Стародавні і сучасні українські колядки: про що в них співають і яке їхнє значення

Яна Осадча - 5 січня 2023, 15:43

Колядки – це народні пісні, які пов’язані з зимовими святами, і з’явилися вони ще за часів язичництва.

За часів християнства колядки виконували на Різдво, щоб прославити народження Ісуса Христа.

За традицією на Різдво українці зранку ходили до церкви, а у вечері починали колядувати по хатах.

Завдання колядувальника – принести господарю добру звістку про народження Христа, побажати гарного врожаю, приплоду худоби, добробуту та щастя, а в взамін отримати винагороду.

Традиція колядування і виконання колядок існує і зараз.

Як і коли колядували українці

За часів язичництва 25 грудня давні слов'яни відзначали день сонцестояння, яке називали святом Коляди. За легендою, богиня Коляда народжувала нове сонце на ім'я Божич, на якого полював змій Коротун.

З тих пір пішла традиція: ходити від хати до хати, щоб сповістити людям про народження нового Сонця, і поспівати господарю та його родині про силу природи та побажати добробуту.

Тексти язицьких колядок до наших днів майже не збереглися.

Із появою християнства обряд проводився вже на честь народження Христа, а у колядках розповідалося про пов'язані з цим події. Традиція вітати господаря оселі збереглася.

Як пише Володимир Борисенко у книзі "Традиції та життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців", до колядувань було прийнято готуватися, збиратися разом та проводити "репетиції", щоб колядувати правильно.

Фото: _fotos/Depositphotos

Спершу йшли колядувати діти, а потім і дорослі. Групи дівчат і хлопців, зазвичай, ходили окремо. У кожній групі був ватажок.

Після колядування господаря оселі вітали з Різдвом та дуже часто у віршованій формі "непрозоро" натякали на винагороду.

Іноді так:

"Та виносьте ковбасу, бо я хату рознесу" або "Виносьте також книш (пиріжок), бо напущу в хату миш".

Колядники також використовували "індивідуальний підхід" до кожного члена родина: чоловіка, жінки, парубка та дівчини.

Особливості регіону також мали значення. Наприклад, на Житомирщині, де було розвинуте бджолярство, пасічників, або "медових господарів" вітали особливо.

Добрий вечуор, святий вечуор.

Вийди, дядьку, та поглянь, дядьку,

Що у твоїм саду шуміт та гуде.

Пчолина матка йде та ройка веде.

"Візит делегації бджіл" приносив господарю добрі вісті: одруження дочки і сина та здоров’я.

Дуже важливу роль під час колядування та щедрування грали костюми колядувальників та ігри. Тобто, це була така собі маленька вистава.

У ХVIII-ХІХ сторіччі в Україні, особливо на заході, набув поширення вертеп – пересувний театр, який виступав на ярмарках та будинках заможних людей. Головною темою вистав була біблійська тематика, зокрема народження Христа. Також розігрували і побутові сцени, в яких персонажами виступали Запорожець, Москаль, Турок, Піп тощо.

Фото: yanosh_nemesh/Depositphotos

Походи делегацій ряжених колядувальників, які несли різдвяну зірку, були більш поширені у центральних і лівобережних регіонах. Саме вони водили "козу", роль якої грав один з учасників групи, він був у масці і кожусі і виконував ритуальний танець.

Старовинні колядки: про що вони?

Одної з найпопулярніших старовинних різдвяних колядок була "Небо і земля", в якій прославляли народження Ісуса:

Небо і Земля нині торжествують.

Ангели й люди весело празнують.

Христос родився, Бог воплотився,

Ангели співають, царіє вітають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

"Чудо, чудо!" – повідають.

У колядці "Нова радість стала" окрім подій у Віфліємі, також міститься побажання добра господарям будинку і добробуту Україні:

Нова радість стала, яка не бувала,

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком

На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

- Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,

Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Одна з найвідоміших українських колядок "Добрий вечір тобі, пане господарю", у якій описується весь цикл зимових християнських свят.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!