9 стратегій, які допоможуть впоратись з горем. Поради психологів

Звучить очевидно, але це важливо підкреслити.

Ліцензований клінічний працівник з Нью-Джерсі Деніель Форші стверджує, що в періоди горювання вона намагається не стримувати сліз.

Дослідження вказують, що емоційні сльози відрізняються від сліз, які просто зволожують наші очі. Вони містять гормони стресу.

Отож, коли ви плачете, ви буквально вивільняєте стрес зі свого організму. Нам потрібно плакати, щоб повернутись до емоційної норми.

Меліса Фішер Голдман каже, що немає чітких правил, як людина має впоратись з горем.

Кожного разу, коли ми зустрічаємось з цим, ми можемо переживати його по-різному. Отож замість осуду чи критики, просто прийміть свої почуття.

"Коли ми критикуємо себе чи інших, часу на проживання втрати піде більше", – каже вона.

За її словами, через осуд, ми намагаємось відштовхнути горе від себе, але в результаті воно повертається у більших масштабах.

Ще одна очевидна, але життєво необхідна річ. Психотерапевт з Нью-Йорку Джеймі Глайтчер каже, що коли ми думаємо про допомогу, ми часто розуміємо під цим розв’язання проблеми.

"Ми підсвідомо розуміємо, що ніхто не може повернути нам втрачене і не звертаємось за допомогою. Ми вважаємо це марним", – каже вона.

Але звертатись за допомогою вкрай важливо, навіть якщо це просто прохання зробити покупки в супермаркеті.

"Ви можете бути не готові до візитів, – пояснює Джеймі Глайтчер, – але повідомлення у соціальних мережах має свої переваги".

За її словами, горе може зробити нас більш збудженим чи роздратованим, і якщо ми не попередимо людей, що з нами коїться, це може призвести до конфлікту.

"Найменше, що вам потрібно у важкі часи, це пережити непорозуміння з іншими", – стверджує психолог.

Реакція близьких людей онлайн також може бути потужним джерелом підтримки. Якщо вас хвилює, що пост можуть поширювати, ви можете написати приватне повідомлення тим, хто вам важливий.

Як терапевт, Меліса Фішер Голдман помітила, що їй важливо не переносити на себе горе інших людей. Отож, вона практикує візуальні вправи.

Вона проживає у Каліфорнії і деякі її пацієнти пережили перестрілку у Лас-Вегасі у 2017 році.

Коли вона востаннє була у Лас-Вегасі, вона зупинилась біля меморіалу, розповідає Меліса: "Я взяла предмет і провела деякий час, щоб перенести на нього всю травму та енергію і потім залишила його там навмисно".

Коли їй важко щось відпустити, вона записує це на клаптику паперу, а потім спалює його.

Даніелла Форші каже, що намагається поділитись добрими та позитивними історіями про людину, яку втратила.

А також часто переглядає фото. І це допомагає впоратись з процесом втрати.

"Це дає відчуття світла, замість почуття темряви", – каже вона.

"Вибиратись кудись з іншими людьми та робити те, що вам подобається – це важливі елементи у проживанні горя", – каже Даніелла Форші.

Вона стверджує, що в цей період людині необхідна перерва – ментальна, емоційна, фізична. Робіть речі, які не мають нічого спільного з втратою. В житті має бути відчуття норми.

Ну добре, не варто їх забувати, але й не сприймайте їх буквально.

Модель прийняття горя Кюблера-Росса (відмова, гнів, торги, депресія, прийняття) – це більше про усвідомленість. На цьому шляху вас можуть спіткати різні емоції. Ви не обов’язково маєте переживати їх всі у певному порядку. Ви можете взагалі їх не відчувати.

Наші спогади можуть запустити будь-яку з цих емоцій зовсім неочікувано. Наприклад, Джеймі Глайтчер розповідає, що втратила батька понад 10 років тому. Вона добре себе почуває більшу частину часу, але коли на Різдво несподівано приготувала його улюблений десерт, вона знову відчула сум.

Горе – це не лінійний процес.

Меліса Фішер Голдман радить вносити до щотижневого графіку турботу про себе.

Вона любить практикувати медитацію дорогою додому. Також планує час так, щоб порозмовляти з друзями та рідними й збалансувати своє життя після того, що вона почула від своїх клієнтів.

Немає правильного шляху, якщо мова про те, як впоратись з горем. Але, можливо, ці стратегії допоможуть почати проживати його.