Як знайти свій особистий Гогвартс? 5 порад від школярки, яка подорожує світом

Жені Чижиковій – 15 років.

Вона народилася в Донецьку, тепер живе в Києві, навчається в Нью-йоркській школі, щойно повернулася з Ботсвани і ось-ось вирушить в Індію, вивчати сталий розвиток.

Женя звичайна українська школярка, яка зрозуміла, що хоче змінювати світ.

Якось увечері дівчина знайшла в інтернеті школу, в якій завжди мріяла навчатися, вступила туди і тепер подорожує світом.

Спеціально для "Української правди. Життя" школярка розповіла свою історію і дала поради, як знайти справді свою школу.

ПОДОРОЖ, ЯК НАВЧАННЯ

Я дуже люблю спорт, теніс і подорожувати.

Спочатку ходила у звичайну школу. Згодом, коли переїхала до Києва, почала ходити в інтернаціональну французьку, а тепер – я учениця американської школи Think Global School, в якій дуже багато подорожують.

Нещодавно повернулася з Ботсвани, де досліджувала природу та фольклор. Зараз – в Індії. Там вивчаю сталий розвиток.

Перебування в інтернаціональному середовищі – дуже хороший досвід. Ти перестаєш думати тільки про проблеми своєї країни, а починаєш перейматися долею світу.

Кожна наша подорож триває сім тижнів. Перший тиждень – адаптаційний.

У Ботсвані наша група – по 10 осіб з класу – знайомилися один з одним, з вчителями.

Певний час жили в кемпінгу без девайсів, де займалися тімбілдінгом, вчилися ефективній комунікації.

Ми проводили весь час на природі. Відчувати своє єднання з нею – це круто.  

Пізніше ми вирушили в місто Маун на півночі країни, де й займалися проектом, спрямованим на захист природи та над збором історій.

Зокрема, ми працювали з жінкою, яка вважається найкращим фольклорним експертом в Ботсвані. Ми мали записати в неї історії, які підтверджують необхідність захисту довкілля.

Ще два тижні подорожували на авто. Виїжджали на природу, спостерігали за тваринами, записували свої спостереження.

Паралельно не припиняли роботи над історіями. У нас не було інтернету, але були наші експерти, в яких можна було все запитати, і це було чудово.

Упродовж останнього тижня у Мауні ми презентували свої проекти.

По-перше, робили науковий звіт, де описували результати спостереження за тваринами, методи дослідження, які застосовували.

По-друге, озвучували доповідь про те, які методи досліджень виявилися, на нашу думку, найбільш ефективними та підходять для вивчення цієї сфери.

"ЯК ПІДЙОМ ПО СХОДАХ"

В Україні теж є школа з назвою Think Global School, але це не вона. Моя – міжнародна.

Think Global School – це некомерційна школа, яка працює за власною унікальною програмою Changemaker.

Її заснувала фотограф-мандрівниця Джоан МакПейк у 2010 році в США. На це жінку надихнув син, який багато подорожував разом з матір’ю, і якого не задовольняло звичне академічне навчання.

Мета школи – познайомити учнів з різноманіттям світу, виховати в них співпереживання до глобальних проблем людства та надихнути на зміни.

Навчання в школі платне – батьки роблять фінансовий внесок, який покриває подорожі дітей. Сума визначається індивідуально для кожного учня, зважаючи на доходи сім’ї, витрати, рівень благополуччя країни та інші умови. Розрахувати внесок можна просто на сайті школи – в нього вбудований онлайн-калькулятор вартості навчання. 

Куди ми поїдемо, заздалегідь визначає школа. Я уже знаю, які країни відвідаю на три роки вперед.

Моє навчання – як підйом по сходах. У звичайній школі – лише теорія, ніякої практики, ніякого індивідуального підходу, жодних проектів. Тобто, фактично переписування підручника.

У французькій вже було більше свободи, і ми працювали над індивідуальними проектами.

А зараз, у новій школі, ми працюємо тільки над проектами.

Звичайну шкільну програму ми теж вивчаємо, але через проектну роботу. Навчання з 8 до 15, аби відсидіти час, – у нас такого немає.

