставне скорочення годин, це уже ситуація, яку треба вирішувати через звернення у місцеве управління освіти, яке має розібратися.

– Чи планує міністерство з часом платити педагогам за години підготовки до уроків?

– Це було б дуже добре. Я мрію про високу оплату роботи вчителя.

Але при оплаті, про яку ви говорите, вчитель працює фіксований повний день у школі: приходить зранку і виходить ввечері.

Так працюють вчителі в інших країнах за такою системою роботи.

Педагог фіксований час перебуває у школі, готується до уроків, працює з дітьми індивідуально, дає їм якусь індивідуальну підтримку…

Він не має тієї свободи, яку зараз мають вчителі, коли можуть зранку прийти і потім піти, а ввечері підготуватись до наступного дня.

У нас система єдиної тарифної ставки, яка охоплює 18 годин уроків. Якщо буде фіксований 8-годинний робочий день, тоді ми знімаємо систему тарифної ставки і зникає певна гнучність вчителя.

Це завжди питання, бо з одного боку люди хочуть додаткової оплати, а з іншого боку не хочуть фіксований 8-годинний робочий день.

Це питання завжди ставлю профспілкам, коли обговорюємо нові підходи до оплати роботи вчителя.

Те, що нам минулого року вдалося підняти оплату вдвічі і зафіксувати підняття на два розряди, цього року знову збільшити оплату – важливо, але ще не достатньо.

ПРО СТОСИ ПИСАНИНИ

– Вчителі скаржаться на стоси писанини, які їм доводиться заповнювати: від журналів від руки до навчальних планів і звітів. Коли буде нормативна база для електронного документообігу?

Ми присвятили цьому багато часу, працювали з центральними органами влади, хотіли спростити порядок ведення шкільної документації.

Нам вдалося його трохи спростити. Ми незабаром опублікуємо його повністю.

Але ведення класних журналів ми не змогли зняти.

Є Державна архівна служба, яка за законом має зберігати класні журнали впродовж 70 років.

Адже потім, можливо, треба буде довести, що людина там навчалась чи отримала документ про освіту тощо.

Ми хотіли зробити так: якщо школа має електронний журнал, то може його вести, а потім видрукувати для архіву.

Але електронні журнали не мають сертифікату КСЗІ, який гарантує збереження персональних даних.

Електронні журнали, які є зараз у деяких школах, працюють без цього сертифікату і їх не можна сприймати як документ, який потім можна здати до Державної архівної служби.

Ми повинні виробити таку електронну систему, якою можна було б користуватися і яка буде захищеною, а це відповідні кошти.

Журнали з сертифікацією можна закуповувати на місцевому рівні, бо на рівні країни це дуже дорого. Але потрошки це можна робити.

20% НАДБАВКА ЗА ПРЕСТИЖ ТА ПОДІЛ ДІТЕЙ НА ГРУПИ

Для перегляду скористайтеся стрілочками

Місцева влада має давати різну надбавку за престиж – від 5 до 30% відповідно до постанови уряду.

Є категорії вчителів, тісно задіяних у реформу, і для них ми написали в постанові надбавку, не меншу ніж 20%.

Це вчителі, які працюватимуть зараз за стандартом Нової української школи – які беруть перший клас та пілотують 2-й.

А також вчителі української мови в школах з мовами національних меншин, щоб там діти краще знали українську.

У решті випадків місцева влада визначає сама надбавку в межах цієї вилки за грошима, які в неї є, і своїми можливостями.

Закон "Про освіту" свіжий. Щоб він сповна працював, потрібна велика нормативно-правова база, над якою уряд ще працює.

Міністерство соціальної політики готує постанову, яку має прийняти уряд, на  впровадження цієї норми.

Вчителі тоді зможуть скористатись цією відпусткою, але мають розуміти, що це творча відпустка за їх рахунок, але коли вони повернуться, їм повинні надавати і гарантувати їхнє місце праці на тій же посаді.

Якщо в один предмет додати, від іншого треба відняти, бо є чітко визначена максимальна кількість годин на тиждень. Для 11 класу – це 36 годин.

Зараз є новий навчальний план для 10-11 класів. Ми акцентуємо, що школи можуть конструювати цей план в інтересах учнів.

