"Мамо, прийди за мною". Як українські жінки повертають своїх депортованих дітей з РФ і Криму

Росія депортувала понад 19 тисяч дітей з України, нібито рятуючи їх із зони бойових дій. Частину дітей обманом вивезли до РФ і тимчасово окупованого Криму начебто "на відпочинок". 

Деякі матері спільно з волонтерами фонду Save Ukraine намагаються самотужки повернути своїх дітей в Україну.

На початку квітня група українських жінок вирушила через Білорусь до Росії, аби забрати своїх синів та доньок. Історії деяких з цих родин розповідає The New York Times.

Подолавши шлях у майже 5 тисяч кілометрів лише в один бік, вдалося повернути додому 15 дітей. Окупанти відпустили їх, бо батьки приїхали за ними особисто.

Артем

15-річного Артема росіяни викрали зі школи на Харківщині восени 2022 року. 

Він приїхав до своєї школи в Куп’янську 7 вересня, щоб отримати документи, які були потрібні для вступу в коледж. У цей час українські військові саме розпочали контрнаступ. З міста росіяни нікого не випускали, тож підліток залишився там.

Наступного дня російські військові пригнали свої вантажівки та погрузили у них Артема і інших учнів. За його словами хлопця, він думав над тим, щоб втекти через задню стіну школи, але змоги не було – присутність усіх перевіряли. 

Загалом 13 дітей віком від 7 до 17 років окупанти вивезли в інтернат до міста Перевальськ в Росії. 

У той час матір Артема, Наталія Жорник, намагалась потрапити до міста, але через потужний обстріл військові завернули її назад. Активні бойові дії не вщухали понад 3 тижні. Через це жінці довелося оформити у поліції заяву, що її син зник безвісти. 

Наталія кілька тижнів не знала про те, де знаходиться її син та що з ним сталося. Але одного разу пролунав телефонний дзвінок. Це був Артем. 

"Мамо, прийди за мною", – сказав він.

Хлопець знав номер матері напам'ять, і за першої нагоди подзвонив з телефону директора школи. Жінка пообіцяла забрати його, коли стихнуть бої.

Невдовзі сусідці сім'ї Жорник вдалось забрати свого сина, однокласника Артема. Так Наталія дізналась про благодійну організацію Save Ukrainе, яка допомагає матерям повертати дітей з окупації та зон активних бойових дій додому ще з 2014 року. Жінка також вирішила звернутися по допомогу до волонтерів. 

Дорога до сина була складною, зокрема через бойові дії та неможливість перетнути кордон з країною-агресором. Їхати довелось через Польщу, Білорусь та Росію, а звідти – ще понад тисячу кілометрів в Крим.

"Немає слів для всіх емоцій. Я була сповнена емоцій і нервувала", – каже Наталія Жорник, описуючи зустріч з Артемом.

Із 13 дітей, "евакуйованих" росіянами із Куп’янської школи-інтернату у вересні, в Україну повернулися лише двоє включно з Артемом. Ще 4 дітей поїхали кудись далі у Росію.

Наразі у Перевальську залишається 5 дітей, зокрема двоє дівчаток-першокласниць. Вони були на уроці, коли пані Жорник забрала сина. 

Максим

 Юлія Радзевілова розлучилася із сином, коли погодилася відправити 12-річного Максима у табір до тимчасово окупованого Криму нібито на "відпочинок". Утім, Максима через два тижні так не повернули.

"Я почувалася зовсім розгубленою, я себе гризла. Мене ніхто не підтримав. Родина, батьки, друзі почали звинувачувати мене", – каже вона.

Її син провів у таборі 5 місяців, і зараз матері вдалось повернути його додому.

Повернувшись додому, хлопець розповів про покарання, знущання від інших дітей, а також примусове виконання гімну Росії.

На Максима та інших дітей чинили моральний тиск – казали, що батьки не заберуть їх звідти і що згодом їх відправлять до прийомних сімей або віддадуть на усиновлення.

"У нього вже не було надії, що я приїду", – сказала Юлія Радзевілова про свого сина. 

Саша

Серед депортованих дітей був і 16-річний Сашко з аутизмом. Він жив у школі-інтернаті для дітей-інвалідів в Олешках на Херсонщині. Через хворобу син Ольги Мазур не вміє говорити.

Востаннє жінка бачила сина влітку, коли Херсон був окупований, а інтернатом керував російський директор. Коли міст через Дніпро знищили, дістатися до сина було неможливо.

У листопаді жінка побачила в інтернеті список дітей, яких вивезли до Криму. Виявилося, що серед них був і Сашко. За словами Ольги, вона  відчула полегшення й хвилювання водночас. 

Ольга зазначає, що після повернення психологічний стан сина значно погіршився: раніше він ніколи не був таким лякливим. Нині він "боїться всього".

Мати також переймається долею інших дітей з інвалідністю з будинку опіки в Олешках, адже частина з них були прикутими до інвалідного візка або ліжка.

Наразі їхня доля залишається невідомою. 

Нагадаємо, що після видачі ордера в Гаазі на арешт дитячої омбудсменки Росії Марії Львової-Бєлової, вона заявила, що родичі українських дітей можуть вільно приїжджати і забирати їх. А тоді додала, що таких "лише 59 осіб".

Читайте також: У російському відеочаті блогерка натрапила на маленького хлопчика, депортованого з України