"Все життя попереду…мало бути". Історії вбитих російською ракетою дітей у багатоповерхівці Дніпра

"Люди – дорожче за золото", – напис на одній з листівок, поряд з квітами і лампадками, які мешканці Дніпра несуть до місця зруйнованої російською ракетою багатоповерхівки. Але найбільше тут іграшок – в знак пам'яті про вбитих Росією дітей. Наразі зафіксовано шість смертей неповнолітніх.

Люди несуть іграшки та квіти до місця ракетного удару у Дніпрі. Фото: Вікторія Рощина

"Цвіт нації", – крізь сльози кажуть люди, які проходять до місця трагедії вшанувати пам'ять загиблих.

Волонтери і небайдужі громадяни продовжують збирати кошти на допомогу рідним загиблих, несуть їм їжу й теплі речі, розселяють тих, хто залишився без житла.

Історії дітей, життя яких обірвала російська ракета 14 січня – в нашому матеріалі.

Люди несуть іграшки та квіти до місця ракетного удару у Дніпрі. Фото: Вікторія Рощина

Микита Зеленський (11 місяців)

"Це останнє відео, яке нам надіслала Катя", – зі сльозами на очах каже батько вижившої від ракетного удару РФ по Дніпру Катерини Зеленської Микола Кулак. "Вона надіслала відео, як вони бавились з Микитою і потім обірвався зв'язок"

"Останнє, що вона встигла сказати – "Мамо, я тебе люблю!"... Ми вже думали, що це її останні слова", – додає мама Оксана.

Бабуся показує останнє відео із загиблим 11-місячним онуком Микитою Зеленським. Фото: Вікторія Рощина

Три роки Катерина проживала на четвертому поверсі сумнозвісної багатоповерхівки з чоловіком Олексієм, з яким разом із першого класу, і сином Микитою, якому 29 січня мало виповнитися 1 рік. Того вечора вони втрьох були вдома, однак вижити вдалось лише жінці. І то – дивом.

Катерина Зеленська з сином Микитою. Фото з соцмереж

"Якщо дива існують – то це воно", – розповідає мені рятувальник Роман Гірич, який витягав жінку з-під завалів. Вперше голос жінки рятувальники почули за 9 годин після ракетного удару – опівночі.

Тоді вони оголосили хвилину тиші, аби зорієнтуватися де саме вона перебуває. Витягли її вже в обід наступного дня. Майже добу жінка пролежала під завалами.

Катерина і Олексій Зеленські з сином Микитою. Фото з соцмереж

"Вона лежала там у холоді, ще й ми заливали все це водою. Коли зранку ми втратили з нею зв'язок, то думали, що вона загинула. Я не уявляю як вона вижила", – каже рятувальник.

Батьки кажуть – стан дівчини вже нормалізувався, вона лише трохи кашляє і постійно питає за сина. "Вона, напевно, зараз наколота ще заспокійливими, тому не так сильно нервує, але питає постійно про сина, про Олексія (чоловіка – ред.)", – розповідає мама жінки.

Катерина Зеленська з сином Микитою. Фото з соцмереж

Батько додає, що подружжя жило "душа в душу". "Вони розуміли з полуслова один одного. А дитина була така слухняна… Як йому сказали не бігати – приходив і сідав тихенько поруч. Сонечко…", – зі сльозами каже чоловік.

Лише 17 січня рятувальники дістали тіло загиблих чоловіка та дитини. Під час впізнання батьки плакали, кричали та проклинали Росію.

Рятувальники дістають тіла загиблих від ракетного удару Микити та Олексія Зеленських. Фото: Вікторія Рощина

"Подивіться якого "Бандеру" ці росіяни знайшли!", – крізь сльози кричить батько Микола, показуючи фото онука.

"Будьте ви прокляті росіяни, щоб ви всі повиздихали. Я проклинаю їх і буду проклинати до останніх днів свого життя! Немає їм прощення!"

Марійка Лебідь (15 років)

Під час удару загинула і 15-річна дніпрянка Марія Лебідь.

Фото з чорною стрічкою у школі, де навчалась загибла Марія Лебідь. Фото: Вікторія Рощина

Вона професійно займалась музикою і бальними танцями, вчилась на відмінно, проявляла активність у житті школи, зокрема – була обрана президентом учнівського самоврядування. Марійку мама виховувала одна. У дівчинки також є старший брат, який проживає окремо. Говорити з журналістами родичі поки що категорично відмовляються.

