Студенти здатні змінити свій університет. Ось три способи, які реально допоможуть

Уявіть, що ви навчаєтеся в Гоґвортсі.

Вам подобається, але Снейп час від часу до вас безпідставно "докопується", Долорес Амбридж забирає всю практику із занять, Геґрід – хороший, але не вміє викладати, гості з інших магічних шкіл у вас майже не бувають, до лісу шукати пригод вас не пускають і за територію замку ви майже не виходите.

Перспективи виглядають не дуже, якщо ви, звісно, не Гаррі Поттер чи хтось із його найближчих друзів.

Що ж робити, якщо ви хочете драйву і в освітньому процесі, і в дозвіллі, але Дамблдор зайнятий і не може вирішити всі ваші питання?

Проблеми в українських університетах доволі схожі до проблем Гоґвортсу.

Та студенти можуть брати приклад з Гаррі, Рона та Герміони і самостійно впливати на навчання та урізноманітнювати дозвілля (в розумних межах).

Студентське життя умовно можна поділити на три сфери: навчання, позааудиторний досвід та дозвілля. Фото: artisticco/Depositphotos

Які права і можливості є у студентів

Студентське життя умовно можна поділити на три сфери: навчання, позааудиторний досвід та дозвілля.

І на кожну з цих сфер студенти можуть впливати безпосередньо.

"В університеті, як і загалом у вищій освіті, немає питань, на які студенти не могли би впливати, бо все це освітній процес, куди мають бути повністю залучені та інтегровані представники студентства або ж студентське самоврядування", – розповідає Президент Української асоціації студентів та член Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Лідія Фесенко.

[BANNER1]

Головне, не впадати у крайнощі. За словами тренера програми розвитку лідерських компетенцій студентів Student Action та керівника корпоративних програм Києво-Могилянської бізнес-школи Тимура Демчука, їх може бути три.

• Перша – підконтрольність адміністрації. Тоді впливати на своє життя будуть не студенти.
• Друга – коли самоврядування займається лише культурно-масовою сферою, яка мало впливає на реальне життя університету. За словами Демчука, це наслідок того, що культурно-мистецька сфера – це певна територія свободи, яку дозволяє адміністрація.
• Третя – стати опозицією для адміністрації.  

Тимур Демчук, тренер програми розвитку лідерських компетенцій студентів Student Action та керівник корпоративних програм Києво-Могилянської бізнес-школи

"Самоврядування не має бути опозицією до адміністрації чи ворогом. Це застаріла модель. Самоврядування має бути платформою, яка би виражала інтереси студентів і могла активно залучати адміністрацію до вирішення проблем і розуміла обидві сторони – не тільки студентів, а й викладачів", – пояснює Демчук.

Що студенти можуть зробити

Якщо система студентського самоврядування в університеті не налагоджена, або для того, щоб вирішити певну проблему, потрібна стороння допомога, студенти можуть скористатися декількома шляхами. Наприклад, звернутися до Української асоціації студентів або ж податися на проєкти, як-от Student Action від Британської Ради.

Student Action – це програма розвитку лідерських компетенцій, яка допомагає учасникам зміцнити власні лідерські навички у реалізації соціальних ініціатив та освоїти інструменти впливу на якість вищої освіти у своєму університеті.

Учасники Student Action пройшли серію тренінгів, а найкращі виграли гранти на свої проєкти.

Серед переможців:

• Курс "Академічна доброчесність як складова якості освітнього процесу в умовах ЗВО" від Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (УДПУ).
• Студентське телебачення ZStudent TV від Житомирського державного університету імені Івана Франка.
• Програма національних обмінів "Плацкарт" від Національного університету "Острозька академія".

Всі три проєкти "прокачують" свої університети у різних сферах та у три різні способи.

Сфера №1: навчання

Академічна недоброчесність – чи не найголовніша проблема української вищої освіти, стверджує Демчук.