Коли педагоги можуть виділяти більшу кількість годин на предмети, цікаві учням, з яких складатимуть ЗНО, і робити цей навчальний план більш адаптованим до потреб своїх учнів.

Учні завершили основні базові знання з усіх предметів у 9 класі, і в 10-11 класі вони можуть приділити більшу увагу окремим предметом.

Учень має знати, які профілі застосовує школа. Якщо його цікавлять іноземні мови, а школа не реалізує цих інтересів, ти повинен знайти іншу школу і подати туди документи. Те саме з природничими предметами.

– А якщо в класі 28 учнів, половині потрібна більше історія, половині – математика, а профіль школи – поглиблене вивчення мов?

– Це складно. Але як правило, школи з поглибленим вивченням іноземних мов мають ще якийсь профіль для 10-11 класів. І в них також всередині є ще профільність. Усе можна владнати. Вони можуть поділити дітей на А і Б класи і подивитися, кому які предмети більше потрібні.

– Грубо кажучи, поділити дітей на класи за інтересами.

– Звичайно.

У Бюджетний кодекс 2019 року відповідно до закону "Про освіту" ми вперше вносимо зміну, що гроші за дитиною йтимуть у приватні навчальні заклади.

Коли дитина йде в приватний навчальний заклад, школа отримує певну мінімальну суму коштів за кожною дитиною.

Ми працюємо зараз з міністерством фінансів над розробкою цього механізму, бо раніше такого не було.

Окремо "гроші за дитиною" виділяються на дітей з особливими освітніми потребами.

У таких випадках треба звернутися до нових можливостей, тому що більші резерви, ніж поділ дітей на класи, є в нових технологіях.

Естонія наразі має вищі результати, ніж Фінляндія з математики. Там вчителі застосовують нові технології.

Наприклад, створена електронна платформа завдань з математики. Учні між собою змагаються навіть, хто найкраще і більше цих завдань вирішив.

Так пришвидшується і оптимізується час роботи з класом. Вчитель може індивідуалізувати навчання не тому, що у нього в класі 10 учнів, а не 30, а через застосування технологічно інших підходів.

Ми взяли курс на створення національної електронної платформи, сподіваюся, вона з'явиться у 2019 році.

Колись була ідея скасувати в законі методичні центри. Вважаю, вона неправильна.

Її потрібно наповнити іншим змістом, в час реформи на місцях потрібні методичні осередки, які могли б допомагати вчителям володіти новими методиками, показувати найкращі практики, забезпечувати методичну роботу на місцях.

Що відбувається зараз? Органи місцевого самоврядування до цього часу контролювали школи. Це було інструментом розправи над освітянами, якщо був конфлікт між політиками на місцях і освітянами.

Контролювати роботу вчителів має незалежний орган (освітній Омбудсман та Державна служба якості освіти, їх створять у 2019 році).

Сьогодні атестація вчителя – повністю в межах повноважень дирекції школи. Якщо педагог претендує на вищу категорію і присвоєння звань, тоді він іде ще на комісію, організовану органом місцевого самоврядування.

Якщо у вчителя потенційно є конфлікт з директором школи, через цю атестацію він може отримати проблему, і це не буде адекватний зворотній зв’язок щодо роботи вчителя .

Зараз ми працюємо над запровадженням добровільної сертифікації вчителів.

Якщо педагог вступає у конфлікт з адміністрацією, наприклад, як біла ворона своїми методиками виділяється на фоні інших, він може добровільно зареєструватися на таку сертифікацію, і вона йому зарахується, як атестація.

Коли ми відпрацюємо цей механізм, він повністю замінить атестацію. Однак, це як із ЗНО – потрібен час та пілотування, щоб масштабувати на країну вже дійсно хороший продукт

– Тоді у школі цю процедуру проходити уже не треба буде?

– Так, сертифікація буде зовнішньою та незалежною.

Спеціалісти братимуть відгук про роботу педагога у закладі, однак сама шкільна адміністрація не буде брати участь у прийнятті жодних рішень.

Ірина Андрейців, Яна Дирявська, УП

Передрук редакційних матеріалів "Української правди. Життя" без дозволу редакції заборонений.

Щоб отримати дозвіл, напишіть нам на lifepravda@gmail.com