"Раніше я захищав одного, а зараз всю країну". Історія бійця Нацгвардії з позивним "Спортик"

Олександр із позивним "Спортик" захищає країну в одному з найбільш бойових батальйонів 5 Слобожанської бригади НГУ. Хоча раніше він працював охоронцем, сьогодні він уже сержант, який пройшов запеклі бої.

У Національній гвардії України розповіли його історію.

Олександр не випадково має такий позивний. Він раніше професійно займався спортом – боксом і дзюдо. Був у юніорніській збірній України. Також встиг вибороти звання чемпіона України по боксу вже у дорослих.

Через це його побратими іноді жартують – нібито він "за гроші б’є людей". Але на питання про це "Спортик" завжди відповідає з іронією. 

"Раніше було – бив, адже я професійно займався спортом та працював тілоохоронцем у, скажемо так, не бідних людей. А зараз бігаю по лісосмугах, кукурудзяних полях та захищаю Батьківщину", – каже він.

За спеціальністю "Спортик" електрозварювальник – закінчив технікум. Але так і не працював за цією професією. Пройшов строкову службу, після неї став тілоохоронцем.

"Бували небезпечні ситуації, одного разу нашу машину з клієнтом намагалися розстріляти, іншого разу на замовлення конкурента в автівку мого клієнта заклали вибухівку. Було не скучно, але професія так собі", – розповідає військовослужбовець.

З початком повномасштабної війни Олександр вивіз родину на кордон з Польщею, а потім повернувся, отримав повістку та потрапив у Нацгвардію.

"Не жалкую про це абсолютно. Після швидкого курсу молодого бійця нас перекинули під Балаклею, там ми закопувалися, я працював як розвідник. Разом з бійцями ССО, з "Омегою" ми робили дорозвідку, де позиції орків, де в них "очі", де їздить техніка, щоб все це знешкодити", – з гордістю розповідає сержант.

Своє перше зіткнення мав під Балаклеєю, де прикривав снайпера ССО. Тоді при виході з сірої зони зіткунлися з ворожим секретом і знищили його. Довелося виходити під щільним вогнем ворога – всі повернулись неушкодженими.

Проте найбільше "Спортику" запам’ятався бій під Кремінною. Там, під час штурму, резервним позиціям довелося допомагати. Під час бою вдалося ліквідувати 3-х ворогів і 2-х поранити. Але й наші бійці отримали поранення теж – одному відірвало ногу гранатою, іншому поранило у руку. Побратимів тягнули 2 кілометри.

Зараз Спортик вчить інших тактиці та штурмовим діям. Але розвідку не полишає. Каже, що вважає сержантів найважливішою ланкою для збереження життя інших на позиціях. Плани поки що не будує, але зосереджений на тому, що є зараз.

"Я і зараз тілоохоронець, просто раніше я захищав одного, а зараз – всю країну", – додає боєць.

Раніше ми розповідали про нацгвардійця, який пережив пекло під Кремінною.

Читайте також: "Гірше Серебрянського лісу Господь ще нічого не придумав". Історія нацгвардійця з позивним "Шрам"