Батьківські збори – пережиток "совка"? Як провести їх без конфлікту і які є альтернативи

Ви приходите на батьківські збори. Там вчитель розказує, які ваші діти погані, обговорює їхні оцінки, все це в присутності інших батьків, ви чуєте, на що цього разу здати гроші, почуваєтеся незручно… Знайома ситуація?

Ми вирішили з’ясувати, чи потрібні батьківські збори в школі, чи хочуть їх вчителі та батьки, як провести їх максимально безконфліктно і якою є альтернатива.

Фото: Depositphotos

ЯК ПЕРЕЖИТИ СТАНДАРТНІ БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ: 5 ПОРАД

Найперше і найважливіше: якщо у вашій школі досі відбуваються класичні батьківські збори, слід навчитися проводити їх максимально безболісно.

– Атмосфера зборів дуже важлива, якщо вона дружня, є простір для всіх, немає осуду, люди відчувають себе безпечно, то й завдання, які стоять перед батьківським колективом, вирішити легше, – пояснює Ольга Кіржой, фасилітаторка діалогів, практикує ненасильницьку комунікацію.

Для перегляду карток скористайтеся стрілочками

Наприклад, пояснює експертка, домовтеся:

• вислухати тих, хто хоче щось сказати;
• розмовляти за темою;
• говорити по одному, бо коли всі говорять, нічого не чути;
• піднімати руку, якщо є що сказати, щоб інші побачили це.

– Кожна група може придумати свої варіанти в залежності від власних потреб.

Що допомагає у конфліктних ситуаціях? Добре, коли є хтось, хто зможе профасилітувати зустріч та буде слідкувати саме за процесом.

Під час розмови говоріть про себе, свої припущення, почуття та бажання стосовно ситуації.

– Якщо я йду на зібрання з наміром розповісти їм "неправильним", як чинити правильно, я ризикую.

У кожного з нас є свій досвід, на який ми спираємось, коли намагаємося вирішити проблеми, й цей досвід може бути дуже різним, – пояснює експертка.

Ольга додає, що важливими є і намір висловлювання, і слова.

Є різниця у формулюваннях "я думаю по-іншому" та "не несіть дурні".

– Коли ми ставимо оцінки іншій людині, в неї виникає бажання захищатися, і це збільшує дистанцію та не сприяє порозумінню.

Зрозуміти – не означає погодитися. Я можу залишатися при своїй думці, але й залишати простір для іншого.

Коли ми розуміємо потреби один одного – легше знайти вихід на рівні стратегій, ми можемо шукати разом рішення, які будуть прийнятні для всіх. І це не завжди швидко або просто.

В більшості випадків немає одного "правильного" варіанту. А інколи доводиться обирати між двома не ідеальними.

Буває, що ситуація напружується, тому що людям не вистачає інформації і є велике поле для інтерпретацій, а після прояснень конфлікт сходить нанівець.

Буває, що питання, з якими зустрічається батьківський колектив, – наприклад, щодо запровадження реформи, – це питання, які потребують системної підтримки, тоді важливо зрозуміти, чого не вистачає та за якою підтримкою можна звернутися.

Відповідайте собі на питання: "А що я відчуваю, що для мене важливо, які потреби намагаюся задовольнити в цій ситуації? Чого я насправді хочу?".

Коли людина чітко формулює для себе свій стан та свої бажання, знижується емоційне напруження всередині, і стає можливим дослідити різні шляхи задоволення потреб.

Інколи буває навіть так, що проблема відпадає сама собою.

У будь-якому разі корисно враховувати наслідки, додає Ольга.

Якщо рішення частиною колективу приймають під сильним тиском – зазвичай такі рішення або не виконують, або формально їх дотримуються, але ситуація має вибуховий потенціал, бо людина, яку змусили підкоритися, буде хотіти так би мовити "вирівняти ваги".

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ: ВІДПОВІДІ НА ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ

Ми попросили сертифіковану медіаторку Дарину Хорошковську відповісти на поширені запитання батьків щодо шкільних зборів.

Дарина Хорошковська

1. Як діяти, коли намагаєшся пояснити решті батьків класу, що їхні дії неправомірні, порушують купу норм закону, але їм усе одно хочеться... відремонтувати клас/купити телевізор/запросити аніматорів…

2. Що робити, коли батьки інших дітей несправедливо жаліються на мою. Наприклад, за те, що вона озвучувала свої погляди щодо витрат на випускний, вибору предметів тощо. Як коректно відстояти свою дитину?