На вході до школи, де навчалась дівчинка – її фото з чорною стрічкою на фоні синьо-жовтого прапору. Її класна керівниця Оксана Матусевич погоджується на розмову, хоча зізнається – дуже важко.

Марія Лебідь у бальній школі. Фото з соцмереж

"Це цвіт нації… наша зірочка", – тремтячим голосом говорить вчителька.

"Неймовірно вихована, інтелігентна, красуня і відмінниця. Я взагалі нічого поганого не можу сказати про цю дитину. На поховальному вінку я замовила напис – "Найкращий з нас". Тому що є діти з певними недоліками, а в неї їх просто не було…".

За словами Оксани Сергіївни, з Марійкою ніколи не було проблем під час навчального процесу, вона була дуже товариською, ініціативною та патріотично налаштованою.

"Останнім часом вона не дозволяла собі переходити на російську взагалі", – розповідає вчителька. "А коли виходила на онлайн уроки, то на фоні у неї був або прапор України, або палаюча Москва".

Марія Лебідь була відмінницею і мала проукраїнську позицію. Фото з соцмереж

За словами вчительки, смерть Марійки приголомшила усіх однокласників і останній онлайн урок більшість пропустили. А ті, хто вийшов на зв'язок – переважно мовчали.

"Це страшний біль. І він буде ще довго відгукуватися. Зараз у дітей здебільшого фаза заперечення, вони відмовляються у це вірити. Звісно, з ними ще буде працювати психолог", – каже Оксана Сергіївна та додає, що це не перша трагедія в її класі. Не так давно під час обстрілу міста загинула мама однієї з учениць.

"Якби не моя вихованість і посада, то я б з вами говорила лише матами зараз. Тому що в мене страшна ненависть до Росії! Вони стільки років розповідали нам казочки про "старшого брата", але я ж добре знаю історію. Я розумю, що Україна старше за Росію і просто була всі ці часи у рабстві Російської імперії", – каже вчителька та підсумовує, що після трагедії радить дітям не ігнорувати сирени. "Тому що все, що зараз відбувається – це страшна лотерея…"

Максим Богуцький (17 років)

Максим Богуцький був один вдома під час влучання російської ракети

Від ворожої ракети загинув і 17-річний Максим Богуцький.

Його батько Дмитро нам у коментарі розповів, що того дня він з дружиною поїхав на день народження до куми, а Максим мав інші плани – о 16:00 зустріч зі своїми друзями. Однак о 15:00 оголосили повітряну тривогу, з'явилася інформація про дві ракети, які летять у бік Дніпра.

"Я його набрав і попросив перечекати вдома, оскільки йому потрібно було 20 хвилин йти пішки по вулиці", – розповідає батько час від часу зупиняючись через сльози. "Він сказав – "Так, добре, я перечекаю вдома". Це були останні його слова. О 15:30 прилетіла ракета і він вже слухавку не брав", – пригадує батько Максима.

В 15:40 йому зателефонував племінник, який проходив повз і сказав, що під'їзд в якому вони живуть зруйновано. "Я не зрозумів або просто не хотів вірити у те, що він каже. Але телефон Максим уже не брав", – розповідає Дмитро. "Першим же таксі ми прилетіли на Перемогу і далі почались самі важкі часи і найближчі 48 годин – ніби пів року".

Максим Богуцький (в центрі) з батьками. Фото з соцмереж

Родина проживала на сьомому поверсі і майже всі люди по їхньому стояку загинули.

"Він був дуже світлим хлопцем, дитиною, яка ніколи не приносила нам жодних проблем. Був сонячним і світлим, з чудовим почуттям гумору. Для нас щастя, що в нас був такий син", – каже Дмитро. В минулому році Максим і вступив у політтехнічний університет. Навчання давалось йому легко і це йому подобалось.

"Він чудово знав географію, ми з ним обожнювали подорожувати. Під час наших переїздів ми або слухали аудіокниги, або просто грали у "міста" – і з його знаннями географії це затягувалось надовго. Він дуже любив футбол і відвідував секцію. За тиждень до цього він замовив буци, які дуже подобались йому і просто чекав приводу аби вийти на вулицю, – каже батько і крізь сльози додає, – Це той випадок, коли все життя попереду і все добре…мало бути"

Про Росію чоловік не хоче багато говорити, лише констатує – "Я розумію, що це нелюди. Я не розумію, як можна прийти в зоопарк, побачити гієну у клітці і з нею про щось вести мову. Вона має бути в клітці. Я не маю жодних ілюзій щодо якихось там перемовин. Бетонний паркан і вони мають варитися всередині свого котла самі. Ми просто маємо жити, відстояти свою свободу. Ми чудова нація. Ми однозначно переможемо".