БАГАТОЕТАПНИЙ ТА СКЛАДНИЙ ВСТУП

Я завжди знала, що в старших класах хочу навчатися у такій школі. У мене був приклад сестри, яка теж навчалася в інтернаціональному інтернаті. Не думала, що потраплю сюди. Це було складно, але мені пощастило.

Я єдина українка в цій школі. Більше того – єдина представниця Східної Європи. Загалом, зі мною навчаються представники 22 країн світу.

Вступ був дуже багатоетапним та складним. Спочатку надсилала дані про успішність в попередній школі, потім відгуки від двох вчителів та директора.

Адміністрація нової школи прагнула дізнатися про мене якнайбільше як про особистість – чим цікавлюся, які маю цінності, чому вступаю до них.

Ще здавала три іспити: англійську, матиматику та читання. Вони не були жахливо складними, але щоб з ними справитися, треба мати певний рівень знань.

Окремо просили описати, чим я хотіла б займатися, та які напрямки мене цікавлять.

А на останок було чотири співбесіди, серед яких і розмова з психологом.

Коли бачиш, що школа так серйозно ставиться до підбору учнів, то розумієш, що їй не байдуже, а учні точно усі готові до самостійного життя та навчання.

ЯК ЗНАЙТИ СВІЙ ПЕРСОНАЛЬНИЙ ГОГВАРТС

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ВСТУПУ/НАВЧАННЯ У СУПЕР-ШКОЛІ

• Вчити іноземні мови

Головна порада – це вчити багато мов. Порівняно з іншими країнами, у нас це не так складно зробити.

В Україні в школах викладають принаймні дві мови, є багато курсів. Якщо вони не підходять – завжди можна знайти уроки онлайн. Багато з них безкоштовні.

В інших країнах мови часто є проблемою, тому що закордонні підлітки англійську і так знають, а вчити якусь іншу мову просто так – немає потреби.

• Бути соціально активним

Треба брати участь у всіх заходах, які проводить школа, де ти навчаєшся зараз, бути активним, залученим до позанавчального життя. Займатися проектами, бути волонтером. Все це новий досвід.

• Подружитися з тайм-менеджментом

Від самого початку треба вчитися тайм-менеджменту. Вивчати свою продуктивність, щоб розуміти, коли ти можеш працювати, коли не можеш, в якій порі виходить найкраще.

Важливо також розвивати самодисципліну.

СКЛАДНОЩІ ТА ВІДКРИТТЯ

Навчатися в Think Global School складно, але не так, як у звичайній школі. Тут ти маєш завдання і повинен сам контактувати з учителем тоді, коли це буде тобі потрібно, щоб покращити свою роботу.

Оце й тяжко – виробити самодисципліну і власний графік.

Саме тут я вперше зіштовхнулася з питанням, що ж мені цікаво, які мої інтереси. Не могла визначитися з чимось одним, бо мені подобається пробувати щось нове, багато речей водночас. Врешті, це мені й допомогло, бо в мене був різноманітний досвід активностей.

[L]Перед тим, як їхати до школи, я також хвилювалася через мою англійську мову. Як я розмовлятиму там, де дуже багато людей, в яких англійська – це перша мова. Виявилося, цей страх був безпідставним – люди були дуже добрі, вони допомагали вчитися.

Мене діймала ще одна проблема – невпевненість в собі. Вірити в себе справді дуже важливо. Навіть якщо ти не віриш, треба уявляти, що це не так. Така тактика дуже допомагає. Врешті, так і станеться, і ти повіриш. Люди будуть бачити твою впевненість, і їм буде це подобатися.

Що я відкрила для себе – то це те, що практика змінює ставлення до теорії. Раніше я не любила науку, але, коли ти стикаєшся з нею в реальному житті, працюєш з тваринами на свіжому повітрі, знання з книг сприймаються зовсім по-іншому.

Зараз намагаюся дізнатися якомога більше, почерпнути максимум цікавої інформації. Впевнена, в майбутньому я хочу займатися чимось таким, щоб хоч якось впливати на наш світ, чимось, що буде мати сенс.

Далі буде навчання в університеті. Я хочу в Нью-Йорку, бо вважаю, що там зможу взяти для себе максимум.

Людмила Панасюк, УП