3. Якщо вчителька поводиться некоректно: вимагає ремонту в класі, нової техніки тощо, як ввічливо вказати їй на її неприйнятну поведінку? І якщо так поводяться батьки, що робити вчителю?

Насамперед, варто запитати самого себе та інших: чому насправді мені/вам це важливо?

Бажання одних батьків оздобити клас додатковими благами, скоріш за все, продиктовано бажанням покращити навчальний процес і, можливо, вони і не знають альтернативних шляхів зробити це, окрім збору коштів з самих батьків.

Для інших батьків, припустимо, важливо притримуватися норм закону і показувати в цьому приклад й своїм дітям, це так званий процедурно-правовий інтерес.

Чесно відповівши один одному на питання, чому нам це важливо, можна спробувати знайти варіанти, які об'єднують інтереси конфліктуючих сторін.

Наприклад, додаткове оздоблення класу можливо реалізувати завдяки бюджетним коштам через законні процедури.

Головне – це відділяти людей від проблеми, утримуватись від взаємних звинувачень і претензій, і почати говорити про істинні інтереси.

4. На батьківські збори прийшла лише частина батьків. Чи можете ви разом вирішити якісь питання, які стосуються всього класу?

5. Одні батьки починають перекрикувати інших, щоб донести свою позицію. Як реагувати?

6. Як уникати і вирішувати конфлікти, коли інші батьки не хочуть чи не сприймають дитину з інвалідністю у класі своїх дітей?

Позиція неприйняття дитини з інвалідністю може бути просто верхівкою айсбергу, під якою ховається, наприклад, страх за безпеку власної дитини, тривога через нерозуміння.

В такому разі важливим питанням може бути: "Що вам допоможе зменшити ваше відчуття небезпеки?".

Можливо, додаткова інформація про захворювання чи тренінг, як поводитися з такими дітьми тощо.

Джерело фото: bilyky-one.at.ua

7. На прохання організуватися і разом щось зробити в межах закону – написати якийсь проект, написати звернення, більшість батьків кажуть: ми зайняті, хай батьківський комітет робить. Як діяти активним батькам?

Брати і робити 😊 А взагалі, спробувати поставити себе на їх місце і змоделювати, чому ці дії можуть бути важливими чи навіть вигідними для них та їхніх сімей.

Якщо відносини довірливі, запитати про це прямо.

Коли ми апелюємо до інтересів і потреб інших людей, тоді ось такі необхідні додаткові зусилля, як написання звернення, набувають змісту і домовлятися стає легшим.

8. Яку стратегію поведінки обрати на батьківський зборах, аби не бути "вискочкою", але щоб до твоїх слів прислухалися?

Негативне сприйняття будь-кого з батьків як "вискочки" формується, насамперед, через ефект несподіваності.

А батьківські збори, як і будь-які групові дискусії, потребують певного, нехай і неформалізованого, регламенту.

У відсутності правил взаємодії збільшується рівень і тривоги учасників.

Наприклад, будь-яка медіація починається з пояснення процедури та принципів, базового понятійного апарату.

Отже, на початку важливо проговорити (бажано прописати), як ми структуруємо наш час і роботу під час зборів, в якому порядку виступаємо, скільки часу виділяємо, як фіксуємо результат обговорення, можливість відеозапису, візуалізації тощо.

Коли процедура прозора і зрозуміла, такі виступи не мають викликати спротиву, адже цього можна очікувати.

Якщо говорити про перспективу прихильності інших батьків до озвученої вами думки, то люди "включаються" охоче, коли вони розуміють, для чого це і чому це може бути для них важливо.  

9. Які теми краще не піднімати на батьківських зборах?

Найкращий варіант: всім батькам відверто поговорити про це на початку і домовитись, записавши це в умовний регламент.

Джерело фото

Якщо з будь-яких причин цього не відбулося, задайте собі питання, що б ви самі не хотіли обговорювати в присутності інших?

Такі питання, наприклад, як індивідуальна успішність, психологічні аспекти окремої дитини, діагнози тощо.

10. Чи потрібно перед зборами чітко встановити якісь правила? Наприклад, ми не говоримо про гроші і не обговорюємо персоналії дітей привселюдно?

Потрібно і дуже. Детальніше у попередніх двох відповідях.

11. Вчитель перед усіма батьками починає критикувати мою дитину або групу дітей. Як реагувати?

Можна ввічливо зауважити, що це конфіденційна інформація і ви б раділи про це поговорити тет-а-тет після зборів, не займаючи час для питань групової важливості. Детальніше про взаємодію - у відповідях на 4 і 5 запитання.