Також чоловік висловив захоплення і вдячність українцям, які в перші хвилини влучання ракети, попри загрозу другої – вже були на місці і розгрібали завали.

"Всі мешканці бігли і намагалися допомогти хто чим міг з будь-якими інструментами і вже починали розборки… Ніхто не боявся другої ракети. Через годину пожежники вручну розбирали бетонні будки. Поліція, військові… Все працювало, як часовий механізм. Ми ніде не зіштовхнулись з байдужістю".

Зруйнована квартира Богуцьких. Фото надане Дмитром Богуцьким

Чоловік показує мені фото своєї зруйнованої квартири.

"Це наша кухня. На холодильнику висить зелений фартук. Його подарував Максим. Сьогодні нам його зняли. Тепер це пам'ять про нього…"

Макар Гузь (1,5 роки)

1,5-річний Макар Гузь також загинув від ракетного удару у багатоповерхівці разом з мамою Анастасією та батьком Дмитром.

1,5-річний Макар Гузь загинув від ракетного удару РФ по Дніпру разом з мамою та батьком

Подружжя родомі із нині окупованого Токмака Запорізької області. Як розповів нам колега Анастасії, жінка там займалась спортом, а чоловік працював у міліції.

У 2012 році вона приїхала вступати до університету фізкультури в Дніпро, проживала у гуртожитку та працювала у клубі тренером з акробатики.

"Вона працювала у моєму клубі до 2021 року включно", – розповідає колега Анастасії Дмитро Гак. "У 2018 році вони офіційно одружились з Дмитром, він переїхав до Дніпра,а у 2021 в них народився маленький Макар, тіло якого досі не знайшли", – розповів чоловік.

За його словами, за тиждень до трагедії родина переїхала у багатоповерхівку на вулиці Перемоги. Після ракетного удару родичі повідомили, що родина не виходить на зв'язок та сподівались на диво. Але його не сталось.

"Загинула тренер з акробатики Анастасія Ігнатенко разом зі своєю родиною. 8 років Настя була частиною нашого клубу, дбайливим тренером, уважним педагогом та суддею Національної категорії, яку поважали та любили не лише у Дніпрі, а й у всій Україні.

Від імені всіх тренерів України, висловлюю глибоку скорботу та слова підтримки рідним та близьким. Вічна пам'ять!", – написав колега.

Францеви Лейла (13 років) та Михайліна (3 роки)

У трагедії загинули дві сестри – 13-річна Лейла та 3-річна Михайліна Францеви разом з мамою Оксаною. Відомо, що родина проживала на п'ятому поверсі багатоповерхівки.

Лейла, Михайліна та Оксана Францеви загинули внаслідок ракетного удару РФ по Дніпру

17 січня рятувальники повідомили про завершення пошукової операції на вулиці Перемоги у Дніпрі. Встановлено 45 загиблих, 79 травмованих та 39 врятованих. Є і зниклі безвісти – їх близько 20.

За словами рятувальників, декого могло розірвати від сильного удару, а дехто – міг згоріти. Знайдені рештки тіл вже відправили на експертизу.

Також рятувальники не виключають, що ті кого розшукують – можуть бути живі. "Дехто з тих кого вважали зниклими виходили на зв'язок і казали, що вони живі, просто перебували в іншому місці. Тому надія є", – каже нам рятувальник Сергій Корінний.

Кров убитих дітей назавжди залишиться на руках Російської Федерації і за ці злочини вона має обов'язково постати перед судом.

На місці ракетного удару у Дніпрі. Фото: Вікторія Рощина

Родини втратили не лише найцінніших серцю людей, а й житло, транспорт, документи. Попри те, що витрати на поховання та відновлення житла частково або повністю покриває держава, рідні та волонтери закликають усіх небайдужих допомогти постраждалим фінансово.

Родина Богуцьких: 4149 6090 0248 5094 Богуцький Дмитро

Родина Францевих: 4149 5100 6690 2059 Францев Олег Олексійович

Родина Гузь: 5168 7422 4247 8190 Ольга Ігнатенко

5168 7554 5214 3254 Олексій Ігнатенко

Родина Лебідь: Збір на Монобанку

Читайте також: "Мама вижила на шматочку кухні". Історії зі зруйнованого будинку у Дніпрі