За оцінками експертів антиплагіатного руху "Дисергейт", зі 120 тисяч власників наукових ступенів від 15 до 40 тисяч отримали їх неправомірно. Залежно від галузі знань плагіат містять від 5 до 80% дисертацій.

Таких даних щодо студентських курсових чи дипломних робіт немає. Але тенденція, ймовірно, схожа. 

Недоброчесність шкодить студентам, тому що вони не здобувають достатньо навичок та знань.

Вона шкодить університетам, оскільки вони заплющують очі на низьку якість студентських робіт і не розвиваються самі, пояснює Демчук.

І протистояти цьому треба не тільки штрафами і санкціями, а показувати, що це не вигідно самому студенту, стверджує тренер.

Приблизно так працює курс "Академічна доброчесність як складова якості освітнього процесу в умовах ЗВО".

Його ініціаторка та аспірантка УДПУ Катерина Чупіна хоче створити середовище, у якому студентам буде комфортно займатися наукою, а саме:

• популяризувати українську науку та доброчесність серед студентів,
• розвинути в них критичне мислення і вміння працювати з інформаційними джерелами.

Катерина Чупіна, ініціаторка курсу "Академічна доброчесність як складова якості освітнього процесу в умовах ЗВО" та аспірантка УДПУ

Перед тим, як запропонувати проєкт, в університеті серед студентів провели опитування і побачили, що якщо тему дуже просто знайти в інтернеті, то студенти зазвичай не пишуть самі, а користуються Google.

"Якщо студентам пояснювати від початку, що таке академічна доброчесність, давати їм цікавіші завдання, то кількість плагіату зменшиться", – стверджує Чупіна.

Проєкт включає лекційні заняття для загального ознайомлення і тренінги для здобуття практичних навичок.

"Ми показуємо, як можна користуватися науковими джерелами, де необхідно брати інформацію, а також, чому доброчесність – це популярно, і чому варто її дотримуватися",  – додає аспірантка.

[BANNER2]

В університеті вже встигли провести три тренінги для студентів першого курсу.

За словами Чупіної, збільшилася кількість студентів, які цікавляться і науковою бібліотекою, і науковими онлайн-ресурсами, а також у своїх роботах вони почали вказувати більше посилань.

Проєкт також впливає і на викладачів.

"Завдяки проєкту розвиваються і студенти, і викладачі. Перші отримують знання у цікавій формі, а другі намагаються знайти нові форми роботи", – додає Чупіна. 

Сфера №2: досвід

Отримати досвід в межах університету – не завжди просто, але завжди потрібно. Наприклад, коли навчаєшся на журналістиці.

Тому студенти Житомирського державного університету імені Івана Франка створили своє студентське телебачення ZStudent TV, щоб мати змогу практикуватися постійно.

"У нас в університеті є телекамера і телестудія, яка ще не була до кінця обладнана. Але коли ти приходив до адміністрації і казав, що журналістам потрібно розвиватися, і це також буде корисно для університету, зазвичай говорили, що зараз немає такої можливості. Ми виграли грант, й адміністрація пішла на зустріч", – розповідає Аліна Гаркава, студентка 4 курсу та ініціаторка проєкту ZStudent TV.

Аліна Гаркава, студентка 4 курсу та ініціаторка проєкту ZStudent TV

На телебаченні студенти планують запустити 5 рубрик:

• бліц-опитування студентів,
• блог "Невідомий Житомир",
• блог про студентське життя в гуртожитку,
• новини університету
• та програму "Кава з викладачем".

"Цей проект зближує викладачів і студентів, виводить на більш неформальне спілкування. Це дозволяє зрозуміти студентам, що викладачі – це такі ж самі люди", –  розповідає Гаркава.

Студентське телебачення, насправді, можна використовувати не лише як спосіб здобути досвід чи більш неформально поспілкуватися з викладачами.

Воно може виконувати роль справжнього медіа у маленькому університетському світі.

"Університет – це суспільна модель в мініатюрі. І журналістика – це спосіб побачити, чому робота журналіста – важлива. Це дозволяє виносити проблеми і перемоги в публічній простір, показувати збалансовану точку зору", – розповідає Демчук.