12. Ви відмовилися здавати гроші на нові штори, і вас починають ображати у батьківській групі у Viber. Ви приходите на збори і хочете цю ситуацію якось вирішити. Як?

В таких ситуаціях в нагоді стають навички ненасильницької комунікації (ННК). Можливість відверто висловитись про свій стан і дати іншим зрозуміти, що ця ситуація шкодить вашим інтересами і потребам, озвучуючи прохання, а не претензію, до інших.

Це метод, який не порушує умовних кордонів інших особистостей, і в той ж час дозволяє вам і не зраджувати самого себе.

Рекомендую почитати книгу Маршала Розенберга "Мова життя. Ненасильницье спілкування" і вчителям, і батькам.

13. Вас не влаштовує поведінка класного керівника, не подобається, як він ставиться до дітей: ображає, нарікає на них. Чи можна якось цю тему підняти на батьківських зборах?

Тут дуже важливо чесно відповісти собі на запитання, з якою метою і якого кінцевого результату я хочу насправді досягти?

Відповідаючи на ці питання, виникають різні варіанти дій.

Якщо вам важливо, щоб в подібних ситуаціях вчитель звернув увагу на це і проявлявся по-іншому, можливо, ефективніше дати об’єктивний зворотній зв’язок тет-а-тет вчителю по конкретних випадках.

14. Батьки з різних сімей починають сварку: звинувачують дітей один одних у булінгу. Як заспокоїти батьків?

Булінг – серйозна проблема, але навряд чи батьківські збори є ефективним інструментом.

В цих питаннях необхідно залучати допомогу шкільного психолога, службу шкільної медіації у разі її наявності і розглядати конкретні випадки з безпосередніми учасниками.  

А БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ ВЗАГАЛІ ЕФЕКТИВНІ?

Класичні батьківські збори досі популярні в українських школах. Але чи ефективні вони?

Освітня агенція Києва провела глибинні інтерв’ю з освітянами і батьками, аби зрозуміти, що не так з їхньою комунікацією.

Виявилось, що малоефективними батьківські збори в звичному форматі вважають майже 76% директорів шкіл та 78% батьків.

Але понад 46% класних керівників вважають їх ефективними.

Зазвичай на батьківських зборах аналізують шкільне життя учнів: їхню поведінку та оцінки. Втім, більше 20% батьків сказали, що за рік на батьківських зборах і слова не почули про свою дитину.

За даними опитування, батьків найбільше цікавлять індивідуальні зустрічі з вчителями і тренінги, де вони могли б знайти відповіді на свої питання.

Найефективнішим способом комунікації батьки, вчителі та директори називають Viber.

Директори та батьки поділяють думку, що найкраще - це особиста комунікація.

Але класні керівники так не вважають. Лише 10% з них поставили на 1 місце індивідуальні зустрічі з батьками.

Кожен четвертий опитаний керівник віддав перевагу саме класичним батьківським зборам.

***

Частина вчителів уже зловила новий тренд спілкування.

В опитуванні "УП.Життя" у 100-тисячній освітянській FB-спільноті педагоги здебільшого розповідали, що батьківські збори неефективні, організаційні питання вони вирішують у соцмережах (найчастіше називали вже згаданий Viber), а питання успішності дитини та її поведінки обговорюють з батьками не при всіх, особисто.

– Не знаю, як у селах, а в місті особливого бажання йти на збори у батьків немає, бо, як правило, робочий день ненормований. Поки доберуться додому, вже сьома, а то й восьма година вечора.

Проводити збори за присутності 50% батьків не бачу сенсу, – розповідає вчителька початкових класів Валентина Олійник.

За її словами, виручає Viber:

– Всю важливу інформацію пишу батькам там, туди ж кидаю цікаві статті з психології та різні цікавинки.

Якщо є потреба, запрошую на зустріч групами. А конкретно про дитину говорю персонально.

Фото з батьківських зборів, Херсонська спеціалізована школа №27

Інший педагог, Наталія Манелюк, вважає, що батьківські збори доречні лише на початку навчального року як настановчі:

– Тематика зборів залежно від віку і потреб класного колективу. У мене 9 клас, тому: профорієнтація, підліткова праця: за і проти, законодавчий аспект; куди піти навчатися; доповнення і зміни закону про освіту; ЗНО тощо.

Батьки зазвичай теж проти традиційних зборів.

[BANNER1]

Юрист і співзасновник громадської організації "Батьки SOS" Роман Бондаренко налаштований радикально і вважає, що батькам не слід ходити на збори і навіть видалитися зі всіх онлайн-чатів.

З позиції юриста він пояснює, що батьківські збори не обов'язкові. Як батьки, ви маєте право отримувати інформацію про успіхи дитини (оцінки, поведінку) у школі. Як ви це робитимете, закон не прописує, це ваш вибір.

– На батьківські збори правильно не ходити. Вийдіть з усіх батьківських чатів. Ви відвели дитину в навчальний заклад заради освіти.

Освітні послуги надають вчителі. Саме у них, у приватній бесіді, ви можете дізнатись про успіхи чи невдачі вашої дитини. Персонально і конфіденційно.

Батьки, чиї діти опинилися в одному класі з вашою дитиною, випадкові люди. Можливо, когось з батьків ви знали раніше, з кимось познайомились вже в навчальному закладі.

Але жоден батьківський комітет, жодні батьківські збори не мають права диктувати вам умови: гроші, форма, зошити тощо.

Якщо на таких зборах частина мам і тат вирішує щось купити школі – це їхнє право. Інші батьки тут ні до чого.

ЯКЩО НЕ КЛАСИЧНІ БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ, ТО ЩО?

Після проведеного опитування батьків та освітян у Києві поступово змінюють формат співпраці з батьками.

Освітяни умовно поділили формат батьківських зборів на три етапи:

• настановча батьківська конференція (на початку навчального року – вересень);
• індивідуальні зустрічі "віч-на-віч з родиною";
• довільні сучасні форми спілкування з батьками (батьківські уроки, тренінги, родинні гостини та інше).

На конференцію запрошують усю школу, а можуть молодші класи окремо, старші - окремо. Ніякого сидіння за партами по класах.

На конференції батькам розказують про плани на рік і те, що чекає їхніх дітей в освіті, пояснює директор 45-ї школи Олександр Пошелюжний.

Олександр Пошелюжний

Потім батьки йдуть дивитися на їдальню і меню для дітей, у спортзал, де вчителі розказують про свою роботу і плани, у бібліотеку (за чим можуть приходити діти, що є), медпункт тощо.

Подивилися – розійшлися додому. Якщо є потреба зібратися класом, наприклад, коли формується новий колектив першачків, збиратися можна, але без розмов про "здайте гроші".

Пошелюжний розповідає, і батьки у його школі підтверджують, що у них зникли побори з батьків.

– У нас у школі немає офіційного фонду: ні громадської організації, ні благодійного фонду. У збір готівки я гратись не буду, це кримінальна відповідальність. Батькам є куди витратити гроші, – твердо каже Олександр.

Звісно, бувають нагальні питання, де знайти гроші: розбилося скло, потік кран, перегоріла лампочка. Для вирішення таких витрат у школі організовують збори макулатури, і на виручені кошти закривають дрібні питання.

[BANNER2]

Після вступної конференції упродовж року батьки з педагогами спілкуються віч-на-віч.

Для таких бесід вчитель готує результати успішності конкретної дитини: було так, стало так, і готує аналіз самої дитини, наприклад, як вона поводиться, до чого схильна, як росте творчо тощо.

У 45-й школі це працює через google-форми, де батьки записуються на зустріч до конкретного вчителя.

Нудні класні збори перетворили тут – і ще в частині київських шкіл – на тренінги, майстер-класи та чаювання для батьків.

– Спочатку казали вчителі: "Та ні, в мене батьки такого робити не будуть, всі зайняті". Будуть, – пригадує Пошелюжний і додає, що такий формат у школі вже приживається.

Щось нове завжди сприймають з певним спротивом. Деякі вчителі боялися не тому, що не хотіли змін, а тому, що боялися нової форми. Зараз нормально.

90% вчителів готові змінюватися. Бачать, шо час швидкоплинний, батьки і діти змінюються. Рушієм реформи є не міністерство і не уряд, а вчитель. Він робить реформу.

Батьки зміни уже відчувають. Мама четвертокласника 45-ї школи Тетяна розповідає, що раніше на зборах батьки говорили про те, де взяти гроші на ремонт, в кого щоденник не такий чи чому в тої-то дитини гудзик відірваний.

– А тепер нас вчать! Як ми маємо з дітьми поводитись. Це не те, що ми дитину вчителю віддали і все, ми самі маємо докладати зусиль, – каже  Тетяна.

Щоб ми себе всередині міняли, наш батьківський підхід. Для мене це нове: ти чуєш не що діти погані, а що треба з себе починати.

Ірина Андрейців, УП

Натхненні історії про школу читайте в нашому спецпроекті "Агенти змін в освіті".

Титульне фото: Depositphotos

Ми не хочемо втрачати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.