Сфера №3: дозвілля

Уявіть собі, як це – у студентські роки подорожувати країною, витрачаючи мінімум коштів, та бачити, як вирує студентське життя в різних університетах.

Така можливість є в учасників програми національних обмінів "Плацкарт" від Національного університету "Острозька академія".

Проте цей проєкт пропонує значно більше опцій для студентів, ніж просто подорожі. Фактично, він об’єднує в собі усі три сфери студентського життя: навчання, досвід та дозвілля.

Коли студенти створювали програму, то хотіли, щоб у них була можливість обмінюватися досвідом, зокрема у сфері студентського самоврядування.

Також ініціатори, насамперед, прагнули вирішити дві проблеми – низьку активність студентів та нездорову конкуренцію університетів.

"Раніше кожен хотів показати, що він та його університет чимось кращий за інших. Ми ж хотіли показати, що в кожного вишу є щось своє цікаве. Що не тільки Шевченка, Могилянка та Український католицький університет – топові. Що є і хороші практики в Рівному, в Одесі, в Запоріжжі, які можна перейняти, і якими треба ділитися", – розповідає національна координаторка програми "Плацкарт" Естер Матер’ян.

Естер Матер’ян, національна координаторка програми "Плацкарт"

Глобальна ціль програми – створити спільноту активної української молоді.

Як відбуваються обміни

Зараз у програмі беруть участь 11 університетів зі всієї України.

Зазвичай 3-4 студенти від вишу їдуть в університет-партнер. Там їх забезпечують безкоштовним проживанням, доступом до матеріальної бази.

Вони обов’язково мають ознайомитися зі студентським самоврядуванням та його проєктами, відвідувати заняття.

Також "фішкою" цієї програми є люди, яких називають buddy – це студенти університету, які  стають гостям "одногрупниками на тиждень". Вони допомагають знайти аудиторії чи познайомитися з групою.

[BANNER3]

Організатори програми побачили вже перші результати обмінів та вже встигли деякі ідеї втілити в життя.

"Коли я була на обміні в УКУ, ми перейняли для свого самоврядування їхню модель студентського парламенту, оскільки наша не була ефективною. І це – спрацювало", – розповідає Матер’ян.

Також, за її словами, хтось після обміну впроваджує ініціативи в себе на факультеті, хоча раніше був пасивним, а хтось іде у студентську раду.

"В інших університетах те саме. Деякі студенти навіть поїхали разом відпочивати, тому що потоваришували на обмінах",  – додає Матер’ян.

Учасники програми Student Action на території Українського католицького університету

За словами тренера Student Action Тимура Демчука, цей проєкт корисний не тільки для одного університету та його студентів, а й для всієї країни, тому що у нас низька мобільність населення.

"Завдяки "Плацкарту" у тебе формується толерантність, зникають стереотипи і страхи. Ситуації у цій програмі можуть бути різні – від романтичних до веселих. Але це все частина життя людини", – додає Демчук.

Не завжди, на жаль, у студентів є достатньо можливостей в університеті, щоб втілювати задумане. Інколи цьому заважає адміністрація.

Демчук каже, що керівництву вишів треба усвідомити, що давати свободу студентам – це нормально.

"Якщо студенти мають гроші, приміщення та інші можливості, то виявляється, що вони його не знищують, не спалюють, не пропивають, а роблять щось справді цікаве.

Навіть якщо адміністрації здається, що студенти можуть влаштовувати вечірки в університеті, у цьому немає нічого страшного. Треба давати можливість людям випускати пар. Це не трагедія", – додає Демчук.

Катерина Хорощак, УП.Життя

Текст створено за підтримки Британської Ради в Україні

Вас також може зацікавити:

Як обрати університет і на що саме треба звернути увагу. ЧЕКЛІСТ

Європейська вища освіта в Україні, чи знову "ямковий ремонт" системи освіти радянської?

У якому напрямку реформувати вищу освіту в Україні?

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.